Рішення № 11243557, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 312

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-24/2429.1-2009 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” (20901, м. Чигирин Черкаської області, вул.Енергетиків, 13/75, а/с 61)

до відповідача -           Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель”(98187, АР Крим, м. Феодосія, смт.Щебетовка, вул. Леніна, 27)

про           стягнення 358 937,60 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Полюс”- звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою, у якій просить стягнути з Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” 358 937,60 грн., у тому числі 186463,60 грн. заборгованості та 172474 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 24 липня 2008 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження по справі суддею Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Позивачем позовні вимоги були збільшені. Так, відповідно до клопотання він просив стягнути з відповідача 186463,60 грн. основного боргу, 163155, 65 грн. неустойки, 27858,42 грн. збитків, 22500 грн. за придбані та невикористані матеріали, 218, 30 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2008 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Полюс” відмовлено.

18 листопада 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Полюс” звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2008 року до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” задоволена частково, рішення Господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2008 року скасовано, прийнято нове рішення: позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” суму у розмірі 189314,60 грн., у тому числі 186463,60 грн. основного боргу, 2796,00 грн. державного мита та 55,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Полюс” відмовлено.

09 лютого 2009 року Господарським судом АР Крим було видано наказ на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року.

25 лютого 2009 року Закритим акціонерним товариством “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” було подано касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 квітня 2009 року касаційна скарга Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” задоволена частково - рішення Господарського суду АР Крим від 13 жовтня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року скасовано, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. справу № 2-22/8679-2008 передано судді Господарського суду АР Крим Колосовій Г.Г. з привласненням їй номеру № 2-24/2429.1-2009.

Відповідач проти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, який надійшов до Господарського суду АР Крим 09 червня 2009 року. Так, відповідач зокрема не погоджується з розрахунком суми позову, який здійснив позивач по справі, посилаючись на необґрунтованість його проведення та невідповідність його даних фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні, що відбулося 22.06.2009 р., відповідач заявив клопотання про продовження строку розгляду справи, у зв’язку з неявкою позивача та спливом двохмісячного терміну, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України.

У судовому засіданні 17 серпня 2009 року позивач по справі заявив клопотання аналогічного змісту.

Вказане клопотання сторін судом було задоволено та ухвалою від 22.06.2009 р. строк розгляду справи було продовжено.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення по справі, відповідно до яких виклав свою позицію, щодо позовних вимог. Так, позивач зазначає, що факт виконання робіт позивачем підтверджується актами виконаних робіт за червень 2006 року на суму 191547,60 грн., липень на суму 443227,20 грн. та липень 2006 року на суму 201688, 00 грн, який відповідач не затвердив. Крім того, позивач підтверджує виконання робіт актами скритих робіт, у яких надано позитивну оцінку, щодо відповідності виконаних робіт, якості їх виконання і застосованих при цьому матеріалів. Позивач по справі вказує на те, що відповідач по справі безпідставно посилається на лист № 1923 від 26.07.2006р. з вимогою розірвання договору, оскільки листом № 1988 від 08.08.2006р. Закрите акціонерне товариство “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” просить виконати роботи з полімерного покриття. Крім того, позивач зазначає, що відповідач оплатив частину суми, вказаної у кошторисі, що на думку позивача дає підстави стверджувати, що відповідач по справі погодився з кошторисом. Також, позивач посилається на те, що на момент оплати відповідач не ставив питання про розірвання договору чи зміни кошторису, а підписав акти виконаних робіт за липень та червень 2006 року та акти засвідчення скритих робіт.

Ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2009 р. було прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” про уточнення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 186 463,60 грн., неустойки у розмірі 163 155,65 грн., вартості придбаних та невикористаних матеріалів у розмірі 22500, грн., різниці від основної суми боргу з урахуванням інфляції у розмірі 218 грн. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” про уточнення позовних вимог в частині вимоги про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 27858,42 грн. залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 20 жовтня 2009 року провадження по справі було зупинено, у зв’язку з призначенням по справі комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 44, к.20).

02 червня 2010 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро» до Господарського суду АР Крим надійшов експертний висновок № 132/09 від 01.06.2010р.

У зв’язку з надходженням до Господарського суду АР Крим 02 червня 2010 року висновку судового експерта № 132/09 від 01.06.2010р., суд ухвалою від 07.06.2010 р. провадження по справі поновив.

10 серпня 2010 року від Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” надійшла заява про затосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” у повному обсязі.

