Рішення № 11203441, 07.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2010 р. Справа № 64/226-10

вх. № 6305/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Гребеник О.М., посвідчення №699 від 13.10.2008р.; позивача - не з"явився; відповідача - Гусаров К.В. за довіреністю від 16.09.2009р.;

розглянувши справу за позовом Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону, м. Хмельницький; в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Шепетівський ремонтний завод", м. Київ;

до Державного підприємства Міністерства оборони України "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" , м. Харків;

про стягнення 217825,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - Міністерства оборони України, для захисту інтересів Державного підприємства "Шепетівськии ремонтний завод", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№7/1163 від 06.07.2010р.), в якій просить суд стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Шепетівський ремонтний завод" грошові кошти в розмірі 217825,09грн., а саме: основний борг - 189000,00грн.; штрафні санкції, відповідно до ст.ст. 231 -232 ГК України у розмірі 21737,59 грн.; З % річних від суми передплати, у відповідності до ст.625 ЦК України, у розмірі 7087,5 грн.; вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві, в межах суми позову. В обгрунтування позову прокурор вказує, що відповідач неналежним чином виконав зобов"язання щодо поставки товару за договором №218 від 12.11.2008р. Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

05 серпня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву (вих. №1/125 від 03.08.2010р.), в якому проти позовних вимог прокурора заперечує в повному обсязі, зокрема посилаючись на те, що позивач ухиляється від прийняття товару, за який ним були сплачені грошові кошти, отже підстав для стягнення грошових коштів з відповідача не має.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в позові повністю.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника відповідача, суд встановив наступне.

12 листопада 2008 року між ДП "Шепетівськии ремонтний завод" (позивач) та ДП "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 218. Відповідно до п.п. 1.2 та 4.1 договору, предметом даного договору є придбання покупцем (позивач) у продавця (відповідач) бувших у використанні автомобілів МАЗ-543 в кількості 3 одиниць за ціною 63000грн. за одиницю (на загальну суму 189000 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 5.1. договору, позивач здійснив повну передплату в сумі 189000 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 29 від 20.11.2008 року на суму 100000,00грн. та № 136 від 25.03.2009 року на суму 89000,00грн., а також виписками по рахунках за відповідні дати.

Згідно вимог п. 5.2. договору, відпуск продукції здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту надходження передплати здійснити поставку відповідної продукції, однак до теперішнього часу своїх зобов'язань відповідач не виконав.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 20.10.2009 року відповідачу було направлено претензію з вимогою усунути порушення чинного законодавства шляхом здійснення фактичної поставки майна, яке є предметом даного договору, або шляхом повернення суми попередньої оплати в розмірі 189000грн. Дана претензія була отримана відповідачем 28.10.2009 року, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Посилання відповідача у відзиві на те, що обов"язок щодо сплати коштів відповідачем на користь позивача умовами договору не передбачений, отже у відповідача відсутнє зобов"язання щодо сплати грошових коштів у розмірі 189000,00грн., є безпідставними та необгрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідного ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з вищевикладеного, позивач має право вимагати від відповідача, на свій вибір, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний виконати вимогу позивача, виходячи з положень Цивільного кодексу України.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню в сумі у розмірі 189000,00 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 21737,59грн., суд, визнав їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов"язань з боку відповідача. Посилання прокурора на ст.ст. 231-232 Господарського кодексу України, як на підставу, стягнення неустойки, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 7087,50 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита, з відповідача належить стягнути до Державного бюджету України державне мито у розмірі 1955,47 гривень, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, стягнути на користь державного підприємства “Судовий інформаційний центр” судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2010 року було зобов'язано прокурора та позивача надати докази в підтвердження цього клопотання, але доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення до суду надано не було. А відповідно до ч.1 ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 670, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, статтями 1, 5, 6, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (61034, м. Харків, вул. Цементна, 2, код ЄДРПОУ 07934846; МФО 380009; р/р 260043092 у ВАТ "Ерсте Банк") на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Шепетівський ремонтний завод" (30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Гагаріна,10; код ЄДРПОУ 08396724; МФО 352923: р/р 26001190025980 у філії ЗРУ ВАТ Банк "Фінанси та Кредит" м. Львів) попередню оплату у розмірі 189000,00грн.; З % річних у розмірі 7087,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (61034, м. Харків, вул. Цементна, 2, код ЄДРПОУ 07934846; МФО 380009; р/р 260043092 у ВАТ "Ерсте Банк") на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ № 24134490, р/р № 31110095700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) державне мито в сумі 1960,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "126 Харківський автомобільний ремонтний завод" (61034, м. Харків, вул. Цементна, 2, код ЄДРПОУ 07934846; МФО 380009; р/р 260043092 у ВАТ "Ерсте Банк") на користь держбюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ № 24134490, р/р № 31219264700002 в ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259) 212,45грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення 21737,59грн. пені.

Суддя

Повний текст рішення складено 13 вересня 2010 року.