Рішення № 11203386, 06.09.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2010 р. Справа № 60/174-10

вх. № 5606/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Добрянської Т.В. за довіреністю № 04/85 від 30.07.2010 року

відповідача - Пересади Н.І. за довіреністю б/н від 25.02.2010 року

третьої особи - не з`явилась

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гемопласт", м. Білгород - Дністровський

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватна фірма "Кібела", м. Мерефа

про стягнення 54312,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Гемопласт" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" суми основного боргу у розмірі 46095,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 3503,24 грн. та пені у розмірі 4713,76 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір поставки №282/06/09 від 18.06.2009р., на виконання якого позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 21157,14 грн., крім того, відповідачем були взяті на себе відповідно до договору про переведення боргу № 314/07/09 від 08.07.2009р. обов`язки нового боржника за договором поставки, укладеного між позивачем та 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватною фірмою "Кібела" за № 300/04/07 від 05.04.2007 р. Відповідно до умов договору про переведення боргу, відповідач прийняв на себе зобов`язання по сплаті заборгованості в сумі 29938,08 грн., однак відповідач свої зобов`язання за зазначеними договорами виконав лише частково, перерахувавши позивачу 5000 грн., з урахуванням чого виникла заборгованість в сумі 46095,22 грн., а також нараховані пеня та інфляційні за період з 01.09.2009 року по 15.06.2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 червня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 10 серпня 2010 року о 10:40 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватну фірму "Кібела".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 серпня 2010 року клопотання відповідача про повернення позовної заяви без розгляду відхилено, клопотання відповідача про витребування доказів (вх. №15448) відхилено, усне клопотання позивача про проведення звірки залишків товару та складання відповідного акту залишків товару задоволено, зобов`язано сторонам провести звірку залишків товару та надати до судового засідання акт інвентаризації про залишки товару за договором №282/06/09 від 18.06.2009р. Для проведення звірки позивачу необхідно було направити свого повноважного представника до відповідача, клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору на 15 днів до 05 вересня 2010 року задоволено, продовжено строк вирішення спору до 05 вересня 2010 року, усне клопотання відповідача про витребування у позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви та наданих згідно супровідного листа (вх. №16632) - задоволено, зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, доданих до позовної заяви та наданих згідно супровідного листа (вх. №16632), розгляд справи №60/174-10 відкладено на "25" серпня 2010 р. о 10:00.

          Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року усне клопотання позивача про витребування у відповідача оригіналу акту звірки взаєморахунків між сторонами станом на 01.09.2009р. відхилено, розгляд справи №60/174-10 відкладено на "03" вересня 2010 р. о 12:00.

У судовому засіданні 03 вересня 2010 року судом було оголошено перерву до 06 вересня 2010 року о 16:00.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Надав 31 серпня 2010 року супровідним листом (вх. 3232) копію витягу з Єдиного державного реєстру відносно 3-ї особи, копію листа (вих. 142 від 19.08.2010 року) - 2 примірники, копію довіреності б/н від 17.04.2010 року. Крім того, 03 вересня 2010 року позивач згідно супровідного листа (вх. 17100) надав копії виписок по особовому рахунку позивача на 12 арк., копію листа (вих. 145 від 26.08.2010 р.), копію повідомлення про отримання листа за вих. 145, копію опису цінного листа, бухгалтерську довідку про взаєморозрахунки з 3-ю особою на 3-х аркушах, бухгалтерську довідку про взаєморозрахунки з відповідачем на 3-х аркушах, розрахунок пені, копії товарних накладних та додатків до них за період з 18.04.2007 р. по 15.06.2009 р. на 127 арк. Також, 06 вересня 2010 року супровідним листом позивач надав копію акту звірки взаєморахунків з третьою особою. Надані позивачем документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №15450 від 09.08.2010 р.), а саме відповідач зокрема посилається на те, що позивачем недоведено факт передачі відповідачу товару відповідно до умов договору №282/06/09 від 18.06.2009р., не надано до суду замовлень відповідача на поставку товару, в порушення п. 2.9. даного договору та ст. 662 ЦК України не надано товаросупроводжуючих документів на партію товару (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), крім того, умовами договору передбачено, що оплата товару здійснюється на умовах реалізації з оплатою один раз в чотирнадцять днів, відповідач розрахувався з позивачем лише за реалізований товар, також відповідач вказує, що він не отримував вимоги про сплату боргу за договором про переведення боргу, тому позовній вимоги в цій частині також заявлені безпідставно.

Крім того, 03 вересня 2010 року відповідач надав додаткові пояснення (вх. №18277), відповідно до яких зазначає про настання обов`язку оплатити товар відповідача з моменту реалізації товару третім особам та закінчується зі спливом чотирнадцяти днів після здійснення продажу відповідачем товару третім особам, а тому враховуючи те, що товар, отриманий за договором поставки №282/06/09 від 18.06.2009р. не реалізовано, у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати товару. Також, відповідач зазначає про запрошення представника позивача для звірки залишків товару, однак позивач для звірки не з`явився, що призвело до неможливості провести звірку залишків товару. Відповідач вказує на складання інвентаризаційного опису товарно – матеріальних цінностей на 02.09.2010р., що підтверджує нереалізацію товару на суму 16157,28 грн. за договором поставки №282/06/09 від 18.06.2009р. Відповідач зазначає, що за договором про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. вимогам про виконання зобов`язання позивачем відповідачу не направлялась, отже строк виконання зобов`язання за договором про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. у відповідача не настав. Крім того відповідач вважає, що уклавши договір про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. сторони змінили одне зобов`язання іншим зобов`язанням, тобто здійснили новацію у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим з моменту підписання договору про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. первісне зобов`язання по договору №300/04/07/78Г від 05.04.2007р. від 18.04.2007р. припинилось, а тому відсутність прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутні підстави для нарахування на суму 29938,08 грн. пені та збитків від інфляції.

Представник відповідача надав 06 вересня 2010 року клопотання (вх.18500) про долучення до матеріалів справи копії наказу № 4-В про надання відпустки від 29.08.2010 року. Суд дане клопотання задовольняє та відповідно долучає наданий відповідачем документ до матеріалів справи.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представив.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та третьою особою 05 квітня 2007 року було укладено договір поставки №300/04/07/78Г-18.04.2007р.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., за даним договором позивач зобов`язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність третій особі товар, у відповідній кількості, належної якості та за узгодженою ціною, а третя особа зобов`язується прийняти товар та сплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п.1.3. Договору кількість та асортимент кожної партії поставленого товару вказуються у накладній, складеної на підставі замовлення третьої особи, яке є невід`ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставленого товару та мають силу специфікації до договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставляв третій особі товар, що підтверджується накладними №743/25 від 15.06.2009р., №744/25 від 15.06.2009р., №745/25 від 15.06.2009р., №746/25 від 15.06.2009р., №747/25 від 15.06.2009р., №604/25 від 20.05.2009р., №605/25 від 20.05.2009р., №606/25 від 20.05.2009р., №607/25 від 20.05.2009р., №609/25 від 20.05.2009р., №608/25 від 20.05.2009р., №610/25 від 20.05.2009р., №611/25 від 20.05.2009р., №612/25 від 20.05.2009р., №613/25 від 20.05.2009р., №614/25 від 20.05.2009р., №615/25 від 20.05.2009р., №616/25 від 20.05.2009р., №617/25 від 20.05.2009р., №618/25 від 20.05.2009р., №619/25 від 20.05.2009р., №620/25 від 20.05.2009р., №621/25 від 20.05.2009р., №632/25 від 20.05.2009р., №633/25 від 22.05.2009р., №634/25 від 22.05.2009р., №652/25 від 26.05.2009р., №653/25 від 26.05.2009р., №654/25 від 26.05.2009р., №655/25 від 26.05.2009р., №714/25 від 05.06.2009р., №715/25 від 05.06.2009р., №716/25 від 05.06.2009р., №462/25 від 17.04.2009р., №463/25 від 17.04.2009р., №464/25 від 17.04.2009р., №465/25 від 17.04.2009р., №466/25 від 17.04.2009р., №467/25 від 17.04.2009р., №468/25 від 17.04.2009р., №469/25 від 17.04.2009р., №491/25 від 27.04.2009р., №492/25 від 27.04.2009р., №493/25 від 27.04.2009р., №494/25 від 27.04.2009р., №495/25 від 27.04.2009р., №214/25 від 07.03.2008р., №215/25 від 07.03.2008р., №216/25 від 07.03.2008р., №299/25 від 28.03.2008р., №300/25 від 28.03.2008р., №301/25 від 28.03.2008р., №180/25 від 27.02.2008р., №181/25 від 27.02.2008р., №182/25 від 27.02.2008р., №824/25 від 03.09.2007р., №825/25 від 03.09.2007р., №826/25 від 03.09.2007р., №869/25 від 17.09.2007р., №870/25 від 17.09.2007р., №871/25 від 17.09.2007р., №703/25 від 02.08.2007р., №704/25 від 02.08.2007р., №705/25 від 02.08.2007р., №776/25 від 22.08.2007р., №777/25 від 22.08.2007р., №778/25 від 22.08.2007р., №618/25 від 13.07.2007р., №619/25 від 13.07.2007р., №620/25 від 13.07.2007р., №504/25 від 07.06.2007р., №505/25 від 07.06.2007р., №506/25 від 07.06.2007р., №579/25 від 27.06.2007р., №580/25 від 27.06.2007р., №581/25 від 27.06.2007р., №415/25 від 16.05.2007р., №416/25 від 16.05.2007р., №417/25 від 16.05.2007р., №335/25 від 18.04.2007р., №336/25 від 18.04.2007р. та №337/25 від 18.04.2007р.

Третьою особою даний товар отриманий, що підтверджується підписами повноважного представника третьої особи, довіреностями на отримання товарно – матеріальних цінностей, актами про розходження по кількості та якості при прийомці товарно – матеріальних цінностей.

Відповідно до п.5.3. Договору третя особа проводить оплату на умовах відстрочки 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку третьої особи.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

08 липня 2009 року між позивачем, відповідачем та третьою особою було укладено договір про переведення боргу №314/07/09, відповідно до п.1. якого Первісний боржник (третя особа) переводить, а Новий боржник (відповідач) приймає грошовий борг у розмірі 29938,08 грн., що виник на підставі договору №300/04/07 від 05.04.2007р. /78Г від 18.04.2007р., укладеного між третьою особою та позивачем.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що Новий боржник (відповідач) підписуючи вищезазначений договір про переведення боргу визнав про існування боргу Первісного боржника (третя особа) в сумі 29938,08 грн. на момент підписання цього договору за Основним договором, тому обов`язок Нового боржника (відповідача) щодо сплати боргу в сумі 29938,08 грн., виникло одразу ж з підписанням договіру про переведення боргу - 08.07.2009 р.

Посилання відповідача на те, що уклавши договір про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. сторони змінили одне зобов`язання іншим зобов`язанням, тобто здійснили новацію у розумінні ст. 604 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим з моменту підписання договору про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. первісне зобов`язання по договору №300/04/07 від 05.04.2007р. /78Г від 18.04.2007р. припинилось, а тому відсутнє прострочення виконання зобов`язання з боку відповідача та відсутні підстави для нарахування на суму 29938,08 грн. пені та збитків від інфляції суд вважає безпідставними, оскільки твердження відповідача зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, враховуючи наступне.

Згідно ч.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Новація – це угода сторін про те, що первісне зобов`язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов`язальне правовідношення. Як правило, воно відрізняється від попереднього своїм змістом (характером прав і обов`язків, їх обсягом, порядком виконання тощо). Основна особливість новації, що дозволяє відрізнити її від поступки права вимоги і переведення боргу, полягає в тому, що при ній відбувається заміна зобов`язання: місце зобов`язання, що припинило своє існування, займає нове. Неодмінна вимога до новації – збереження суб`єктного складу зобов`язання (у первісному і знову виниклому зобов`язаннях виступають той самий кредитор і той самий боржник).

З огляду на вищевикладене, договір про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. не може вважатись новацією, а лише є зміною суб`єктного складу у договорі поставки №300/04/07/78Г -18.04.2007р. від 05.04.2007р.

Посилання відповідача на ненаправлення вимоги за договором переведення боргу суд не приймає до уваги, оскільки відповідач підписував договір про переведення боргу, крім того як вже було зазначено відповідачем визнано наявність заборгованості в сумі 29938,08 грн. в п.1, з урахуванням чого суд вважає про відсутність обов`язку позивача направляти вимогу про сплату боргу, оскільки строк виконання зобов`язання за договором поставки №300/04/07/78Г-18.04.2007р. від 05.04.2007р. не переривався укладанням договору про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. та станом на укладання зазначеного договору про переведення боргу у третьої особи була наявна заборгованість в сумі 29938,08 грн., строк виконання зобов`язання по оплаті якого настав.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість в сумі 29938,08 грн., що виникла за договором поставки №300/04/07/78Г-18.04.07р. від 05 квітня 2007 року та договором про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, 18 червня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №282/06/09/Г155 19.06.09р. (далі - Договір поставки).

Згідно п.1.1. Договору поставки позивач зобов`язується в порядку та строки, встановлені даним договором, передати у власність відповідача товар, у відповідній кількості, належної якості та по узгодженій ціні, а відповідач зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених у договорі.

Пунктом 1.3. Договору поставки встановлено, що кількість та асортимент кожної партії поставленого товару вказуються в накладній, складеної на підставі замовлення третьої особи, яке є невід`ємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію поставленого товару та мають силу специфікації до договору.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.4. Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару відповідачу у власність, що підтверджується товарною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін та необхідними товаросупровідними документами, вказаними у договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови Договору поставки, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 21157,14 грн., що підтверджується видатковими накладними №853\25 від 09.07.2009р. на суму 1886,28 грн., №854\25 від 09.07.2009р. на суму 403,14 грн., №855\25 від 09.07.2009р. на суму 280,80 грн., №856\25 від 09.07.2009р. на суму 3784,92 грн., №857\25 від 09.07.2009р. на суму 322,80 грн., №858\25 від 09.07.2009р. на суму 5386,02 грн., №859\25 від 09.07.2009р. на суму 1330,80 грн., №873\25 від 13.07.2009р. на суму 381,30 грн., №874\25 від 13.07.2009р. на суму 291,00 грн., №875\25 від 13.07.2009р. на суму 549,24 грн., №876\25 від 13.07.2009р. на суму 333,00 грн., №877\25 від 13.07.2009р. на суму 296,52 грн., №878\25 від 13.07.2009р. на суму 72,60 грн., №879\25 від 13.07.2009р. на суму 596,10 грн., №880\25 від 13.07.2009р. на суму 220,20 грн., №881\25 від 13.07.2009р. на суму 583,26 грн., №882\25 від 13.07.2009р. на суму 264,60 грн., №883\25 від 13.07.2009р. на суму 640,20 грн., №884\25 від 13.07.2009р. на суму 118,20 грн., №983/25 від 04.08.2009р. на суму 2396,22 грн., №984\25 від 04.08.2009р. на суму 103,20 грн., №985\25 від 04.08.2009р. на суму 916,74 грн. та податковими накладними №883\1321 від 09.07.2009р., №885\1321 від 09.07.2009р., №886\1321 від 09.07.2009р., №887\1321 від 09.07.2009р., №888\1321 від 09.07.2009р., №889\1321 від 09.07.2009р., №890/1321 від 09.07.2009р., №905\1321 від 13.07.2009р., №906\1321 від 13.07.2009р., №907\1321 від 13.07.2009р., №908\1321 від 13.07.2009р., №909\1321 від 13.07.2009р., №910\1321 від 13.07.2009р., №911\1321 від 13.07.2009р., №912\1321 від 13.07.2009р., №913\1321 від 13.07.2009р., №914\1321 від 13.07.2009р., №915\1321 від 13.07.2009р., №916\1321 від 13.07.2009р., №1020\1321 від 04.08.2009р., №1021\1321 від 04.08.2009р. та №1022\1321 від 04.08.2009р.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних, актами про розходження за кількістю та якістю при прийомці товарно – матеріальних цінностей та довіреностями №080783 від 09.07.2009р., №080610 від 09.07.2009р., №078791 від 09.07.2009р., №078553 від 13.07.2009р., №081415 від 04.08.2009р. та №081852 від 04.08.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено 5000,00 грн. оплати за договором поставки №282/06/09 від 18.06.2009р., що підтверджується наданою банківською випискою за 28.07.2009 р.

