Ухвала суду № 112157698, 12.07.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/1059/23

Провадження № 1-кп/229/834/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 р. м. Дружківка, Донецької області

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт № 62022050010000743 від 14 вересня 2022 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 404 КК України відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Бичева, Любарського району, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого двох дітей віком: 5 місяців та 5 років, раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особовий період, кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 43 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат, зареєстрований за дресою: АДРЕСА_1 .

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дружківського міського суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 404 КК України.

12 липня 2023 року Дружківського міського суду Донецької області надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого до ОСОБА_4 , який був продовжений на підставі Ухвали Дружківського міського суду від 29 липня2023 року.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій.

Захисник та обвинувачений заперечували.

Обвинувачений заперечував, зазначив , що під час перебування під вартою захворів на цукровий діабет, просив суд, змінили запобіжний захід на більш м`який, та зазначив що йому необхідно відвідати сімейного лікаря для постановки на облік та отримання інсуліну, бо без нього є ризик для життя та здоров`я.

Захисник підтримав обвинуваченого, зазначив що довідку про стан здоров`я обвинуваченого було надано до суду та заявив клопотання, щодо застосування до обвинуваченого альтернативний, більш м`який запобіжний захід, а саме внесення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів.

Вислухавши учасників судового засідання, суд дійшов до наступних висновків:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 404 КК України.

Так, ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого покладається необхідність запобігання спробам:

- ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.

При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні , які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином , вчиняти інші кримінальні правопорушення обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Крім того відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Суд звертає увагу, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_4 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

Вважає, що такий висновок прокурора не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах Смірнов проти Росії від 24 липня 2003 року; Вемгофф проти Німеччини від 27 червня 1968 року; Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Мацнеттер проти Австрії від 10 листопада 1969 року; Летельєр проти Франції від 26 червня 1991 року та ін.), також тривалість існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину як неодмінна умова законності її продовжуваного тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Геращенко проти України» від 7 листопада 2013 року) та суворість покарання, яке може бути призначено, як слушний елемент в оцінці ризику можливості переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Серйозність висунутих обвинувачень свідчить про те, що державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує (рішення ЄСПЛ «Москаленко проти України» від 20 травня 2010 року).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом, під час розгляду клопотання, враховано, що відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Водночас, у випадку застосування судом запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді застави, слід зазначити, що обвинувачений будучи військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особовий період, кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 43 окремого стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , перебуває в зоні проведення бойових дій на території Донецької області, який бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, отримує грошове забезпечення та додаткові винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційна часу участі у таких діях та заходах, що регламентується Постановою Кабінету Міністру України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

З огляду на це, відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Під виключним випадком суд повинен розуміти те, що злочин, у якому обвинувачується військовослужбовець ОСОБА_4 вчинено під час, коли триває широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України) Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Під час розгляду вказаного кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На теперішній час строк його дії спливає. Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеними нормами процесуального права, зобов`язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ризики не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Суд не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 оскільки внесення застави є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування недостатнє для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків у цьому кримінальному провадженні; неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що відсутні докази щодо звернення осіб, які поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків; запобіжний захід у вигляді внесення застави також не може бути застосований у відношенні останнього, зважаючи на воєнний стан.

За таких обставин, суд приходить до висновку про неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд, зазначає, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість обрання міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід суду, щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Суд вважає, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно ОСОБА_4 під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання обвинуваченого під вартою.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 323, 331, 372,381 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника, щодо застосування до обвинуваченого альтернативний, більш м`якого запобіжного західу-відмовити.

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бичева, Любарського району, Житомирської області, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 404 КК України, у вигляді тримання під вартою в ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованому у м. Павлоград Дніпропетровської області до вирішення відповідного питання у судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці, строком на 60 (шістдесят) днів до 09 вересня 2023 року включно.

Відкласти судове засідання на 24 серпня 2023 року о 14 год. 30 хв. в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області (Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45).

Про судове засідання повідомити прокурора, захисника, обвинуваченого.

Доручити службовій особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції в приміщенні цієї установи та участь у ній учасників судового провадження, а саме, обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у підготовчому судовому засіданні, яке відбудеться в режимі відеоконференції на 24 серпня 2023 року о 14 год. 30 хв., в приміщенні Дружківського міського суду Донецької області, а також, здійснити дії, передбачені ч. 4 ст. 336 КПК України.

Строк дії ухвали до 09 вересня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, лише в частині продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Дружківський міський суд Донецької області. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1