Рішення № 11244024, 16.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.09.10 р.                     Справа № 15/150                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257089)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 02306513)

про стягнення основної заборгованості в сумі 42675,54 грн., пені в сумі 1174,85 грн., 3% річних у розмірі 508,54 грн., інфляції в сумі 1108,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурмістрова О.А. за довіреністю № 288 від 27.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” м. Донецьк про стягнення основної заборгованості в сумі 42675,54 грн., пені в сумі 1174,85 грн., 3% річних у розмірі 508,54 грн., інфляції в сумі 1108,02 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/150, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвал суду від 23.07.2010 р., 05.08.2010 р. відповідач в судові засідання 05.08.2010 р., 16.09.2010 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позов до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області станом на 12.08.2010 р., з якої вбачається, що ВАТ “Страхова компанія “Орадон” зареєстровано за адресою: 83100, м. Донецьк, вул. П’ятдесятиріччя СРСР, буд. 149. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направив відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання даних ухвал суду відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2005 р. сторони уклали договір № 71054 на відпуск теплової енергії, згідно якого підприємство (позивач) зобов’язався поставити споживачу теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного володільцем будинку, а абонент (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити в повному об’ємі отриману теплову енергію. Теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується абонентом виключно для теплопостачання приміщень згідно дислокації (м. Донецьк, вул. 50–річчя СРСР, 149). Згідно п. 2.6 договору загальна площа складає 456,4 кв.м.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, знаходяться у нього в оперативному управлінні або орендовані ним приміщення.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка теплової енергії здійснюється абоненту за умови 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно встановлених тарифів.

Згідно п. 3.3 договору в платіжному дорученні абонент повинен обов’язково вказати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності заборгованості у абонента по даному договору підприємство зараховує отриману оплату в рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту в попередньому періоді, незалежно від призначення платежу, вказаного в платіжному дорученні.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що тарифи на момент підписання договору складають: 3,68 грн. в місяць з урахуванням ПДВ (в опалювальний період) за 1 кв.м опалюваної площі; 119,99 грн. в місяць без ПДВ за 1 Гкал відпущеної теплової енергії.

Відповідно до п. 7.1 договору він вступив в силу з 01.10.2005 р. та діяв в частині поставки теплової енергії до 01.05.2010 р., якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не поступило заяв про розірвання даного договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині здійснення розрахунків за теплову енергію – до їх повного виконання.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірена копія додана до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 71054 від 01.10.2005 р. ним за період з 03.11.2009 р. до 15.04.2010 р. відповідачу була поставлена теплова енергія на суму 42675,54 грн., що підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію, які одночасно є актами здачі–приймання послуг: № 71054 від 21.11.2009 р., № 71054 від 11.12.2009 р., № 71054 від 15.01.2010 р., № 71054 від 15.02.2010 р., № 71054 від 15.03.2010 р., № 71054 від 15.04.2010 р., а також актом від 15.04.2010 р. на включення опалення 03.11.2009 р. та відключення опалення 15.04.2010 р., а також податковими накладними. Завірені копії вказаних документів додані до позову.

З 01.03.2009 р. рішенням Донецької міської ради № 28/4 від 20.02.2009 р. затверджений тариф на опалення для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 14,36 грн. за 1 кв.м без ПДВ, при наявності приладів обліку – у розмірі 494,2 грн. за 1 Гкал без ПДВ.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриману теплову енергію не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 42675,54 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриману теплову енергію), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Позивач надав до суду уточнення позовних вимог № 446юр від 12.08.2010 р., в яких просить суд стягнути з відповідача основний борг на суму 42675,54 грн. (сума не змінилася), пеню в розмірі 1232,91 грн. (тобто фактично сума збільшилася), інфляцію в сумі 1061,60 грн. (сума зменшилася), 3% річних в сумі 496,90 грн. (сума зменшилася). До заяви додані нові розрахунки пені, інфляції та 3% річних.

Факт направлення даних уточнень позивачем відповідачу підтверджується супровідним листом № 445 юр від 12.08.2010 р. та фіскальним чеком № 5127 від 12.08.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані уточнення суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав уточнені позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 71054 від 01.10.2005 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором на поставку теплової енергії.

Згідно ст. 3 закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005 р. відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 цього ж Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову

енергію.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 71054 від 01.10.2005 р. передбачили, що розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем на умовах 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Виходячи з того, що останнім місяцем у спірному періоді є квітень 2010 р., строк оплати теплової енергії, отриманої в цьому місяці, для споживача наступив у період до 10.05.2010 р., а вже з 11.05.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання в цьому місяці. По іншим місяцям в спірному періоді строк оплати наступив раніше. Таким чином, строк оплати спожитої теплової енергії по всім місяцям в спірному періоді для відповідача наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

У матеріалах справи є належні письмові докази фактичного отримання представниками абонента під підпис рахунків для оплати за спірний період.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити у встановлений договором строк вартість отриманої від позивача теплової енергії на суму 42675,54 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі п. 4.4 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 2646,03 грн. (розрахунок доданий до позову), але заявив до стягнення тільки 1232,91 грн.

Згідно п. 4.4 договору пеня в розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, нараховується підприємством протягом 1 року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А також з урахуванням обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком згідно ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При здійсненні розрахунку пені позивач не врахував вищевказаної умови п. 4.4 договору про нарахування пені протягом 1 року з моменту звернення позивача з вимогою, претензією, позовом до відповідача.

Виходячи з того, що претензія № 746–й від 13.05.2010 р. була направлена відповідачу 14.05.2010 р., що підтверджується списком відправленої кореспонденції та поштовою квитанцією від 14.05.2010 р., нарахування пені позивачем відповідачу можливе тільки протягом 1 року з 14.05.2010 р., тобто з моменту пред’явлення вимоги.

Перевіркою розрахунку судом встановлено, що позивач нараховує пеню за період з 11.12.2009 р. по 10.06.2010 р. тоді, як фактично право на нарахування пені у позивача виникло тільки з 14.05.2010 р. У зв’язку з викладеним пеня за власним розрахунком суду нараховується за період з 14.05.2010 р. по 10.06.2010 р. (кінець періоду нарахування, визначений самим позивачем) та складає 737,76 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1232,91 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 737,76 грн. В частині стягнення пені на суму 495,15 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 496,90 грн., інфляцію в сумі 1061,60 грн. (розрахунок доданий до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних та інфляції судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 496,90 грн., інфляції в сумі 1061,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв, тобто не скористався своїм правом на судовий захист.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Орадон” (юридична адреса: 83100, м. Донецьк, вул. П’ятдесятиріччя СРСР, буд. 149; код ЄДРПОУ 02306513; рахунок 26508006660000 в Донецькій філії АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 355827) на користь комунального комерційного підприємства Донецької міської ради “Донецькміськтепломережа” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, б. 68; код ЄДРПОУ 33257089; рахунок 26002150424971 в ДОФ АКБ УСБ, МФО 334011) суму 44971,80 грн. (а саме: основний борг на суму 42675,54 грн., пеню в розмірі 737,76 грн., 3% річних у розмірі 496,90 грн., інфляцію в сумі 1061,60 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 449,72 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,43 грн.

Відмовити у задоволенні позову про стягнення пені на суму 495,15 грн.

У судовому засіданні 16.09.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.09.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя