Ухвала суду № 11203997, 07.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10629/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Крамаренко А.С.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «УкрСіверБуд»Закритого акціонерного товариства «ДСК»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2009 року позивач Дочірнє підприємство «УкрСіверБуд»Закритого акціонерного товариства «ДСК»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003712320/0 від 30.07.2009 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивача відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ДП «УкрСіверБуд»ЗАТ «ДСК»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 539/23/30042170 від 17.07.2009 року.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003712320/0 від 30.07.2009 року, яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1004784 грн., з яких 669856 грн. основного платежу, 334928 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що 07.09.2005 року між КП «Чернігівбудінвест»Чернігівської міської ради та ДП «УкрСіверБуд»укладений Договір № 88.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 29.01.2008 року встановлено, що даний Договір є неукладеним.

З матеріалів справи вбачається, що сторони мали намір реалізувати зазначений договір, що підтверджується, актом №ОУ-0000248 від 24.10.2007 року, здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом №ОУ-0000248 за січень 2008 року, податковою накладною №18 від 21.01.2008 року, та податковою накладною №1 від 21.01.2008 року.

В подальшому між сторонами укладено Договір № 23 від 03.07.2009 року, на ведення технічного нагляду по будівництву.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України, ч. 3 ст. 631 ЦК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, якщо договором не передбачено інше. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 903 технічний нагляд забезпечує замовник (забудовник) протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом господарської діяльності позивача є - будівництво будівель.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

Суми сплачені ДП «УкрСіверБуд», відповідно до умов договору, КП «Чернігівбудінвест»за роботи по технічному нагляду є витрати підприємства пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, та підтверджені дійсними накладними згідно вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно внесено до складу валових витрат підприємства суму в розмірі 161168,90 грн., тому висновки відповідача про заниження суми валових доходів, та завищення суми валових витрат підприємства за 2008 рік є безпідставними.

Між ДП «УкрСіверБуд»та ПП «ІЛАН МАЙСТЕР»укладено Договір № 4/1 від 03 березня 2008 року та Договір № 12/1 від 03.04.2008 року, на виконання субпідрядних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за Договором № 4/1 та Договором № 12/1 на виконання субпідрядних робіт виконанні сторонами в повному обсязі, що підтверджується Актами приймання виконаних робіт за березень 2008 року на суму 1199,639 тис. грн. та за квітень 2008 року на суму 1107,912 тис. грн. та податковими накладними виписаними ПП «ІЛАН МАЙСТЕР»№ 005/1 від 31.03.2008 року на загальну суму 1199639,00 грн. та № 007 від 30.04.2008 року на загальну суму 1107912,00 грн..

Розрахунки за виконанні роботи ПП «ІЛАН МАЙСТЕР»субпідрядні роботи на будівельному обєкті проведенні в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначенні кошти відносяться до витрат підприємства, та підлягають внесенню до валових витрат підприємства.

Позивач 27.02.2008 року уклав договір з ПП «Багатопрофільна фірма «ТЕН»купівлі-продажу про продаж основних засобів та інших товарно-матеріальних цінностей.

Згідно податкових накладних, зобовязання за зазначеним договором виконано в повному обсязі, а товарно-матеріальні цінності придбанні позивачем використовуються у господарській діяльності, а тому витрати підлягають віднесенню до складу валових витрат підприємства відповідно до вимог 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правовий аналіз положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дає підстави для висновку, що будинок по вул. Героїв Чорнобиля, 17, в м. Чернігові придбаний підприємством для власного використання, та відноситься до першої групи основних фондів, згідно зі ст. 8 зазначеного Закону, а тому підлягає амортизації.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, що позивачем безпідставно завищено розміри валових витрат за 2008 рік на 341659,18 грн., не заслуговують на увагу.

Згідно акту перевірки № 539/23/30042170 від 17.07.2009 року, податковим органом встановлено заниження валового доходу позивача за 4 квартал 2008 року на суму 12710,90 грн., а саме позивачем не включено до складу валових доходів, повернутих на поточний рахунок підприємства від контрагентів, судові витрати від ВАТ «Мена ПАК»в розмірі 2710,90 грн., та повернення забезпечення тендерної пропозиції від Чернігівської виправної колонії №44 в розмірі 10000,00 грн..

Відповідно до п. 4. 1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, на підставі діючого законодавства зараховано до складу валових витрат суми, сплаченні на виконання договірних зобовязань позивача, підтвердженні належними платіжними документами, а саме накладними та податковими накладними, правомірно здійснено амортизаційні відрахування на витрати по придбанню основних фондів, та не віднесено до складу валових доходів підприємства кошти повернені на розрахунковий рахунок підприємства контрагентами позивача.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «УкрСіверБуд»Закритого акціонерного товариства «ДСК»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.09.2010 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.