Рішення № 11203397, 08.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2010 р. Справа № 38/211-10

вх. № 7236/6-38

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Поддашкіна О.Ю., дов. б/н від 02.07.2010 року, 1-го відповідача: Шушаріна О.О., дов. б/н від 25.08.2010 року, 2-го відповідача: Чумаков Д.В., дов. № 17/29 від 14.01.2008 року.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Інтертранслогістик", м. Харків

до 1-го відповідача - ТОВ "КОНЕКС, ЛТД", м. Харків, 2-го відповідача - ВАТ " Енергомашспецсталь", м. Краматорськ

про стягнення 1060690,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішення виноситься 08.09.2010 р., оскільки в судовому засіданні 06.09.2010 р. оголошувались перерви до 16:00 07.09.2010 р. та до 01:19 08.09.2010 р.

Позивач (товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранслогістик») звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з 1-го відповідача (товариства з обмеженою відповідальністю фірма «КОНЕКС,ЛТД») 2-го відповідача (відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь») солідарно суми основного боргу у розмірі 883203,40грн., пені у сумі 177487,59грн. Крім того, позивач просить покласти на відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 10607,00 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та вартості адвокатських послуг у сумі 300000,00 грн.

До початку розгляду справи по суті - 25.08.2010 року, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач уточнив позовні вимоги стосовно стягнення суми 3% річних 26496,10 грн. та 59704,55 грн. встановленого індексу інфляції.

25.08.2010 року розгляд справи відкладено на 06.09.2010 року у зв'язку із задоволенням клопотання 2-го відповідача та уточненням позову. 06.09.2010 року та 07.09.2010 року у судовому засіданні оголошувалися перерви. 09.09.2010 року судовий розгляд справи продовжено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує з урахуванням уточнень від 25.08.2010 року, обґрунтовуючи позов невиконанням другим відповідачем умов договору № 0524/1 від 24.05.2007 року на транспортно-експедиційне обслуговування, укладеного між позивачем та 2-м відповідачем, на виконання якого позивач надав на користь 2-го відповідача повний обсяг визначених договором послуг по організації перевезення вантажів 2-го відповідача залізничним та автомобільним транспортом.

Позивач зазначає, що згідно актів приймання-передачі виконаних робіт надано послуг на загальну суму 1542068,98 грн., з яких на порушення умов договору 2-гим відповідачем сплачено лише частково у сумі 658865,58 грн., розмір заборгованості 2-го відповідача становить 883203,40 грн. Також між позивачем та 1-им відповідачем було укладено договір поруки № 01 від 26.05.2007 року відповідно умов якого 1-ий відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем в частині здійснення оплати за надані в межах договору № 0524/1 від 24.05.2007 року послуги, тому позивач просить стягнути заборгованість 883203,40грн., пеню, нараховану за несвоєчасне виконання зобов'язань, 3% річних, встановлений індекс інфляції та судові витрати солідарно.

Перший відповідач надав до суду відзив на позов, де проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав укладення договору поруки на інших умовах, а саме: у обсязі визначеному п. п. 1.1., 1.2. договору поруки, у сумі 10000 грн. До відзиву перший відповідач надав належним чином засвідчену копію договору поруки.

Другий відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву, що залучений до матеріалів справи. Відповідач посилається на ненастання строку сплати за отримані послуги та роботи, непогодження з вартістю зберігання вантажів 2-го відповідача, не направлення позивачем рахунків експедитора на сплату послуг за п. п. 2.4.2. договору, сплив строків позовної давності по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, необґрунтованість розміру судових витрат у сумі 300000,00 грн. вартості послуг адвоката тощо. У судовому засіданні представник відповідача залучив до матеріалів справи клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Донецької області справи № 17/188 за позовом ВАТ «Енергомашспецсталь»до ТОВ «Інтертранслогістик»про визнання недійсним договору.

Другим відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неготовністю до судового засідання.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки тотожне клопотання судом задовольнялось, позов здобув реагування відповідача і сторони подали суду докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Розглянувши надані суду докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і 1-го та 2-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24 травня 2007 року між позивачем та 2-м відповідачем був укладений договір № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно умов п. 11.1 якого договір набуває сили з моменту його підписання, діє до 31 грудня 2007 року та автоматично продовжується на кожний наступний рік. Згідно п. 1.1. договору договором врегульовано взаємовідносини та взаєморозрахунки сторін при виконанні позивачем (за текстом договору Експедитором) транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні зовнішньо торгівельних та транзитних вантажів номенклатури 2-го відповідача (за текстом договору Клієнта), виконуваних залізничним та автомобільним транспортом по території України, країн СНГ та інших держав.