Заява позивача долучена судом до матеріалів справи за результатами судового засідання.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

17.05.2006 р. між Закритим акціонерним товариством “Завод марочних вин та коньяків «Коктебель” ( Замовник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Полюс” (Генпідрядник ) було укладено договір капітального будівництва №133/06-05, відповідно до якого генпідрядник взяв на себе зобов’язання виконати будівельні роботи з реконструкції полу дробильно-пресового цеху згідно з проектною документацією.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору об’єктом за договором є дробильно-пресовий цех, який розташовано за адресою: м.Феодосія, смт.Коктебель, вул. Юнге, винзавод ЗАТ ЗМВК “Коктебель”.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору вартість робіт визначається на підставі кошторису, що є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, у разі необхідності виконання додаткових робіт, уточнення вартості будівельних робіт буде здійснюватись за письмовою згодою сторін. У разі появи обставин, що зумовлюють необхідність перевищення приблизної договірної ціни, генпідрядник протягом 3 днів з дня появи цих обставин повідомить Замовника та приступить до виконання робіт лише після одержання відповідного дозволу на продовження робіт якщо генпідрядник не зробить цього, він буде зобов’язаний виконати роботи без відшкодування додаткових витрат.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору замовник приймає рішення щодо уточнення договірної ціни та повідомляє про нього підрядника протягом 2-х днів з дня одержання відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору договірна ціна може бути змінена внаслідок інфляції, збільшення ціни на матеріали, устаткування чи певні види робіт, в інших випадках, за згодою обох сторін, що оформляється додатковою угодою.

Відповідно до п. 2.5 вказаного договору встановлено, що розрахунки за виконання роботи будуть здійснюватись проміжними платежами 50 % від вартості об’єму робіт відповідно проектної документації і кошторису у строк до 01.07.2006 р. з метою придбання генпідрядником необхідних будівельних матеріалів та обладнання, інші 50 % сплачуються замовнику в міру виконання робіт відповідно до форми 2 на протязі 5 днів після підписання сторонами договору. Остаточна оплата, скоригована відповідно до умов договору замовником, оплачується на протязі 5 днів після підписання акта здачі - прийому виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.7 вказаного договору вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, визначається у межах вартості робіт, передбачених проектною документацією із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру із урахуванням виконаних обсягів робіт та фактичних витрат підрядника.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що будівельні роботи позивачем по даному договору виконувалися на основі локального кошторису 2-1-1, складеного ним. Вартість робіт згідно цього кошторису склало 1527079,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного кошторису позивачем по справі на адресу відповідача для його затвердження та відповідно відсутні докази затвердження вказаного кошторису відповідачем.

Однак як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково приймав та сплачував виконані підрядні роботи, що свідчить про те, що спірний договір його сторонами виконувався, а значить він був укладений.

Позивачем визначено загальну суму, що підлягає оплаті за виконані роботи у розмірі 836463,36 грн. шляхом підсумку сум у розмірі 443227,20 грн., 201688,80 грн. відповідно до актів приймання – здачі виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. та 191547,60 грн. згідно до акту приймання - здачі робіт за червень 2006 р.

Судом встановлено, що у виконання п. 2.5 вказаного договору відповідачем по справі була проведена передоплата за будівельні роботи на адресу позивача в сумі 650000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків, підписаним обома сторонами, а також платіжними дорученнями №4410 від 22.06.2006 р. на суму 200000 грн., №4536 від 29.06.2006 р. на суму 80000 грн. і 4571 від 30.06.2006 р. на суму 70000 грн., а також банківською випискою від 04.07.2006 р. на суму 300000 грн.

Різниця між сумою, належною до сплати за виконані підрядні роботи у розмірі 836463,36 грн. та вже перераховано сумою у розмірі 650000 грн. як раз і складає борг у розмірі 186463,60 грн., що заявлений позивачем до стягнення за вказаним позовом.

В акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2006 р. ( т.2, а. с. 27 – 29 ) вказано, що позивачем у виконання вимог вищевказаного договору було виконано роботи з влаштування полів дробильно - пресового цеху. Всього по акту вартість робіт склала 191547,60 грн.

На стор. 3 акту вказано: «повернення авансу 95774,00 грн., до сплати – 95773,60 грн.» Вищевказаний акт був підписаний представниками сторін та завірений відповідними печатками.

Також сторонами було представлено акт виконання підрядних робіт за липень 2006 р. ( т. 2, а. с. 30 - 32 ), відповідно до якого було виконано роботи з влаштування полів дробильно - пресового цеху. Всього по акту вартість робіт склала 443227,20 грн.

На стор. 3 вказаного акту зазначено: «повернення авансу у розмірі 221613,00 грн., до сплати – 221614,20 грн. Вказаний акт був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками.

Також в матеріалах справи наявний акт виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. ( т. 1, а. с. 21 -23 ) щодо влаштування полів дробильно - пресового цеху. Всього по акту вартість робіт склала 201688,80 грн. На вказаному акту відсутні підписи жодної зі сторін та відсутні печатки.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як вже вказувалося вище, акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 201688,80 грн. не був підписаний жодною зі сторін. Також в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного акту на адресу відповідача.

