Рішення № 112260580, 12.07.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Справа № 160/9160/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 668к від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 9 Криворізького РУП ГУНП» в частині, що стосується застосування до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0129341) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 228 о/с від 17.04.2023 року «По особовому складу», згідно із Законом України «Про Національну поліцію» про звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0129341) поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції, з 17 квітня 2023 року;

- поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 (РНОКГІП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, старший сержант поліції проходив службу в органах Національної поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 668к від 13.04.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських відділення поліції № 9 Криворізького РУН ГУНП», до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області № 228 о/с від 17.04.2023 року «По особовому складу», згідно із Законом України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), з 17.04.2023 року. Фактичною підставою для застосування дисциплінарного стягнення, згідно посилань зазначеного вище наказу, є порушення позивачем заборони перебування під час дії комендантської години в громадських місцях, керування транспортним засобом без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з ознаками алкогольного сп`яніння, а також відсутність при собі посвідчення водія, безпідставна відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду па стан алкогольного сп`яніння, надання поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостовірних даних, тобто перешкоджання поліцейським виконувати їхні обов`язки, не повідомлення керівництва відділення поліції про факт складання адміністративних матеріалів за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Позивач вважає вказані накази в частині, що стосується висновків про порушення позивачем положень законодавчих актів та приписів посадової інструкції, а також в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та про звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки їх винесено з грубим порушенням встановленого Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, накладення дисциплінарних стягнень та без наявності законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

03.05.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

31.05.2023 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. 17.04.2023 року наказом ГУНП № 228 о/с поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.04.2023 року. Підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції став наказ ГУНП від 13.04.2023 року № 668к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стали матеріали службового розслідування проведеного відповідно до наказу ГУНП від 07.04.2023 № 802, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 . Відповідач зазначив, що оскаржувані накази є правомірними та такими, що винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх скасування. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

17.04.2023 року наказом ГУНП № 228 о/с поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 17.04.2023 року.

Підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції став наказ ГУНП від 13.04.2023 року № 668к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стали матеріали службового розслідування проведеного відповідно до наказу ГУНП від 07.04.2023 № 802, яке проводилось з метою повної і всебічної перевірки за фактом можливого порушення службової дисципліни ОСОБА_1 .

Позивач вважає вказані накази в частині, що стосується висновків про порушення позивачем положень законодавчих актів та приписів посадової інструкції, а також в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та про звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

В силу частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII).

Законом України від 15.03.2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 р. №2123-IX Дисциплінарний статут Національної поліції України доповнено розділом V "Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану".

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно із частиною другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

В силу ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до частин 1, 2, 5, 6 статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.

Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Стаття 29 Дисциплінарного статуту встановлює особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а саме у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Аналогічні положення закріплені в Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом МВС України від 07.11.2018 р. №893 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Так, відповідно до висновку про результати службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни було встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_2 01.04.2023 в умовах воєнного стану, під час дії комендантської години, у позаробочий час, керував автомобілем «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , по вул. Татарця в с. Вишневе, Криворізького району, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім цього, останній перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, а також не мав при собі посвідчення водія, безпідставно відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Також, останній надав поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостовірні дані, своєчасно не повідомив керівництву відділення поліції № 9 Криворізького РУП про факт складання відносно нього адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 та ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Крім цього, старший сержант поліції Борисюк О.С. під час виконання своїх службових обов`язків не вів безперервної відеозйомки за допомогою портативного відеореєстратора, а також допускав його розряджання, допускав виправлення відомостей, що заносяться до постанови про накладення адміністративного стягнення, не в повному обсязі вніс до електронної картки форми ЕАПР відомості про вчинені адміністративні правопорушення громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не провів оцінку ризиків під час винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_6 , який вчинив домашнє насильство, не вжив заходів стосовно виявлення фактів неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, установлені Митним Кодексом України, не проводив роботу щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісті, не надав керівництву сектору реагування патрульної поліції відомостей, щодо виявлених та задокументованих недоліків утримання вулично-дорожньої мережі, тобто скоїв в умовах воєнного стану проступок, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

