Ухвала суду № 112215303, 05.07.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10565/22

Провадження № 4-с/369/34/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвій І.О.,

при секретарі судових засідань Світлак Ю.Ю.,

за участю:

представника скаржника Семенченко Р.О.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Коваля Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Телявський Анатолій Миколайович на дії (бездіяльність) державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2022 року представник скаржника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» Семенченко Руслан Олександрович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29 вересня 2022 року.

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що 21 червня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-1423/10 постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованості за Кредитним договором № 5-К/06-УІР від 11 серпня 2006 року, в сумі 316 071,63 доларів США, що складає 2521 619 грн, 46 коп, 20 527,23 грн; штраф за невиконання умов Договорів іпотеки від 11 серпня 2006 року в сумі 92 115,00 грн, судовий збір 1700,00 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2636 081, 69 грн. Звернено стягнення на предмети іпотеки: земельну ділянку - площею 660,00 (шістсот шістдесят) кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, с/т «Воїн-3», що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю серії І-КВ № 048048; звернено стягнення на садовий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 . 20 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Телявським Анатолієм Миколайовичем незаконно винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду не виконано у валюті кредиту. Зазначає, що рішення суду на даний час не виконано, підлягає виконанню в валюті кредиту - в доларах США, відповідно до виконавчого документа, а державний виконавець, виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження дійшов неправильного висновку про виконання боржником виконавчого документу в повному обсязі, виходячи із суми заборгованості в гривні. Станом на 06 жовтня 2022 року було стягнуто 89 975, 29 дол. США, що дорівнює 2 635 408,42 грн. Однак відповідно до Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року з боржника стягнуто 316 071,63 дол. США. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного суду, який міститься у Постанові від 04 липня 2018 року (справа № 761/12665/14-ц ): «У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачові має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні». Тому вважає дії державного виконавця Телявського Анатолія Миколайовича про закінчення виконавчого провадження незаконними. Крім того, стверджує, 07 жовтня 2022 року за вхідним номером 09/46111 на адресу Банку надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 вересня 2022 року у виконавчому провадженні № 61629409, тобто останнім днем на оскарження Постанови є 17 жовтня 2022, року. Однак 17 жовтня 2022 року у зв`язку з масовими обстрілами міста Києва, та повітряною тривогою протягом дня працівникам Банку та жителям міста Києва було рекомендовано працювати віддалено, у зв`язку з чим відправити скаргу фізично було не можливо, тому просив суд поновити строк для подачі скарги.

На підставі викладеного, представник скаржника просив суд:

визнати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29 вересня 2022року неправомірною та незаконною.

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича скасувати постанову про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29 вересня 2022 року.

27 жовтня 2022 року ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було відкрито провадження у даній справі. Суб`єкта, дії якого оскаржуються приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича зобов`язано подати до суду оригінали матеріалів виконавчого провадження за № 61629409 від 29 вересня 2022 року для огляду у судовому засіданні та належно засвідчені копії цих матеріалів- для залучення до справи.