Згідно залучених до матеріалів справи актів виконаних робіт, оригінали яких досліджені судом під час відкритого судового засідання: № 1124/2-ЗМСС/Пр від 12.01.2009р., № 1124/3-ЗМСС/Пр від 14.01.2009р.; № 0524/1/01 від 17.01.2009р.; № 0524/1/02 від 25.02.2009р.; № 0524/1/02/1 від 27.02.2009р.; № 0320/1/3-ЗМСС від 20.03.2009р.; № 0323/2/3-ЗМСС від 23.03.2009р.; № 0326/3/3-ЗМСС від 26.03.2009р.; № 0326/4/3-ЗМСС від 26.03.2009р.; № 0326/5/3-ЗМСС від 26.03.2009р.; № 0326/6/3-ЗМСС від 26.03.2009р.; № 0524/1/03 від 31.03.2009р.; № 0524/1/04 від 09.04.2009р.; № 0422/8/3-ЗМСС від 15.04.2009р.; № 0422/7/3-3МСС від 22.04.2009р.; № 0524/1/04/1 від 30.04.2009р.; № 0508/3-ЗМСС від 08.05.2009р.; № 0524/1/05 від 09.05.2009р.; №0610/3-ЗМСС від 10.06.2009р.; № 0524/1/06 від 18.06.2009р.; № 0601/3-3МСС/Пр від 01.07.2009р.; № 0422/8/3-3МСС/Пр від 01.07.2009р.; № 0323/2/3-ЗМСС/Пр від 01.07.2009р.; № 0422/7/3-3МСС/Пр від 01.07.2009р.; № 0524/1/07 від 09.07.2009р.; № 0524/1/07/1 від 12.07.2009р.; № 0524/1/07/2 від 30.07.2009р.; № 0524/1/09 від 24.09.2009р.; № 0524/1/09/1 від 25.09.2009р.; № 0524/1/09/2 від 30.09.2009р.; № 0524/1/11 від 06.11.2009р. за зазначеним договором № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування у термін часу з 01.01.2009року по 15.12.2009року позивач надав на користь 2-го відповідача транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 1542068,98 грн.

Тобто, обов'язки позивача за договором транспортного експедирування від 24.05.2007 року № 0524/1 були виконані ним в повному обсязі і належним чином, спожиті 2-м відповідачем та прийнятті останнім без зауважень чи претензій за обсягом, якістю, вартістю. Матеріалами справи, а саме згаданими актами підтверджено факт виконання договору, надання послуг з транспортного експедирування, їх вартість, обсяг, споживання, фактичне прийняття відповідачем.

Згідно обов'язкових приписів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»акти здачі-прийомки виконаних робіт відноситься до первинних документів, які відповідно частини 1 статті 9 Закону фіксують факт здійснення господарської операції та складаються під час її здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно вимог ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, Суд приходить до висновку про безпідставність заперечень 2-го відповідача, що обґрунтовані з посиланням на не передбачення договором послуг зі зберігання вантажів, його вартість при організації перевезення зовнішньо торгівельних та транзитних вантажів 2-го відповідача залізничним та автомобільним транспортом.

Згідно умов укладеного між сторонами договору № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування (п. п. 2.4.2) сторони врегулювали, що 2-й відповідач (за текстом договору Клієнт) зобов'язаний здійснити сплату рахунку,виставленого позивачем (за текстом договору Експедитором) у строки, обумовлені сторонами, не пізніше ніж через три робочих дні після прибуття автомобіля у пункт призначення.

Матеріалами справи, а саме актами виконаних робіт, копії яких містяться у матеріалах справи, встановлено факт виставлення позивачем до сплати 2-му відповідачу рахунків на суму підписаного акту, одночасно з його підписанням.

Таким чином, доводи 2-го відповідача, з яких він заперечує проти позовних вимог з підстав ненастання строку сплати за надані згідно договору транспортно-експедиційні послуги (п. 2.4.2. договору) не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються її матеріалами.

Згідно наявних у справі доказів, копій банківських виписок по рахунку позивача, оригінали яких оглянуті судом під час відкритого судового засідання, на виконання договору № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування від 24.05.2007р. згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, за надані позивачем у термін часу з 01.01.2009 по 15.12.2009 послуги, загальна вартість яких становить 1542068,98 грн., 2-й відповідач сплатив частково, перерахувавши на рахунок позивача загальну суму 658865,58 грн.

