Рішення № 11203410, 06.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2010 р. Справа № 64/207-10

вх. № 5574/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Коваль І.О. за довіреністю від 25.12.2009р.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір", м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари, Харківський район, Харківська область;

про стягнення 47933,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№216/1 від 01.05.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" суму основного боргу 17725,48грн., пеню - 1990,72грн., збитки від інфляції за весь час прострочення - 23761,92грн. та 3% річних - 4455,17грн.; стягнути з відповідача 479,33грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, що був поствлений йому позивачем на виконання умов договору №45/х-07 від 03.01.2007р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.06.2010р. було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

09 липня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. б/н від 07.07.2010 року), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку із відрядженням представника відповідача.

09 липня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих.№360 від 02.07.2010р.), в якому позивач просить суд долучити до матеріалів справи надані позивачем документи.

Суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалою суду від 12.07.2010р. розгляд справи був відкладений на 06 вересня 2010 року.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/207-10 був продовжений до 21 вересня 2010 року.

В судовому засіданні 06.09.2010 року представник позивача підтримав позов у повному обсязі, наполягає на його задоволенні та вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Богодухівська птахофабрика" (споживач) був укладений договір поставки №45/х-07 від 03.01.2007р. Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов"язався, відповідно до умов цього договору, передати у власність споживача (відповідач), а споживач зобов"язався прийняти та оплатити товар, визначений специфікаціями, котрі є невід"ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.4.6. договору, передача товару споживачу оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної чи залізничної накладної. Моментом передачі (поставки) товару вважається момент підписання відповідних документів в місці поставки.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 278878,98грн. Факт поставки товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями до них, відповідними рахунками-фактур.

Відповідно до п.3.1. договору, оплата товару здійснюється споживачем за кожну поставлену партію протягом 20 календарних днів з моменту передачі (поставки) постачальником такої партії товару споживачу, на підставі видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

В порушення умов договору, відповідач сплатив вартість отриманого товару лише частково, а саме у розмірі 261153,50грн. (копії виписок банку, а.с. 57-58), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 17725,48грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 17725,48грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків оплати товару споживач зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов’язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого розрахунку, пеня позивачем нарахована з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та арифметично обчислена вірно, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1990,72грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 4455,17 грн. трьох відсотків річних та 23761,92 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, правомірні та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівська птахофабрика" (62447, Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, 137, р/р 260036164 ХОД АППБ "Аваль" у м. Харкові, МФО 350589, код ЄДРПОУ 32611873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа Папір" (01010, м. Київ, вулиця Московська, будинок 29-А, код ЄДРПОУ 33939476, р/р 26007050002463 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Дніпропетровська, МФО 305299) суму основного боргу 17725,48грн., пеню - 1990,72грн., збитки від інфляції за весь час прострочення - 23761,92грн., 3% річних - 4455,17грн.; 479,33 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 13 вересня 2010 року.