Постанова № 11203831, 18.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

18 лютого 2010 року Справа № 2-8/5637-2009                     Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: Пазовський Геннадій Семенович, довіреність від 08.09.2009, товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО";

відповідача: Міндіч Марина Олександрівна, довіреність від 06.01.2010, товариство з обмеженою відповідальністю "Джонаголд";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 01.12.2009 у справі №2-8/5637-2009

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (вул. Промислова, 17,Джанкой,96100)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (вул. М. Залкі, 17а,Сімферополь,95015)

про стягнення 43553,97 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО», звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», про стягнення 43553,97 грн., у тому числі 32862,9 грн. заборгованості, 6437,96 грн. пені, 3417,74 грн. інфляційні втрати, 835,37 грн. –3 % річних (а.с. 2-3).

В процесі розгляду справи позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 32862,9 грн. - заборгованості, 3904,20 грн. пені, 3976,41 грн. інфляційні втрати, 978,19 грн. –3 % річних (а.с.84)

Позовні вимоги обґрунтовані недотриманням відповідачем в частині оплати отриманого товару умов договору поставки № 15 від 20.02.2008, укладеного між сторонами у справі, в результаті чого створилась заборгованість, яка підлягає стягненню, та є підставою для нарахування штрафних санкцій. Свої вимоги позивач вмотивовував посиланнями на статті 526,549,610,625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2009 у справі № 2-8/5637-2009 (суддя Чумаченко С.А.) позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО» задоволений.

З товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО»стягнуто 32862,9 грн. - заборгованості, 3904,20 грн. пені, 3976,41 грн. інфляційні втрати, 978,19 грн. –3 % річних .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

При прийнятті рішення, суд першої інстанції послався на загальні норми цивільного права, а саме: положення статей 525, 526,549,625 Цивільного кодексу України , які регулюють договірні зобов'язальні правовідносини сторін та передбачають відповідальність боржника у вигляді пені, процентів річних та інфляційних витрат.

Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з нього пені в сумі 3904,20 грн., 3 % річних в сумі 978,19 грн., інфляційних втрат в сумі 3976,41 грн., та прийняти нове рішення в цій частині про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишилися його доводи про те, що поставка товару, щодо якої виникла заборгованість, здійснювалася поза межами договору № 15 від 20.02.2008.

Виходячи з викладеного, заявник скарги вважає, що позивачем не було надано доказів наявності письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання за спірними поставками, у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення з нього пені , інфляційних витрат та 3% річних.

Крім того, особа, що звернулася з апеляційною скаргою, вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем були порушені строки оплати вартості отриманого товару, оскільки цей строк сторонами встановлений не був, а копії видаткових накладних, які позивач надав у підтвердження поставки товару, посилань на строк оплати не містять.

Відповідач також вказує в апеляційній скарзі, що позивачем в порушення пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, не надано жодної довіреності на одержання товарно- матеріальних цінностей.

Позивач у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим обґрунтованим.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.01.2010 замінено суддю Сотула В.В. на суддю Плута В.М.

У судовому засіданні 18 лютого 2010 року представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.

Переглянувши справу у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

20 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»(покупець) було укладено договір поставки № 15 (а.с. 25-28), згідно з п.1.1 якого постачальник зобов’язався поставити , а покупець –прийняти й оплатити товар на умовах і у порядку визначених цим договором.

У відповідності з розділом 2 договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень покупця.

Загальна сума договору складає вартість товару отриманого по усім накладним. (пункт 5.1.)

Ціна продукції та порядок розрахунків вказана у розділі 5 договору.

Пунктом 5.6 договору встановлено, що покупець здійснює сплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем на протязі 40 календарних днів.

Згідно з пунктом 6.5 договору постачальник у випадку прострочення оплати товару стягує з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

У відповідності до пункту 10.1 договору, він діє з моменту його фактичного підписання до 31 грудня 200 року.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар, на підставі видаткових накладних на загальну суму 67988,60 грн., які містяться у матеріалах справи . (а.с.30-57).

Як стверджує позивач, відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 67988,60 грн., що підтверджується видатковими накладними , який був отриманий товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд», але оплачений частково, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість в сумі 32862,90 грн.

Відмова товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд»оплатити зазначену суму заборгованості з’явилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «ВІС АГРО»до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3 % річних .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення та часткового скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу неналежного виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на суму 40900,73 грн.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів .

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується тільки підписаними обома сторонами видатковими накладними на поставку товару.

Сума основної заборгованості у розмірі 32862,90 грн. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним представниками сторін. (а.с.24).

У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару належним чином не виконав, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу .

Стосовно стягнення заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені , судова колегія не може погодитися, з огляду на таке.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Таким чином, угода про забезпечення виконання зобов’язання неустойкою (пенею) вчиняється також у письмовій формі.

          Однак, вирішуючи даний спір, місцевий господарський суд приписів вищенаведеної правової норми не врахував.

          З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним.

При цьому судова колегія виходить із того, що позивачем не надані належні докази того, що передача відповідачу продукції була здійснена саме за договором № 15 від 20.02.2008

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання у вигляді відшкодування збитків від інфляції та сплати 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат у розмірі 3976,41 грн. та 3% річних у розмірі 978,19 грн. обгрунтованими, виходячи із наступного.

Так, відповідно до розрахунку позивача розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції з грудня 2008 року по жовтень 2009 року складає: 32862,9 : 100% х 12,1 % = 3976,41 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за період з 04.12.2008 по 30.11.2009 року (363 дня) складає 32862,9:100% х 0,0082%х363 дн. = 978,19 грн.

          Судова колегія вивчивши доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що поставка товару здійснена по договору №15 від 20.02.2008, визнає їх безпідставними та такими, що суперечать змісту первинних документів, у яких відсутні посилки на даний договір.

З огляду на вищевикладене у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення із відповідача пені .

Зважаючи на викладене, судова колегія прийняла до відома доводи заявника апеляційної карги та дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції –частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3,4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2009 року по справі № 2-8/5637-2009 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково в сумі 37817,5 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Джонаголд" (95000, місто Сімферополь, вулиця М.Залки,17а; рахунок 26004056710800в АКИБ "УкрСиббанк", місто Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34700645) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВІС АГРО" (96100, місто Джанкой, вулиця Промислова,17; ЗКПО 30280859) заборгованість в сумі 32862,90 грн., 3 % річних в сумі 978,19 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3976,41 грн. , державне мито в сумі 378,18 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,92 грн.

В інший частині у позові відмовити .

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим доручити видати наказ.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                В.М. Плут

З оригіналом згідно

Помічник судді М.Є. Пекарнікова