Ухвала суду № 11203991, 31.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-30676/08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Вівдиченко Т.Р.

Хрімлі О.Г.

при секретарі: Авдошиній Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого підприємства «Українські будівельні технології»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року позов Науково-виробничого підприємства «Українські будівельні технології»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі №0002052301/0 від 11 серпня 2008 року та №0002052301/1 від 28 жовтня 2008 року про визначення Науково-виробничому підприємству "Українські будівельні технології" у формі товариства з обмеженою відповідальністю податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 81015, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі №0002582301/1 від 28 жовтня 2008 року про визначення Науково-виробничому підприємству "Українські будівельні технології" у формі товариства з обмеженою відповідальністю податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 46614, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулася до суду з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що працівниками Державної податкової інспекції у м. Житомирі була проведена виїзна планова перевірка науково-виробничого підприємства "Українські будівельні технології" у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2008 року, про що складено акт від 28 липня 2008 року № 3789/23-1/30060100/0110.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств", що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 20650, 00 грн. за 1 квартал 2008 року. Також в доповненні до акту перевірки від 11 серпня 2008 року № 266/23-1/30060100/0110 встановлено порушення п. п. 4.1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в розмірі 55797, 00 грн., в тому числі за І кв. 2007 року в розмірі 35147, 00 грн., за І кв. 2008р. в розмірі 20650 грн.

Крім того, при розгляді скарги платника податків на рішення податкового органу в порядку апеляційного оскарження, податковим органом було встановлено порушення щодо віднесення підприємством до складу валових витрат вартості товарів, по яких підприємство фактично витрат не понесло, в результаті чого податок на прибуток в розмірі 29289, 00 грн. був занижений.

На підставі акту перевірки та за наслідком розгляду скарги в порядку апеляційного оскарження, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення рішення № 0002052301/0 від 11 серпня 2008 року, № 0002052301/1 від 28 жовтня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 81015, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002582301/1 від 28 жовтня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 46614, 00 грн..

Судом встановлено, що позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Профіт" на виконання договору № 01/09-ТВ від 9 вересня 2004 року товар (металобрухт), за частину якого розрахувався коштами.

Відповідно до розділу 5 договору "Умови сплати", доповнення № 1 від 19 січня 2006 року до договору № 01/09-ТВ від 9 вересня 2004 року та договору № 2 від 3 квітня 2006 року за поставлений товар в сумі 140586, 73 грн., позивач розрахувався з продавцем ТОВ "М-Профіт" простим векселем з наступною характеристикою: № векселя 673115283739, дата складання 3 квітня 2006 року, строк платежу 3 квітня 2026 року, номінальна вартість 140586 грн.73 коп.

Актом приймання-передачі векселя від 3 квітня 2006 року науково-виробничим підприємством "Українські будівельні технології" у формі товариства з обмеженою відповідальністю передано зазначений вексель товариству з обмеженою відповідальністю "М-Профіт".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, простий вексель був переданий ТОВ "М-Профіт" сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Скад», а на даний час на підставі договору купівлі продажу №1 від 07 серпня 2009 року зазначений вексель був придбаний позивачем у СТОВ «Скад».

А тому на думку суду першої інстанції кредиторська заборгованість в розмірі 140 586, 73 грн. не є доходом з інших джерел та безповоротною фінансовою допомогою, а тому позивачем правомірно були віднесені витрати по придбанню товару (металобрухту) від ТОВ «М-Профіт»на суму 140586, 73 грн. до складу валових витрат.

Між тим, відповідач з даним висновком не погоджується, оскільки позивачем не були понесені витрати в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Платник податку не проводив здійснення компенсації вартості товарів, тому і не вправі був відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткуванню прибутку підприємств" - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 4, ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні" - видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги; у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем; платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, на підставі договору купівлі продажу №1 від 07 серпня 2009 року зазначений вексель був придбаний позивачем у СТОВ «Скад»за номінальною ціною векселя, тобто в одній особі збіглися векселедавець та векселедержатель, а тому сплативши кошти за придбання векселя позивач фактично поніс валові витрати на придбання металобрухту згідно договору № 01/09-ТВ від 9 вересня 2004 року в частині розрахунку простим векселем.

Отже, підстави для скасування рішення суду в цій частині відсутні.

Вимоги про скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Житомирі №0002582301/1 від 28 жовтня 2008 року про визначення Науково-виробничому підприємству "Українські будівельні технології" у формі товариства з обмеженою відповідальністю податкового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 46614, 00 грн. відповідачем не ставилися, а тому колегія суддів відповідно до ст.. 195 КАС України їх не досліджувала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 07 вересня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 06 вересня 2010 року.