У зв`язку з викладеним, за порушення службової дисципліни, недотримання вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 2 частини 5 статті 14, абзаців 2, частини 2 статті 16, частини 1 статті 37 Закону України «Про дорожній рух», частини 4 статті 25 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», пунктів 2, 6 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, пункту 7 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, пункту 2 розділу II Інструкції з автоматизованого обліку адміністративних правопорушень, затвердженої наказом МВС України від 04.07.2016 № 595, пункту 4 розділу І, пунктів 1, 2, 3, 11 розділу II Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України та МВС України від 13.03.2019 № 369/180, підпунктів 11, 15 пункту 7, пункту 15 посадової інструкції від 05.01.2023 № 22, Присяги поліцейського, що виразилось у порушенні заборони перебування під час дії комендантської години в громадських місцях, керуванні транспортним засобом без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з ознаками алкогольного сп`яніння, а також не маючи при собі посвідчення водія, безпідставній відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наданні поліцейським під час складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП недостовірних даних, тобто перешкоджанні поліцейським виконувати їхні обов`язки, не повідомленні керівництва відділення поліції про факт складання адміністративних матеріалів за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, не веденні безперервної відеозйомки за допомогою портативного відеореєстратора під час виконання службових обов`язків, а також допущенні його розряджання, виправленні відомостей, що заносяться до постанови про накладення адміністративного стягнення, не повному внесенні до електронної картки форми ЕАПР відомостей про вчинені адміністративні правопорушення громадянами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , не проведенні оцінки ризиків під час винесення термінового заборонного припису стосовно ОСОБА_6 , який вчинив домашнє насильство, невжитті заходів стосовно виявлення фактів неправомірного керування транспортними засобами, щодо яких порушено обмеження, установлені Митним Кодексом України, непроведенні роботи щодо розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісті, ненаданні керівництву сектору реагування патрульної поліції відомостей, щодо виявлених та задокументованих недоліків утримання вулично - дорожньої мережі, тобто скоєнні в умовах воєнного стану проступку, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, застосовано до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції ОСОБА_9 (0129341) дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Щодо доводів позивача, що відповідачем було порушено процедуру проведення службового розслідування, оскільки позивачу невідомо щодо самого службового розслідування, з матеріалів службового розслідування, що позивачем 07.04.2023 року були надані пояснення, щодо обставин, що стали підставою для проведення службового розслідування.

Також, судом встановлено, що постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 року у справі №193/558/23 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, рішенням командира полку ПП в м.Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Б-416/41/19/1/01-2023 скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення від 01.04.2023 серії ДПО 18 №653851 та направлено справу на новий розгляд.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що застосовані адміністративні стягнення до позивача були скасовані, при цьому, суд зазначає, що висновки відповідача ґрунтуються не тільки на матеріалах щодо адміністративного правопорушення, а містять опис обставин, які свідчать про системне порушення з боку позивача вимог чинного законодавства, а також порушення позивачем службової дисципліни, опис яких викладений у Висновку службового розслідування.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Присяги працівника поліції кожен поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.

Позивач, склавши Присягу, добровільно взяв на себе вищевказані зобов`язання, і був обізнаний, що за порушення цих вимог його буде притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Відсутність або наявність в діях позивача підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності, не є підставою для звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності та ніяким чином не може ототожнюватись з наявністю фактів порушення службової дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої було притягнуто останнього.

У ході службового розслідування комісія не вирішувала питання про обґрунтованість вчиненого адміністративного проступку позивачем, яке здійснюється в межах адміністративного провадження, а лише перевіряла дотримання ним вимог, що пред`являються до поліцейських та наявності в діях позивача.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача ґрунтується на самостійних правових підставах.

Набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є підставою для звільнення поліцейського зі служби відповідно до п.10 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Позивач звільнений зі служби відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства та Присяги.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів Національної поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Так дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

Згідно із Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980 р., державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу, що має право приймати рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження.

Разом з тим, дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно-розпорядчими документами, а також вчинок, що суперечить вимогам Правил етичної поведінки поліцейських.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх. Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначають два види умислу: прямий - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання; побічний - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання.

Отже, незалежно від форми вини обов`язковим її елементом є усвідомлення особою протиправності свого діяння. Форма вини впливає на ступінь тяжкості вчиненого проступку. Тобто дисциплінарний проступок, вчинений з необережності, вважається менш тяжким, ніж вчинений умисно. А від цього, своєю чергою, має залежати й вид дисциплінарного стягнення.

З огляду на встановлені судом обставини, відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення діяв у межах своєї компетенції і керувався нормами, які регулюють проходження служби в поліції.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому суд погоджується з аргументами відповідача про те, що спірний наказ є правомірним та обґрунтованим.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності оскаржуваних наказів позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49100, м.Дніпро, вул.Троїцька, 20А, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв