Рішення № 11203370, 26.08.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" серпня 2010 р.Справа № 17/56-1060

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Лучко Р.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Борщівагродім", с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області

Представник від:

позивача: Терещук Б.С., юрисконсульт, довіреність№ 14/20-19-10 від 11.01.10р.;

відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання.

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ, звернувся 11.06.2010р. до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Борщівагродім", с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області, заборгованості в сумі 777631,27 грн. посилаючись на умови укладеного між сторонами договору №19-06-40 к (купівля-продаж) від 12.07.2006р., в тому числі 462911,00 грн. основного боргу, 8642,20 грн. пені, 153621,87 грн. –інфляційних нарахувань, 26070,91 грн. –3% річних та 126685,29 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Позов обґрунтовується копією договору №19-06-40 к (купівля-продаж) від 12.07.2006р. з додатком №1 до нього; копією акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.07.2006р.; розрахунками суми позову; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 08.07.2010р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 26.08.2010р. у зв’язку з неявкою представника відповідача та через неподання сторонами усіх витребуваних судом документів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи.

Відповідач обґрунтованого документально підтвердженого відзиву на позов та інших письмових документів не представив, представник відповідача в судові засідання не з’явився, хоча про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення № №2896576). Клопотань про відкладення судового засідання не заявив, причин неявки суду не повідомив.

Разом з тим, враховуючи, що брати участь в судових засіданнях є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, явка сторін не визнавалася судом обов’язковою; судовий розгляд справи було відкладено з підстав неявки відповідача, який жодного разу в судові засідання не з’явився, не виявив бажання ознайомитись з матеріалами справи та без поважних причин не подав суду витребуваних документів, в тому числі відзиву на позов, тому зважаючи на достатність в матеріалах справи документів, необхідних для розгляду спору по суті, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

12 липня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Борщівагродім", як Покупцем, укладено договір №16-06-40к (купівля-продаж) (далі Договір), згідно якого Продавець зобов’язався передати Покупцю у власність бувшу у використанні сільськогосподарську техніку –Товар (відповідно до специфікації, які є невід'ємною частиною Договору), а Покупець, в свою чергу, зобов’язався прийняти Товар та сплатити вартість останнього на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору передача товару Покупцю здійснюється по акту приймання-передачі. Товар передається на умовах франко-склад EXW (ІНКОТЕРМС-2000) за адресою: Тернопільська область Борщівський район, с. Юр'ямпіль.

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору та підписаного сторонами додатку №1 до договору купівлі-продажу №19-06-40 к від 12.07.2006р. Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" згідно акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.07.2006р. передано, а відповідачем отримано зазначений в акті товар (сільськогосподарська техніка, 50 одиниць) на загальну суму 512 911,00 грн. (з ПДВ). Факт отримання товару підтверджується підписом відповідальної особи відповідача на акті приймання-передачі від 13.07.2010р., котрий засвідчено відтиском печатки відповідача та не заперечено останнім у встановленому законом порядку.

Також, умовами укладеного договору (розділ 3) сторони визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за отриманий товар. У відповідності до п. 3.1. Договору, ціна товару визначається в специфікації і не підлягає зміні. Загальна вартість Товару, що продається по цьому Договору визначена сторонами в сумі 427425,81 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 85485,19 грн., всього з ПДВ 512 911,00 грн. Покупець погоджується з тим, що ціна, по якій передається Товар є справедливою і враховує ступінь його спрацювання та технічний стан.

Згідно п. 3.2. Договору Покупець проводить оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця згідно графіку, а саме: до 31.12.06р. –85485,17 грн., до 30.08.07р. –85485,17 грн., 31.12.07р. –85485,17 грн., 30.08.08р. –85485,17 грн., 31.12.08р. –85485,16 грн. та до 30.08.09р. –85485,16 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач, і такі твердження не заперечено відповідачем, Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" свої зобов’язання по Договору виконало в повній мірі, передавши Товар Покупцю, однак відповідач порушив договірні зобов’язання, внаслідок чого станом на 20.05.2010р. заборгованість відповідача за отриманий згідно Договору №19-06-40 к (купівля-продаж) від 12.07.2006р. Товар (50 одиниць сільськогосподарської техніки) становить 462911,00 грн. (з урахуванням часткової сплати боргу в сумі 50000,00 грн.).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються § 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати товар у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а згідно ч. 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

