Рішення № 112428944, 26.07.2023, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14066/20

Провадження № 2/522/1539/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сулими А.С.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 140000,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицями обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання виконав та відкрив позичальнику поточний рахунок № НОМЕР_1 з кредитним лімітом 80000,00 грн, проте відповідач всупереч умов договору, належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, чим порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 142384,14 грн, однак АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» просить суд стягнути з ОСОБА_1 140000,00 грн заборгованості.

16.11.2020 заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси у справі №522/14066/20 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 01.11.2017 у сумі 140000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн.

17.05.2022 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду міста Одеси від 16.11.2020 у справі № 522/14066/20 задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.

13.09.2022 ухвалою суду задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано у АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» довідку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1

24.11.2022 в судовому засіданні ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву у якому він просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем не доведено отримання ним кредитних коштів у сумі 140000,00 грн.

26.06.2023 на електронну пошту суду та 30.06.2023 засобами поштового зв`язку АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» направив суду довідку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 разом з довідкою про наявність рахунку від 22.06.2023 та довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту від 22.06.2023.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справах №732/670/19 та від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01.11.2017 між позивачем та відповідачем укладений договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

Із п.п. 2, 3 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг вбачається, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач також підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку зазначених документів, які складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус: джерело та розмір доходу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст. 530, 612, 625 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Наведена Банком виписка по рахунку відповідача, згідно з вимогамиЗакону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженогопостановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018 є первинним документом, яка фіксує здійснення банківських операцій, а отже, підтверджує отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та здійснення ним банківських операції.

Прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором щодо надання кредитного ліміту в сумі 80000,00 грн АТ "Універсал Банк" виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті кошти в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За розрахунком банку сума заборгованості відповідача за кредитом становить 142384,14 грн.

При цьому, розрахунок заборгованості містить відомості, що заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, пені та комісії, штрафам ОСОБА_1 не має.

З довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 22.06.2023 та виписки про рух коштів по картці від 22.06.2023 вбачається встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту в сумі 80000,00 грн. Доказів збільшення суми кредитного ліміту до 140000,00 грн матеріали справи не містять.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 Верховний Суд зазначив, що «в анкеті-заяві від 23 листопада 2017 року ОСОБА_2 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, астроки здійснення періодичних платежів не встановлені,процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а. с. 7);

вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах,установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України,банк не пред`явив;

оскільки в анкеті-заявівід 23 листопада 2017 рокустроки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту (10961,72 грн) за рахунок протиправно списаних банком відсотків (у розмірі) з 9776,12 грн до 1 185,60 грн.

З урахуванням того, що в анкеті-заявівід23 листопада 2017 року процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то в стягненніпроцентів за користування кредитом, пені, комісії суд першої інстанції відмовив вірно, але помилився в частині мотивів такої відмови. А тому постанову апеляційного суду в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог підлягає зміні в його мотивувальній частині, а в іншій частині залишенню без змін».

З наданих позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 01.11.2017, укладеного між банком та ОСОБА_1 станом на 25.05.2020, а також виписки по його рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та поповнював рахунок, кошти з якого банком зараховувались як в рахунок погашення заборгованості, так і в рахунок погашення відсотків за користування кредитом, тоді як в анкеті-заяві від 01.11.2017 сплата відсотків за користування кредитом не передбачена.

Отже, позивачем безпідставно включено до заборгованості відповідача 56732,35 грн відсотків за користування кредитом.

Таким чином, враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість лише за тілом кредиту, а також те, що умовами договору не передбачено сплату відсотків за користування кредитом, пені, штрафу, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі, яка перевищує надану банком суму кредиту.

Водночас, здійснивши підрахунок усіх сум погашення за наданим кредитом, на підставі наданих банком розрахунку заборгованості та довідки про рух коштів по рахунку відповідача, судом встановлено, що за час користування відповідачем кредитними коштами ним було сплачено банку загальну суму 503843,31 грн, що значно перевищує суму отриманих ним кредитних коштів, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 26.07.2023.

Суддя І.А. Павлик