Ухвала суду № 112157699, 12.07.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 219/2061/22

Провадження № 1-кп/229/624/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції матеріали кримінального провадження№ 22022050000000295, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.04.2022 за обвинуваченням,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Олєнєгорськ Мурманскої області РФ, громадянка України, раніше не судимої, проживає та зареєстрована АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 110 КК України.

ВС Т А Н О В И В:

Впровадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 110 КК України.

07 липня 2023 року, до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 , термін дії якого закінчується 11 серпня включно.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій..

Захисник заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що сторона обвинувачення лише формально перелічує ризики, хоча про їх існування прокурор не надає.

Обвинувачена підтримала думку захисника.

Суд заслухавши учасників судового засідання прийшов до наступного висновку:

Клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з середини квітня 2022 року, за допомогою Інтернет-месенджеру «Telegram» надає абоненту НОМЕР_1 , який належить представнику силового відомства Російської Федерації, інформацію щодо розташування підрозділів ЗС України у АДРЕСА_2 (в т.ч. відеоматеріали).

Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у поширенні інформації про переміщення, рух або розташування Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації представникам держави, що здійснює збройну агресію проти України, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Крім того, 11 травня 2014 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приймала участь в організації та проведенні незаконного референдуму на території м. Бахмут Донецької області, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Згідно зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання доцільності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.

Також, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Метою та підставами обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на експерта у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, тобто ризикам, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики встановлені з урахування того, що ОСОБА_5 вчинила особливо тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

У випадку застосування до ОСОБА_5 запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, це створить передумови для продовження спілкування ОСОБА_5 з представниками держави-окупанта, що здійснюють збройну агресію проти України.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків:

?застосування особистого зобов`язання не можливе у зв`язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;

?застосування особистої поруки не можливе у зв`язку із відсутністю у обвинуваченої осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов`язки;

?застосування домашнього арешту не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, оскільки остання зареєстрована у м. Бахмут, тобто де на даний час відбуваються активні бойові дії, що може спричинити до тимчасової окупації міста, може переховуватись від суду, у подальшому може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України або на тимчасово не підконтрольну Україні територію.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

До таких ризиків частина перша статті 177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд зазначає, що під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченій ОСОБА_5 ухвалою судді продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченій ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії підготовчого судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_5 оскільки застосування особистого зобов`язання не можливе у зв`язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; застосування особистої поруки не можливе у зв`язку із відсутністю у обвинуваченої осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов`язки; застосування домашнього арешту не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов`язків, оскільки остання зареєстрована у м. Бахмут, тобто де на даний час відбуваються активні бойові дії, що може спричинити до тимчасової окупації міста, може переховуватись від суду, у подальшому може змінити місце свого проживання, у тому числі шляхом виїзду за межі території України або на тимчасово не підконтрольну Україні територію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд зауважує, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання його винним у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2 ст.110, ч.3 ст. 114-2 КК України, з огляду на вірогідність переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисник про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України та посилання обвинуваченого.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість обрання міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 184, 193-199, 314-315, 336, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110, ч.3 ст. 114-2 КК України- задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.110, ч.3 ст. 114-2 КК на 60 діб строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але не більше ніж до 09 вересня 2023 року включно та утримувати її в Держаній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Відкласти розгляд справи на 06.09.2023 року о 09 год. 00 хв.. в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області (Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45) та провести дистанційне судове засідання, у режимі відеоконференції на порталі сайту https://vkz.court.gov.ua.

Про судове засідання повідомити прокурора, захисника, обвинувачену.

Строк дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 09 вересняя 2023 року- включно.

Копію ухвали вручити захиснику, обвинуваченому, прокурору - для відома, направити до Держаної установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4).

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1