У зв'язку з наведеним 20 листопада 2009 року на адресу 2-го відповідача була направлена претензія - вимога № 1116.2 від 16.11.2009 року про сплату заборгованості у розмірі 1018723,51 грн. з урахуванням нарахованої відповідно п. 7.6. договору пені, факт направлення та отримання якої 2-м відповідачем підтверджено матеріалами справи, а саме: поштовою квитанцією, описом вкладення у цінний лист, поштовим повідомленням про отримання кореспонденції з оголошеною цінністю25.11.2009 року.

Проте, 2-м відповідачем, фактично надані, спожиті та прийняті за актами приймання - передачі послуги за договором № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування не сплачені у загальній сумі 883203,40грн. Такі обставини свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності з вимогами ст.ст. 1, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Обов'язок сплати за договором транспортного експедирування унормовано і ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України регламентує строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено неналежне (не у повному обсязі) та несвоєчасне виконання 2-м відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості наданих та прийнятих транспортно-експедиційних послуг з організації перевезення зовнішньо торгівельних та транзитних вантажів 2-го відповідача залізничним та автомобільним транспортом по території України, країн СНГ та інших держав.

Статтею 611 ЦК України унормовано правові наслідки порушення зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно п. 7.6. договору № 0524/1 на транспортно-експедиційне обслуговування у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, що передбачені договором, клієнт, тобто другий відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості перед експедитором, тобто позивачем за кожний день прострочення.

В силу статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що 2-й відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати заборгованості перед позивачем, загальна сума якої становить 883203,40 грн., а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача про стягнення пені в сумі 177487,59грн., стягнення суми 3% річних у сумі 26496,10 грн. та 59704,55 грн. встановленого індексу інфляції є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами і розрахунками та підлягають задоволенню та стягненню з 2-го відповідача на користь позивача.

Суд вважає належним зазначити, що заперечення 2-го відповідача обґрунтовані взаємовиключними судженнями щодо ненастання строків сплати за договором з підстав не виставляння рахунків (п. 2.4.2.), що спростовується матеріалами справи, та щодо посиланням на настання строку сплати лише деяких актів та сплив строків позовної давності за ч. 2 ст. 258 ЦК України, про застосування якої заявлено у письмовому відзиві на позов.

Суд зауважує, що згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Матеріалами справи встановлено, що 2-й відповідач у термін часу з 12.01.2009 року неодноразово вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, тобто здійснював часткову сплату за надані в межах договору послуги з організації перевезення зовнішньо торгівельних та транзитних вантажів 2-го відповідача залізничним та автомобільним транспортом по території України, країн СНГ та інших держав.

Суд не погоджується з доводами відзиву другого відповідача в цій частині, зокрема з урахуванням позиції ВГСУ, що викладена у п. 11 Роз'яснення «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»N 01-6/438, згідно якої якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо. Деякі нормативні акти передбачають майнову відповідальність боржника у вигляді неустойки в твердій сумі або пені за кожний день порушення зобов'язання. Наприклад, така відповідальність встановлена пунктом 36 Правил про договори підряду на капітальне будівництво. Ці санкції стягують до повного виконання зобов'язання. За цих обставин строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня прострочення виконання зобов'язання за попередні шість місяців з дня подання позову. Якщо після задоволення позову зобов'язання не буде виконане, позивач має право знову звернутись до господарського суду з позовом про стягнення санкцій за наступні шість місяців.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 883203,40грн., пені в сумі 177487,59грн., стягнення суми 3% річних у сумі 26496,10 грн. та 59704,55 грн. встановленого індексу інфляції є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами і тому підлягають задоволенню.

Суд не знаходить підстав для задоволення клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у даній господарській справі у зв'язку із знаходженням у провадженні господарського суду Донецької області справи № 17/188 за позовом ВАТ «Енергомашспецсталь»до ТОВ «Інтертранслогістик»про визнання недійсним договору. Відмовляючи у задоволенні цього клопотання, суд враховує зокрема обов'язкові вимоги ст. 216 ЦК України, де унормовано, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано. Крім того, ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Розглянувши позовні вимоги у частині стягнення боргу, пені, 3% річних, встановленого індексу інфляції та судових витрат солідарно з 1-го відповідача суд встановив наступне:

26 травня 2007 року між ТОВ «Інтертранслогістик»та ТОВ фірма «КОНЕКС,ЛТД»був підписаний договір поруки, щодо виконання ТОВ фірма «КОНЕКС,ЛТД»зобов'язань за договором транспортного експедирування від 24.05.2007 року № 0524/1. Як вбачається з відзиву на позовну заяву 1-го відповідача, його пояснень під час відкритого судового засідання та доказів на їх обґрунтування, залучених до матеріалів справи, що не були спростовані позивачем, перед підписанням договору поруки між позивачем та 1-м відповідачем відбувались комерційні переговори, переписка, листування у яких сторони розглядали декілька варіантів умов договору поруки.

Під час судового розгляду справи, суд оглянув договір поруки, копія якого була надана позивачем до матеріалів справи. Суд встановив, що за цим варіантом договору поруки, поручитель поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем за основним договором всіх зобов'язань за договором транспортного експедирування від 24.05.2007 року № 0524/1, оскільки за п. 1.1. цього примірнику договору поручитель є солідарним боржником. Разом з цим 1-й відповідач залучив до матеріалів справи свій варіант договору поруки від 26.05.2007року, підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств. Під час судового розгляду справи, суд оглянув договір поруки, копія якого була надана 1-м відповідачем до матеріалів справи. Суд встановив, що за вказаним варіантом договору поруки, поручитель поручився перед позивачем за виконання 2-м відповідачем за основним договором у сумі, що дорівнює 10000 грн. Надаючи оцінку та правову кваліфікацію даним обставинам справи, суд враховує таке, що в силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. З урахуванням наведеного, суд дослідивши матеріали справи, не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з 1-го відповідача всіх сум позовних вимог солідарно, оскільки сторони при підписанні договору поруки від 26.05.2007 року, не досягли згоди з такої істотної умови договору, а за таких обставин, з 1-го відповідача на користь позивача підлягає стягненню солідарно сума боргу у розмірі 10000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням обсягу задоволених позовних вимог, судові витрати у даній справі покладаються на 2-го відповідача в частині сплати державного мита у розмірі 10485,53 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 233,30 грн., вартості послуг адвоката 87881,91 грн., у частині сплати 121,47 грн. державного мита, 2,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1018,09 грн. вартості послуг адвоката, ці витрати підлягають стягненню з 1-го та 2-го відповідачів солідарно.

Підставами стягнення судових витрат на сплату послуг адвоката у загальній сумі 87881,91 грн. з 2-го відповідача та 1018,09 грн. з 1-го та 2-го відповідача солідарно є наявні в матеріалах справи докази сплати адвокату Поддашкіній (Сидоровій) О.Ю. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ХОКДКА від 13.02.2002р. №1003) суми 88900,00 грн. (платіжні доручення від 28.07.2010 р. № 2778 на сплату 59500 грн. 00 коп., від 28.07.2010 р. № 2779 на сплату 10500 грн. 00 коп. податку з доходу адвоката, від 19.08.2010 р. № 2889 на суму 16065 грн. 00 коп. та від 19.08.2010 р. № 2890 на суму 2835 грн. 00 коп. про податку з доходу адвоката за договором про надання правової допомоги адвокатом від 19.07.2009 р. б/н. Таку вартість послуг адвоката суд визнає розумною, такою, що становить 7% від суми задоволених позовних вимог, адекватною предмету спору, тривалості надання послуг (укладення договору відбулося по факту утворення заборгованості 19 липня 2007 року) та іншим обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи відхилити.

Клопотання другого відповідача про зупинення провадження у справі відхилити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код 00210602) Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранслогістик" (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.Ю, код 31827404) -873203 грн. 40 коп. основного боргу., 177487 грн. 59 коп. пені, 26496 грн. 10 коп. процентів річних, 59704 грн. 55 коп. втрат від інфляції, 10485 грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита, 233 грн. ЗО коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 87881 грн. 91 коп. витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «КОНЕКС,ЛТД»(61000, м. Харків, вул. Муранова, 13, код 21177990) та Відкритого акціонерного товариства "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" (84306, Україна, Донецька область, м. Краматорськ, код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтертранслогістик" (м. Харків, 61099, вул. Рибалко, 37, к.Ю, код 31827404) солідарно 10000 грн. 00 коп. основного боргу, 121 грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита, 2 грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1018 грн. 09 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення підписано судом 13.09.2010 р.

Суддя