Постанова № 11203817, 15.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 лютого 2010 року Справа № 2-2/5940-2009

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

позивача:          не з'явився, державне підприємство "Дельта-Лоцман";

відповідача: Цатуряна Станіслава Сейрановича, довіреність № б/н від 01.12.09;

відповідача: Новікова Ростіслава Валентиновича (повноваження перевірені), довідка № 34-01-22-35/701 від 01.08.05, керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 16 грудня 2009 року у справі №2-2/5940-2009

за позовом державного підприємства "Дельта-Лоцман" (вул. Лягіна, 27, місто Миколаїв, 54017)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" (вул. Горького, 4-16, місто Керч, 98312)

про стягнення 16030,48 доларів США

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 року у справі № 2-2/5940-2009 позов державного підприємства "Дельта-Лоцман" задоволений частково. З товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" на користь державного підприємства "Дельта-Лоцман" стягнуто 729,31 дол. США- пені, 1011,01 дол. США- штрафу, 160,30 дол. США держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 14300,16 дол. США боргу провадження у справі припинено.

Суд встановив наявність між сторонами договірних відносин щодо надання послуг лоцманського проведення та застосував положення статей 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України, які передбачають виконання договірних обов’язків у строк встановлений договором і належним чином.

Крім того, судом було стягнуто неустойку на підставі статей 549, 610, 611 Цивільного кодексу України.

В частині позовних вимог провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято при неповному досліджені обставин справи.

Так, відповідач посилається на норми статті 1091 Цивільного кодексу України та п. 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та вважає, що відповідальність повинна бути покладена на банк, який прийняв платіж здійснений товариством з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" і який не здійснив грошовий переказ. Таким чином, заявник апеляційної скарги зазначає відсутність своєї вини.

При цьому, відповідач вважає, що суд помилково не застосував положення статті 1092 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість покладення відповідальності на банк.

Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, до початку розгляду справи заявив клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Крім того, позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача за наявними документами в матеріалах справи.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між державним підприємством „Дельта-лоцман" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" укладено договір від 20.11.2007 № 86/П-07.

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язався за заявками агента надавати послуги з лінійного та портового лоцманського проведення, надавати послуги Служби регулювання руху суден, у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден та надавати право проходження по Бузько-Дніпровсько-Лиманському, Херсонському морському каналам та глибоководному судновому ходу р. Дунай-Чорне море, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном глибоководного суднового ходу, а агент зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. При цьому споживачем послуг підприємства являється „Судновласник" в розумінні статті 20 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судновласником у Кодексі торговельного мореплавства України визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах. Власником судна є суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Відповідно до статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно з п. 2.1.1. договору позивач по справі взяв на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, відповідно до діючих Правил плавання, Обов'язкових постанов, своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги СРРС у зонах дії ЦРРС/ПРРС та надавати право проходження по БДЛК, ХМК та ГСХ, а також надавати інформаційну послугу судну при проходженні судном ГСХ.

Відповідно до п. 2.1.2. договору позивач зобов'язався надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у терміни, визначені цим договором. Пунктом 4.2.2 договору встановлено, що оплата здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів з дня отримання рахунку за реквізитами, зазначеними у рахунку.

На підставі письмових заявок відповідача, в яких відповідач гарантував оплату згідно виставленого рахунку, державним підприємством "Дельта-лоцман" були надані товариству з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" послуги регіональної служби регулювання руху суден на загальну суму 14300,16 дол. США. Факт отримання договірних послуг в повному обсязі відповідачем не оскаржується.

Рахунок № КФ-10893 від 11.08.2009 отриманий відповідачем 17.08.2009, що підтверджується штампом товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" про його отримання на примірнику позивача, який долучений до матеріалів справи.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Судом встановлено, що сума основного боргу у розмірі 14300,16 дол. США. Була фактично погашена відповідачем у листопаді 2009 року, тобто після звернення позивача до суду.

Вказаний факт визнається позивачем, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно припинив провадження у частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 14300,16 дол. США на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно вимог про стягнення пені у сумі 729,31 дол. США та штрафу у сумі 1001,01 дол. США. Колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України та статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Аналогічне положення містить стаття 230 Господарського кодексу України.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Неперерахування банком відповідача грошових коштів на рахунок позивача не є випадком в розумінні вищенаведеної статті.

Таким чином, невиконання банком відповідача своїх зобов'язань перед товариством з обмеженою відповідальністю „Тімпет-Шиппінг", не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно зі статтею 1073 Цивільного кодексу України у разі, зокрема, порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. При цьому міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з пунктом 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, відповідач згідно з чинним законодавством України має право звернутись до банку з відповідним позовом про сплату пені та відшкодування збитків, завданих несвоєчасним здійсненням платежів.

Посилання відповідача на частину 2 статті 1092 Цивільного кодексу України є неспроможним, оскільки в цій статті йде мова про можливість покладення судом відповідальності перед клієнтом за невиконання його доручення не на банк, з яким у клієнта укладений договір, а на виконуючий банк.

Відповідно до статті 1091 Цивільного кодексу України банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у дорученні клієнта.

У будь якому випадку в цій статті йде мова про правовідносини клієнта з банком, з яким він перебуває у договірних відносинах і жодного відношення до правовідносин сторін у цій справі зазначена стаття не має.

Посилання відповідача на п. 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" також відхиляються судом, тому що норма вказаного закону стосується визначення моменту закінчення ініціювання грошового переказу. Закінчення ініціювання боржником грошового переказу не є моментом погашення зобов’язання, так як вказаного положення чинне законодавство не містить.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт наявності прострочки виконання зобов’язання з боку відповідача.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне по суті положення міститься у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Ці норми були зазначені судом першої інстанції в рішенні, але фактично помилково не застосовані.

Так, суд апеляційної інстанції розраховує суму пені наступним чином.

14300,16 дол. США * 51 день прострочки * 24 % (подвійна ставка НБУ за період прострочки) / 366 (днів на рік) = 478,23 дол. США.

Згідно з пунктом 5.3 договору в разі порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за вимогою позивача несе перед останнім відповідальність у вигляд сплати пені у розмірі 0,1 % несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 729,31 дол. США. виходячи з 0,1 % (пункт 5.3 договору), яка перевищує допустимий розмір встановлений законом.

Отже, позовні вимоги в частині вимог про стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 478,23 дол. США.

Позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 1001,01 дол. США є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню. Слід зазначити, що місцевий господарський суд неправильно задовольнив позов в цій частині, так як в резолютивній частині помилково вказав суму 1011,01 дол. США.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд враховує те, що сума боргу у розмірі 14300,16 дол. США відповідачем була сплачена (отримана державним підприємством "Дельта-Лоцман") тільки після звернення позивача із позовом до суду.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає зміні.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2009 року у справі №2-2/5940-2009 змінити.

3. Викласти резолютивну частину у наступній редакції:

"1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Тімпет Шіппінг" (98312, м. Керч вул. Горького, 4, кв.16, ЄДРПОУ 34571911, р/р 26004301394093 в ПІБ м. Керч, МФО 324548) на користь ДП „Дельта-лоцман" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, код ЄДРПОУ 25374003, р/р 26009901025088 (гривня), р/р 26009901025088/840 (дол. США) у МФ "ПУМБ", МФО 236126) 478,23 дол. США пені, 1001,01 дол. США штрафу, 157,89 дол. США. державного мита та 232,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) У частині вимог про стягнення 14300,16 дол. США боргу провадження у справі припинити.

4) У частині вимог про стягнення 251,08 дол. США пені у позові відмовити."

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.           

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                К.В. Волков