Відповідно до вказаного акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 201688,80 грн. вказано, що позивачем, як підрядником, було виконано наступні види робіт: 1. шліфування бетонних або металоцементних покрить; 2. покриття залізобетонного полу літурином за один раз.

В матеріалах справи наявні акти засвідчення скритих робіт, складених комісією у складі: представника будівельно – монтажної органиазції – начальника ділянки Іванова А. П., представника технічного нагляду замовника – начальника ОКСА ( Ф. І. П. не вказано, але наявний підпис ) та представника проектної організації ( Ф. І. П. не вказано, але наявний підпис ) щодо прийняття робіт , виконаних у липні 2006 р. ( т. 1, а. с. 32 – 37 ).

Відповідно до акту засвідчення скритих робіт від 24.07.2006 р. ( т. 1, а. с. 37 ) вказано, що досліджувалися виконані роботи щодо фризування бетонного покриття, виконаних позивачем по справі.

У вказаному акті зазначено, що комісія дійшла висновку про те, що роботи були виконані у відповідності до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правил і відповідають вимогам їх прийняття.

При цьому на підставі вказаного було дозволено проведення наступних робіт по влаштуванню – нанесення першого слою полімерного покриття – літурин 1.

25.07.2006 р. відповідачем було затверджено акт комісії, в якому було відображено порушення строків і технології підрядних робіт ( т. 1, а. с. 41 ), а 26.07.2006 р. позивачу було направлено лист вих.. №1923 з вимогою розірвати укладений між сторонами договір оренди.

Позивач у листі вих.. №12 від 12.02.2007 р. з відповідачем не погодився, оскільки вважав акт, доданий до вказаного листа, сфальсифікованим та посилався на вищевказані акти скритих робіт.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Так дійсно не в жодному акті скритих робіт не вказане яке – небудь порушення з боку позивача. Однак дослідивши вказані акти, суд встановив, що вони складені з порушенням вимог ДБН А.3.1 – 5 – 96 «Організація будівельного виробництва», а саме:

-          в графі «найменування і місто розташування об’єкту» вказана назва замовника, а не об’єкта;

-          в графі «найменування скритих робіт» не вказано місце розташування виконаного елементу скритих робіт ( розбівочні осі, висотні відмітки та таке інше );

-          в графі «найменування проектної організації, № креслень, дата їх складання» міститься посилання на комплект креслень ( 6683 – 1 – АР ) без вказання номеру креслення. За яким виконано скриті роботи.

Таким чином за наявними у справі актами засвідчення скритих робіт не є можливим ідентифікувати ці роботи з конкретним конструктивним елементом об’єкту і, таким чином, вони не можуть слугувати доказом факту виконання робіт, пред’явлених до сплаті.

Як вже вказувалося вище, відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 201688,80 грн. вбачається, що позивачем, як підрядником, було виконано, зокрема, шліфування бетонних або металоцементних покрить.

Як вбачається з експертного висновку № 132/09 від 01.06.2010р. включені до акту приймання – передачі виконаних робіт за липень 2006 р. на суму 201668,80 грн. роботи по шліфуванню бетонних або металоцементних покрить у кількості 1020 кв. м. – входять до складу робіт по влаштуванню бетонних покрить, що були прийняті замовником по акту виконання підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 443227,20 грн. і окремій оплаті не підлягають.

Також в акті приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 201688,80 грн. зазначено, що позивачем було виконано роботи з покриття залізобетонного полу літурином за один раз.

Однак в матеріалах справи наявний лист позивача по справі №68 від 01.08.2006 р., направлений відповідачу, відповідно до якого він просить надати згоду на нанесення полімерного покриття в цеху з переробки винограду ( т. 1, а. с. 43 ).

Відповідач листом від 08.08.2006 р. №1988 повідомив позивачу про те, що строк здачі полів дробільно – пресованого відділу під монтаж технологічного обладнання сплинув відповідно до договору 31.07.2006 р., тому просив позивача виконати полімерне покриття літурином 1 полів дробільно – пресованого відділення 9 серпня.

З вказаного листування вбачається, що в липні 2006 р. позивачем не було здійснено роботи по покриттю залізобетонного полу літурином, тобто позивач безпідставно включив вказані роботи до акту приймання виконаних підрядних робіт за липень 2006 р. на суму 201688,80 грн.

Більш того, вказані роботи були в подальшому виконані, але зовсім не позивачем по справі, а кооперативом «Монтажник» і не в серпні 2006 р., а у вересні 2006 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом №13 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2006 р., який був підписаний представниками обох сторін та завірений відповідними печатками. ( т. 2, а. с. 162 – 164 ).

Вказаний факт також підтверджується експертним висновком № 132/09 від 01.06.2010р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом встановлено, що вказаний висновок комплексної будівельно – технічної і економічної експертизи №132/09 від 01.06.2010 р. був складений судовим експертом Афрікантовим Ю. Ф., який має вищу будівельно - технічну освіту і кваліфікацію експерта по спеціальностям – 10.6 – «дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій і відповідних документів», 10.10 – «визначення риночної вартості будівельних об’єктів і споруд». Також вказана особа має свідоцтво №1303 про присвоєння кваліфікації судового експерта Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

Також вказаних висновок було складено судовим експертом Жіліною А. Г., яка має вищу економічну освіту, спеціальності – 11.1 – «дослідження документів бухгалтерського звіту і звітності», 11. 2 – «дослідження документів по фінансово – кредитним операціям», 11.3 – «дослідження документів по економічної діяльності підприємств і організацій». Також вказана особа маж свідоцтво Міністерства юстиції України №781 та стаж експертної роботи з 2000 грн. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність по ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку.

При таких обставинах, суд не вбачає підставі не довіряти висновку комплексної будівельно – технічної і економічної експертизи №132/09 від 01.06.2010 р.

З урахуванням всього вищевикладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи 186463,60 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 163155,65 грн., а також різницю від основної суми боргу з врахуванням інфляції у розмірі 218,30 грн. Як неустойка, так і інфляційні втрати були нараховані в зв’язку з не сплатою боргу у розмірі 186463,60 грн.

З вказаного приводу суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.4 вказаного договору капітального будівництва №133/06-05 у разі невиконання або неналежного виконання замовником за договором будівельного підряду він сплачує генпідряднику неустойку у розмірі 0,5% від вартості вчасно і якісно виконаних але неоплачених робіт за кожен день прострочення, якщо прострочення перевищує більше 5 – ти днів. Сплата штрафних санкцій не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що суд дійшов висновку про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем розмірі 186463,60 грн., то суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 163155,65 грн., а також різниці від основної суми боргу з врахуванням інфляції у розмірі 218,30 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму за придбані та невикористані матеріали у розмірі 22500 грн.

Однак відповідно до висновку комплексної будівельно – технічної і економічної експертизи №132/09 від 01.06.2010 р. вартість придбаних і невикористаних матеріалів у розмірі 22500 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, підтвердити представленими первинними бухгалтерськими документами не є можливим.

При таких обставинах, у цій частині позову також необхідно відмовити.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму збитків у розмірі 27858,42 грн. Однак ухвалою ГС АР Крим від 20.10.2009 р. вказані вимоги були залишені без розгляду, про що вже зазначалося у описової частині рішення.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

10 серпня 2010 року Закритого акціонерного товариства “Завод марочних вин та коньяків “Коктебель” надійшла заява про затосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” у повному обсязі.

Однак вказана заява нічим не обґрунтована, не вказано з якої дати, за думкою відповідача, повинен розпочинатися перебіг позовної давності і на яку дату припадає закінчення строку позовної давності. Взагалі то, відповідач просить застосувати позовну давніть на весь обсяг позовних вимог, однак при цьому посилається тільки на норму, що встановлює позовну давність відносно стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тобто вказана норма покладає на сторону у справі обов'язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові. Зазначена заява повинна містити виклад обставин, у відповідності до яких строк позовної давності сплив (закінчився), календарний розрахунок відповідних строків, наявні докази та вимоги щодо застосування судом наслідків спливу позовної давності у вигляді відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах у задоволенні вказаної заяви необхідно відмовити, в зв’язку з її необґрунтованістю.

Крім того, за основним боргом строк позовної давності не пропущено.

Також позивачем було заявлено позовні вимоги, з урахуванням уточнень, в загальній сумі 400195,97 грн.

Відповідно до підпункту ”а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року N 7-93 зі змінами та доповненнями із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлена ставка державного мита у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.).

При таких обставинах, розмір державного мита за вказаним позовом повинен складати 4001,96 грн.

Однак відповідно до платіжного доручення №625 від 15.07.2008 р. позивач сплатив державне мито лише у розмірі 1700 грн.

При таких обставинах та враховуючи той факт, що вимога щодо стягнення з відповідача суму збитків у розмірі 27858,42 грн. була залишена судом без розгляду, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь державного бюджету України недоплачене державне мито у розмірі 2023,38 грн.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено сторін про те, що повний текст рішення буде складено 17.09.2010 р.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 17.09.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, п. 1. ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           У позові відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Полюс” (20901, м. Чигирин Черкаської області, вул.Енергетиків, 13/75, а/с 61, ЄДРПОУ 20642156 ) на користь Державного бюджету України ( р/р 31115095700002; Одержувач – Державний бюджет м. Сімферополя; Код платежу – 22090200 ; ЄДРПОУ – 34740405; Банк – ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь; МФО 824026) державне мито у розмірі 2023,38 грн.

Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.