23 листопада 2022 року на адресу суду від боржника ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти скарги, в яких він зазначає, що постанова про закриття виконавчого провадження від 29 вересня 2022 року ВП №61629409 правомірна та законна, а скарга представника АБ «Укргазбанк» на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича є безпідставною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Свої заперечення обґрунтовує тим, що судове рішення про стягнення заборгованості та постанова про відкриття провадження скаржником не оскаржувалось. Скаржник погодився як з судовим рішенням так і з постановою про відкриття виконавчого провадження. В обох документах зафіксована сума для сплати у гривні, обидва документи не містять формулювання «в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення». Зазначена сума була узгоджена сторонами під час розгляду справи у Києво-Святошинському районному суді Київської області. Рішення суду не містить прив`язки еквівалента до офіційного курсу станом на день ухвалення, а тому до боржника не може бути застосована постанова Великої Палати від 04.07.2018 № 761/12665/14-Ц Верховного Суду України. Вказує, що під час винесення Києво-Святошинським районним судом Київської області вказаного рішення, офіційний курс НБУ був 791,19 гривень за 100 доларів США, що у розрахунку еквівалента за офіційним курсом НБУ станом на 21 червня 2010 року мало би суму до сплати нижче, чим зазначено у резолютивній частині рішення (316 071,63х 791,19/100=2 500 727,13) оскільки саме під час розгляду цієї справи сторони узгодили саме суму 2 521 619 грн 46 коп до сплати у гривні без прив`язки еквівалента до офіційного курсу НБУ станом на день ухвалення. Зазначає, що виконавче провадження від 23 березня 2020 року ВП № 61629409 було відкрито за заявою стягувача. Стягувач додав квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника -фізичної особи. Тобто авансовій внесок був сплачений стягувачем з розрахунку суми у гривні, яка зазначена у рішенні суду, а не з розрахунку еквівалента за курсом НБУ. Зазначає, що за результатами виконання виконавчого листа №369/7712/17, виданого Києво-Святошинським районним судом області 25 липня 2018 року виконавцем стягнуто заборгованість в сумі 337 617, 69 грн, залишок боргу складає 2 298 464 грн., стягнуто основну винагороду в розмірі 33 761,77 грн, залишок не стягнутої основної винагороди приватного виконавця складає 229 846,40 грн, стягнуто витрат виконавчого провадження в сумі 20521,00 грн. Постановою про арешт коштів боржника від 23 березня 2020 року ВП №61629409, виконавцем зазначена сума звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження у сумі 2 529 879,4 грн, жодні посилання розрахунку еквівалента по курсу НБУ у перелічених виконавчих документах, як і у рішенні суду відсутні. Вказує, що жодного разу впродовж 10 років проведення виконавчих дій з приводу виконання рішення суду, скаржником не заперечувалась а ні сума боргу у гривні, яка постійно та систематично відображалась виконавцем у документах виконавчого провадження, а ні сума розрахунків виконавця.

02 грудня 2022 року на адресу суду від приватного виконавця Телявського А.М. надійшли завірені належним копії матеріалів виконавчого провадження № 6129409 на виконання ухвали від 27 жовтня 2022 року.

В судовому засіданні представник скаржника скаргу підтримав з підстав, викладених у скарзі.

Боржник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги. Посилався на те, що те, що в рішенні Києво-Святошинського районного суду сума стягнення вказана не в доларах США, а в гривнях.

Представник приватного виконавця в судовому засіданні пояснив, що на момент винесення спірної постанови приватний виконавець вважав її правильною, проте з огляду на позицію Верховного Суду в аналогічних спорах, виконавець фактично погодився з тим, що його постанова не відповідає практиці, зазначеній в постановах Верховного Суду.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши докази по справі, дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Стосовно строку на звернення з вказано скаргою слід зазначити таке.

Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Щодо дотримання строку на звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, представник скаржника Семенченко Р.О. зазначає, що 07 жовтня 2022 року за вхідним номером 09/46111 на адресу Банку надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження від 29 вересня 2022 року у виконавчому провадженні № 61629409, тобто останнім днем на оскарження Постанови було 17 жовтня 2022 року. Однак 17 жовтня 2022 року у зв`язку з масовими обстрілами міста Києва, та повітряною тривогою протягом дня працівникам Банку та жителям міста Києва було рекомендовано працювати віддалено, у зв`язку з чим відправити скаргу фізично було не можливо. У зв`язку з цим було пропущено строк для подачі скарги.

Суд вважає причину пропуску строку для подачі скарги на постанову приватного виконавця поважною та поновлює строк для звернення з вказаною скаргою.

Згідно вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що 21 червня 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-1423/10 постановлено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованість за Кредитним договором № 5-К/06-УІР від 11 серпня 2006 року, в сумі 316 071,63 доларів США, що складає 2521 619,46 грн, 20 527,23 грн; штраф за невиконання умов Договорів іпотеки від 11 серпня 2006 року в сумі 92 115,00 грн, судовий збір 1700,00 грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2 636 081, 69 грн. Звернено стягнення на предмети іпотеки: земельну ділянку - площею 660,00 (шістсот шістдесят) кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, с/т «Воїн-3», що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю серії І-КВ № 048048. Звернено стягнення на садовий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

20 січня 2011 року Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2017 року видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-1423/10 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, виданий на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2010 року.

29 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявського А.М.винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №61629409 на підставі п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно -правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи видані судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень підлягають примусовому виконанню у разі відмови боржника добровільно його виконати.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Так, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Разом з цим, стаття 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави закінчення виконавчого провадження , в тому числі в зв`язку з скасуванням або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню ( п.5 ч.1), 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів (п.9 ч.1) та 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом( п.9 ч.1).

При цьому, особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч.ч. 3, 5 вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.

Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістомст.524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені уст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У ч.3 ст.533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц вказала на те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 03 листопада 2021 року у справі №303/6057/17.

У Постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 1622/13706/2012 Перша судова палата Касаційного цивільного суду визнала доводи заявника про сплату боргу по кредиту у розмірі гривневого еквіваленту необґрунтованими, оскільки, зважаючи на те, що судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Таким чином, з урахуванням того, що боржником не було надано належних та допустимих доказів того, що ним було погашено у повному обсязі заборгованість, яка стягується на підставі виданого судом виконавчого листа відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» й відповідно такі докази відсутні й у матеріалах виконавчого провадження, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Тобто підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень п. 9 ч. п.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є факт виконання рішення суду у повному обсязі та у спосіб, зазначений у відповідному виконавчому документі, а не у спосіб, який вважає правильним боржник чи стягувач, оскільки в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягає рішення суду на підставі відповідного виконавчого документу, а не заява стягувача про примусове виконання рішення.

Також слід зазначити, що перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 914/3703/15, від 16 січня 2021 року у справі № 910/4071/17.

Як установлено судом, на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. перебував виконавчий лист №369/7712/17, виданий 25 липня 2018 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" заборгованості за Кредитним договором № 5-К/06-УІР від 11 серпня 2006 року, в сумі 316 071,63 доларів США, що складає 2521 619 грн 46 коп, 20 527,23 грн. штраф за невиконання умов Договорів іпотеки від 11 серпня 2006 року в сумі 92 115,00 грн, судовий збір 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2 636 081,69 грн., звернення стягнення на предмети іпотеки: земельну ділянку - площею 660,00 (шістсот шістдесят) кв.м., за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, с/т «Воїн-3», що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю серії І-КВ № 048048, звернення стягнення на садовий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 .

Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження приватний виконавець виходив з того, що рішення виконано в повному обсязі. Заборгованість за виконавчим документом стягнуто повністю та перераховано на користь стягувача. Основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто та перераховано на відповідні реквізити.

Однак як убачається з довідки про залишок заборгованості за рішенням суду, доданої скаржником до матеріалів справи, станом на 06 жовтня 2022 року було стягнуто лише 89975, 29 дол. США, що дорівнює 2635 408,42 грн.

Таким чином, погодитись з таким висновком приватного виконавця суд не вважає за можливе.

Так, з виконавчого листа вбачається, що рішенням суду сума заборгованості визначена в іноземній валюті, а еквіваленту гривні лише зазначений. Тому зважаючи на те, що судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а сплата боргу у розмірі гривневого еквіваленту через більше ніж 10 років після ухвалення рішення не вважається належним виконанням.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Крім того, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що приватний приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження діяв помилково, оскільки не в повній мірі перевірив факт повного фактичного виконання рішення суду, у тому числі й з урахуванням того факту, що борг боржником перераховано не в іноземній валюті і не по курсу на час його виконання, а у еквіваленті гривні, що не відповідає курсу національної валюти до долара США, як зобов`язання, на час його фактичного виконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження в цьому випадку є неправомірними, так як примусове виконання рішення суду відповідно визначеного ним обов`язку у іноземній валюті, є обов`язком, а не правом виконавця, як особи, яка здійснює примусове виконання судового рішення щодо стягнення коштів за офіційним курсом Нацбанку України на час фактичного виконання зобов`язання.

Щодо вимог скарги про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича скасувати постанову про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29.09.2022 року, то суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост. 41 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження »суд не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно ізЗаконом України «Про виконавче провадження»можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою ДВС.

Аналогічні роз`яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.18 постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно якого, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Проте з огляду на те, що суд дійшов висновку про неправомірність постанови приватного виконавця про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29 вересня 2022 року, суд вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити шляхом зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича вирішити питання про скасування постанови про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29 вересня 2022 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1-5, 10, 18, 37, 40, 41 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 258, 261, 450 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Телявський Анатолій Миколайович на дії (бездіяльність) державного виконавця,- задовольнити частково.

Визнати Постанову Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського Анатолія Миколайовича про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29.09.2022 року неправомірною та незаконною.

Зобов`язати Приватного виконавця виконавчого округу м. Київ. Телявського Анатолія Миколайовича вирішити питання про скасування постанови про закриття виконавчого провадження № 61629409 від 29.09.2022 року

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 10 липня 2023 року о 12 год 30 хв

Суддя: І.О. Фінагеєва