Таким чином, відповідачем залишився несплачений товар за Договором поставки в сумі 16157,14 грн.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п.6.4. Договору відповідач проводить оплату на умовах реалізації з оплатою один раз в чотирнадцять днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що товар на суму 16157,14 грн. не було реалізовано, на підтвердження чого надає довідку про залишки товару за вих. №СК-8/10/183-юр від 06.08.2010р., в якій вказує про те, що товар за договором поставки №282/06/09 від 18.06.2009р. не реалізовано на суму 16157,14 грн., а також надав до додаткових пояснень по справі копію інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей на 02.09.2010 року. За таких обставин, відповідач вважає, що строк виконання зобов`язань по сплаті отриманого за Договором поставки товару в сумі 16157,14 грн. не настав, тому позов не підлягає задоволенню в цій частині.

Суд вважає, що даний висновок відповідача є безпідставним.

Про безпідставність таких висновків свідчить зокрема той факт, що умови згаданого договору не містять обов’язку або будь-яких зобов’язань відповідача реалізовувати товар. Тим більше, вказаний договір взагалі не містить будь-яких умов щодо порядку реалізації товару, про яку йдеться в п. 6.4 договору, а саме хто зі сторін повинен реалізовувати вказаний товар, на користь кого та в який строк, на яких умовах, тощо.

Враховуючи характер правовідносин сторін за спірним договором, а так само відсутність в даному договорі будь-яких положень, які б регулювати реалізацію переданого позивачем товару, сам факт наявності в п. 6.4 договору посилань на таку реалізацію (а саме вислову “на умовах реалізації з оплатою один раз в чотирнадцять днів”) не може бути прийнятий судом до уваги та врахований при визначенні строку виконання відповідачем грошових зобов’язань, який і регулює вказаний пункт договору, оскільки вказані посилання є нелогічними за своєю суттю, та не відповідають суті існуючих між сторонами правовідносин, а сам вислів “на умовах реалізації з оплатою один раз в чотирнадцять днів” в контексті вказаного пункту договору не дає змоги однозначно стверджувати, що мали на увазі сторони, вносячи його до п. 6.4 договору.

Таким чином, системний аналіз п. 6.4 договору, з урахуванням звичаю ділового обороту (ст. 7 ЦК України) та характеру правовідносин, які склалися між сторонами при укладанні та виконання ними умов договору поставки №282/06/09/Г155 19.06.09р. від 18.06.2009 р. дає суду підстави вважати, що вказаним пунктом договору встановлено обов’язок відповідача оплатити отриманий від позивача товар на протязі 14 днів з моменту його отримання (передачі продавцем покупцю), тому суд вважає, що станом на момент розгляду справи у відповідача виникли зобов`язання оплатити товар в сумі 16157,14 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд також враховує те, що строк Договору поставки відповідно до п. 11.1 закінчився 31.12.2009 року.

Згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Протягом дії Договору поставки та після його припинення відповідач не звертався до позивача з вимогою забрати нереалізований товар або зменшити вартість нереалізованого товару, тому суд вважає, що несплата отриманого товару та утримання його відповідачем порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Також суд зазначає, що інвентаризаційний опис товарно – матеріальних цінностей, складений позивачем станом на 02.09.2010р., не підтверджує того факту, що відповідачем не реалізовано товар на суму 16157,14 грн., отриманий за Договором поставки від позивача. З даного інвентаризаційного опису не вбачається, що це саме той товар, який був поставлений позивачем на виконання вказаного Договору поставки.

Крім того, судом встановлено, що вищезазначений інвентаризаційний опис товарно –матеріальних цінностей було складено без участі представників позивача.

Перевіривши докази направлення листа – запрошення позивача про проведення звірки залишків товару, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявний лист №СК-8/10/308-юр від 30.08.2010р., яким запрошується представник позивача для проведення звірки залишків товару 02 вересня 2010 року та зазначається, що копію даного листа направлено факсом, однак доказів направлення факсом відповідачем не надано.

Згідно поштового чеку та опису даний лист було направлено 31 серпня 2010 року рекомендованою кореспонденцією.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2 , де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем направленням 31 серпня 2010 року листа про проведення звірки залишків товару на 02 вересня 2010 року було фактично позбавлено позивача можливості з`явитись для проведення цієї звірки.

Твердження відповідача на відсутність замовлень (заказу) покупця, які мають містити асортимент товару; кількість товару; дату і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адресу складу покупця є безпідставним, оскільки з матеріалів справи, а саме видаткових накладних, вбачається, що асортимент товару; кількість товару; дата і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адреса складу покупця містяться у відповідних накладних.

Відповідачем, не зважаючи на його заперечення щодо відсутності замовлень, ненадання позивачем сертифікату якості та інші документи, що стосуються товару та ін. зауваження, товар був прийнятий, претензій щодо якості товару позивачу не надіслано, товар не повернуто (відповідно до п.4.2. договору, якщо якість товару виявиться такою, що не відповідає стандартам, технічним умовам, іншій документації, зразкам (еталонам) або умовам даного договору, а також за відсутності документів, які підтверджують якість товару, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару, а якщо він вже оплачений, вимагати повернення сплачених сум або заміни товару, або вимагати безоплатного усунення поставщиком недоліків товару, його упаковки протягом десяти календарних днів з моменту пред"явлення покупцем претензій щодо якості поставленого товару або виявлення відсутності документів, що підтверджують якість товару, за рахунок постачальника), але відповідач не сплатив його вартість.

          Посилання відповідача на ненадання позивачем сертифікату якості та інші документи, що стосуються товару суд вважає безпідставним, оскільки товар за вищезазначеними накладними було прийнято відповідачем, як вищезазначено товар не було повернуто позивачу, претензій стосовно якості, отриманого товару відповідачем не пред`являлось.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 46095,22 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

          Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3503,24 грн. та пеню у розмірі 4713,76 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.8.2. Договору поставки №282/06/09/Г155 від 19.06.09р. за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          Відповідно до п.7.2. Договору поставки №300/04/07/78Г -18.04.07р. за несвоєчасну оплату товару третя особа сплачує позивачу пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

          Пунктом 6 Договору про переведення боргу №314/07/09 від 08.07.2009р. встановлено, що у випадку порушення зобов`язання за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

          Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач нараховує відповідачу пеню на загальну суму заборгованості - 46095,22 грн., що виникла за вищезазначеними договорами та за період з 01.09.2009 року по 15.06.2010 року за 259 днів.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що таке нарахування пені не відповідає приписам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4713,76 грн. не підлягають задоволенню.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування інфляційних втрат за період з 01.09.2009р. по 15.06.2010р. в сумі 3503,24 грн., судом встановлено, що інфляційні втрати за період з 01.09.2009р. по 15.06.2010р. склали 3318,86 грн., отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 3318,86 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахованих інфляційних втрат у розмірі 184,38 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дане нарахування є помилковим.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 494,14 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 214,72 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 520, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 49414,08 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, р/р №26002016816460 в відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк" філіалу м. Харкова, МФО 351618, ідентифікаційний код 31060630) на користь Відкритого акціонерного товариства "Гемопласт" (67700, Одеська область, м. Білгород – Дністровський, вул. Маяковського, 57, р/р №26006010171980 в філіалі "Слобожанське регіональне управління" АТ Банк "Фінанси і Кредит", м. Харків, МФО 350697, ідентифікаційний код 00480922) основний борг в сумі 46095,22 грн., інфляційні втрати в сумі 3318,86 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 494,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову в сумі 4898,14 грн. відмовити.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/174-10 підписано 10 вересня 2010 року.