Рішення № 11203108, 13.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

13.09.10                                                                                           Справа№ 3/125

Суддя Н.Березяк при секретарі О. Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ «Валетудо», с.Солуки

До відповідача: Споживче товариство «Крам», м.Радехів

Про стягнення 16763,76 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Гулін Ю.О. - представник

від відповідача: Боровець М.С.- представник

Представникам сторін роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ «Валетудо» до Споживчого товариства «Крам» про стягнення 16763,76 грн.

В судовому засіданні 26.07.2010 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

26.07.2010 року в судове засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, відзиву не подав та витребуваних судом документів не надав, подавши клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю забезпечити участь представника, в зв’язку з чим справу було відкладено на 02.09.2010 року.

В судовому засіданні 02.09.2010 року оголошено перерву для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та наданих в засіданні поясненнях.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на ті обставини, що позивачем було поставлено велику партію товару із визначеним терміном придатності, який відповідач не зміг реалізувати до закінчення строку придатності, а тому , на думку відповідача, вимоги про стягнення вартості всієї партії поставленого товару є безпідставними.

В судовому завданні 13.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.12.2009 року ТзОВ «Валетудо» поставило Споживчому товариству «Крам»продукцію в асортименті на суму 16763,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000142 від 17.12.2009 року , оплату за яку відповідач не здійснив .

02.06.2010 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою протягом семи днів погасити суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на 24.06.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 16763,76 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2009 року позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 16763,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000142 від 17.12.2009 року та не заперечується відповідачем.

02.06.2010 року позивач направив відповідачу претензію з вимогою протягом семи днів погасити суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на 21.06.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем складала 16763,76 грн.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ще до порушення провадження у справі 22.06.2010 року відповідач сплатив позивачу 570,00 грн., згідно платіжного доручення №178 від 22.06.2010 року. В цій частині позовних вимог слід відмовити.

Під час розгляду справи відповідачем сплачено ще 2000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №225 від 02.08.2010 року та №252 від 25.08.2010 року. В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Як зазначає представник відповідача, він звертався листами №32 від 04.06.2010 року та № 49 від 06.08.2010 року до ТзОВ «Валетудо»про необхідність повернення продукції на суму 13001,92 грн. в зв’язку із закінченням її терміну реалізації 23.05.2010 року. Відповідач стверджує, що оплата за реалізовану продукцію ним частково здійснена 22.06.2010 року на суму 570,00 грн., 02.08.2010 року на суму 1000,00 грн. та 25.08.2010 року на суму 1000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає, що між сторонами існувала усна домовленість про заміну простроченої води на воду з довшим терміном зберігання, або про повернення продукції .

Проте, жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції відповідач не надав.

Не обґрунтованими є доводи відповідача про те, що ним замовлялась продукція вартістю до 3000,00 грн., а позивач привіз продукції на 16763,76 грн., в зв’язку з чим повинен забрати залишки нереалізованої продукції ( а.с. ). Жодних доказів замовлення продукції саме на суму 3000,00 грн. відповідач суду не надав. Крім того, у разі поставки йому продукції , що не відповідає якості чи кількості зробленого замовлення, відповідач мав право відмовити в її прийнятті, або повідомити продавця про значні залишки нереалізованої продукції за певний період до закінчення терміну її зберігання , щоб у позивача була можливість її реалізації через іншу торгову мережу, проте цього не зробив.

Таким чином, повернення нереалізованої продукції , термін реалізації якої сплив можливе лише за згодою сторін, яка між сторонами не досягнута і наявність таких домовленостей нічим не підтверджена.

Факт відповідності поставленої продукції стандартам ДСТУ підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав належних і допустимих доказів виконання своїх зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, встановлені судом обставини та досліджені письмові докази свідчать про те, позов обґрунтований і підлягає до задоволення частково.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, оскільки справу доведено суду з вини відповідача, судові витрати слід віднести на нього пропорційно задоволеним вимогам в сумі 161,94 грн. державного мита та 227,98 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст..ст.3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,80,82,84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково .

2. Стягнути з Споживчого товариства «Крам» (80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Мишуги,18, код ЄДРПОУ 01757917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо»(81070, Львівська область, Яворівський район, с.Солуки, вул.І.Франка,2 код ЄДРПОУ 33708905) –14193,76 грн. –основного боргу, 161,94 грн. –державного мита та 227,98 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 2000,00 грн. провадження у справі припинити.

4.В решта частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

          Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.09.2010 року.

Суддя