В силу приписів ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого ним товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, знаходять свої підтвердження у матеріалах справи доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару на суму 462911,00 грн. не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 5.4. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені, здійснений за період з 31.08.2009р. по 26.02.2010р. (180 днів), виходячи з суми заборгованості 85485,16 грн. (яка повинна бути сплачена до 30.08.2009р.) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, що за підрахунками позивача становить 8642,20 грн., суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок, вважає дані вимоги такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та п. 5.4. договору, відтак, задовольняються судом в заявленому розмірі.

Розглядаючи вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами, нарахованих в розмірі 14% річних та інфляційних нарахувань, суд враховує наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, норма статті 625 ЦК України (ч. 2) визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов’язань. Таких наслідків є декілька. По-перше, боржник зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Вимагати оплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

По-друге, названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов’язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Однак, відповідно до п. 3.3. Договору сторони дійшли згоди, що при простроченні сплати вартості Товару Покупець сплачує проценти за прострочену суму з розрахунку 14% річних за весь час прострочки.

Оцінивши подані позивачем розрахунки чотирнадцяти відсотків річних в розмірі 126685,29 грн. (нарахованих за період з 31.08.07р. по 20.05.2010р., виходячи з розміру простроченого платежу), інфляційних нарахувань в розмірі 153621,87 грн. (нарахованих за період з червня 2007р. по квітень 2010р. включно по кожному черговому платежу окремо), суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги в частині стягнення 126685,29 грн. –14% річних та 151786,97 грн. інфляційних нарахувань, як такі, що обґрунтовано заявлені і відповідають встановленому Держкомстатом України індексам інфляції з квітня 2007р. по квітень 2010р. включно; вимогам закону і умовам укладеного договору (п. 3.3. Договору).

В частині стягнення 1834,90 грн. інфляційних нарахувань господарський суд відмовляє у їх стягненні у зв’язку з невірно проведеним розрахунком цих вимог.

Також суд відмовляє в частині вимог щодо стягнення 3% річних як неправомірно заявлених. При цьому, суд виходить з такого.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

В даному випадку, договір №19-06-40 к (купівля-продаж) від 12.07.2006р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Як вбачається з позовних матеріалів, позивач, керуючись ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу ще й 3% річних, що згідно поданого розрахунку, виходячи з суми заборгованості по кожному платежу окремо, складає 26070,91 грн.

Частиною 3 ст.692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Встановлені названою статтею проценти є санкцією за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому вони не можуть застосовуватись паралельно з застосуванням процентів, встановлених ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, хоч стаття 625 ЦК України і встановлює проценти, які є заходом відповідальності, що передбачає особливі підстави виникнення права на їх стягнення, все ж вони підлягають оплаті лише тоді, коли іншій розмір процентів не встановлений законом або договором. Тому застосування процентів відповідно до ст.536 ЦК України виключає застосування процентів, передбачених ст.625 ЦК України.

Таким чином, одночасне стягнення судом з відповідача встановлених договором 14% річних за користування чужими коштами та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є, на думку суду, неправомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови №26/207 від 25.11.2008р., №10/108-2734 від 18.06.2009 р.).

За таких обставин справи, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 750025,46 грн., в тому числі 462911,00 грн. основного боргу, 8642,20 грн. нарахованої пені, 151786,97 грн. інфляційних нарахувань та 126685,29 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 26.08.2010р. у відповідності до приписів ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення господарського суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 11, 16, 208, 509, 526, 536, 625, 627-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 34, 43-44, 49, 811, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича корпорація "Борщівагродім", с. Більче-Золоте Борщівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 33317100, –462911,00 грн. основного боргу, 8642,20 грн. пені, 151786,97 грн. інфляційних нарахувань, 126685,29 грн. відсотків за користування чужими коштами та 7727,79 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, ідентифікаційний код 30401456.

3. В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" вересня 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя