Рішення № 11203411, 08.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2010 р. Справа № 64/102-10

вх. № 1558/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю від 11.03.2010р.

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київгума", м. Київ;

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків;

про стягнення 219103,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Київгума" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих. №02-4/10 від 05.02.2010р.), в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суму у розмірі 219103,43грн., з них : 196968,96грн. основної заборгованості та 22134,47грн. штрафних санкцій, судові витрати покласти на відповідача: 1700,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не оплатив вартість отриманого товару, що був йому поставлений позивачем на виконання умов договору №512/09 від 13.04.2009р.

Ухвалою суду від 03 березня 2010р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

31 березня 2010 року до канцелярії господарського суду Харківської області надійшла зустрічна позовна заява (вх. №1414) Фізичної особи-підриємця ОСОБА_2, м. Харків до Відкритого акціонерного товариства "Київгума", м. Київ про визнання договору неукладеним та про зобов"язання вчинити певні дії.

Ухвалою господарського суду від 01 квітня 2010 року зустрічну позовну заяву (вх. №1414) та додані до неї документи було повернуто відповідачу.

23 березня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Окрім того, 23 березня 2010 року позивач надав супровідним листом (вх. №1291) документи на виконання ухвал господарського суду по справі 64/102-10.

12 квітня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заперечення на позовну заяву (вх. №8311), в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові. В обгрунтування заперечень відповідач, зокрема, посилається на те, що договір №512/09 від 13.04.2009 року є неукладеним.

13 квітня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання (вх. №1574), в якому просить суд розглянути справу за наявними матеріалами. Окрім того, позивач надав пояснення, в яких вказує, що надання довідки з ЄДРПОУ не є обов"язковим для сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць, строк вирішення спору по справі 64/102-10 був продовжений до 01 червня 2010 року.

Відповідач в процесі судового розгляду справи звертався зі скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2010 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 року у справі № 64/102-10 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2010 року скасовано, а у прийнятті зустрічного позову - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010р. у справі № 64/102-10 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 року у справі № 64/102-10 скасовано, ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2010 року с залишено без змін. Справу було повернуто до господарського суду Харківської області.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 19.08.2010р. у зв"язку з перебуванням судді Добрелі Н.С. у відпустці справу № 64/102-10 передано судді Рильовій В.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2010р. справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2010р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 02.09.2010р. у зв"язку з перебуванням судді Рильової В.В. у відпустці справу № 64/102-10 передано судді Добрелі Н.С.

07 вересня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання, в якому просить суд розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в позові. Проте, представник відповідача не заперечував те, що товар дійсно був отриманий відповідачем, але в обгрунтування своїх заперечень вказував на те, що у відповідача не виникло зобов"язання для оплати товару.

Окрім того, у судовому засіданні призначеному на 08.09.2010р. відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання йому часу для підготовки пояснень по суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, чи перешкоджають певні обставини розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представник відповідача вказує, що він збирається надати письмові пояснення по суті спору, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному випадку, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги те, що судом були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів сторонами (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо). Проте, нових доказів представником відповідача не було надано. Окрім того, в процесі судового розгляду справи відповідач оскаржував ухвалу господарського суду Харківської області від 03 березня 2010р. про порушення провадження по справі 64/102-10, проте, відповідно до ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тобто конституційне право на оскарження судових рішень реалізується виключно у відповідності до вимог процесуального законодавства, в т.ч. вимог Господарського процесуального кодексу України

Можливості оскарження ухвали, на яку було подана скарга в даному разі, названими вище нормативними актами не передбачено.

Зважаючи на те, що зустрічну позовну заяву від 31.03.2010р. подано з порушенням вимог, що ставляться законодавством до подання зустрічного позову, суд повернув відповідачу без розгляду зустрічну позовну заяву (вх. №1414), але відповідач замість того щоб усунути недоліки для повтороного звернення та усе ж таки подати зустрічний позов почав звертатися до судів апеляційної та касаційної інстанцій та у решті решт так і не подав зустрічного позову.

Внаслідок таких дій відповідача, а саме зловживання своїми правами, розгляд справи триває з березня 2010 року.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

13 квітня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Київгума" (продавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено Договір № 512/09, згідно п.1.1. якого, продавець (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у порядку і на умовах, визначеним договором.

Згідно заявки, яка за умовами є невід'ємною частиною Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 196968,96грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме накладними № 31 від 08.07.2009р., № 39 від 15.07.2009р., № 42 від 16.07.2009р, та рахунком-фактурою й що було підтверджено представником відповідача в процесі розгляду справи.

Відповідно до п. 4.5., покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму вартості продукції протягом 30 календарних днів з дня її одержання.

Посилання відповідача на те, що строк для виконання зобов"язання з оплати товару не настав є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема заявкою відповідача (т.1, а.с.77) скріпленою його печаткою та підписом.

Тобто, кінцевий термін виконання відповідачем зобов'язання за Договором закінчився 14.08.2009р., проте відповідач, в порушення умов договору укладеного сторонами, вартість отриманого товару не сплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 196968,96 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 196968,96грн. основного боргу правомірні, обгрунтовані, не спростовані відповідачем, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобовязання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату отриманої продукції, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене те, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 18787,05грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню, в решті суми заявленої пені у розмірі 3347,42грн. суд відмовляє, оскільки, відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193,230 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (61145, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Харківській ФВАТ"Кредобанк"м. Харків, МФО 350415) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київгума" (03039, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 6, код ЄДРПОУ 00152253; ІПН 001522526657; р/р 26000060212529 в Столичній філії Приватбанку м. Києва, МФО 380269) 196968,96грн. основної заборгованості, 18787,05грн. пені, 2157,56грн. державного мита та 232,39грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині задоволення позовних вимог у розмірі 3347,42грн. пені - відмовити.

Суддя

Повний текст рішення складено 13 вересня 2010 року.