Рішення № 11202777, 15.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/32815.09.10 За позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»

До          товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне           підприємство

          «Господар»

Про          стягнення 645,30 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Зінченко М.М. (дов. № 0506/10 від 04.05.2010 р.)

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Господар»645,30 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з накладною, а саме: 497,64 грн. основного боргу, 121,32 грн. інфляційних втрат, 26,34 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 р. порушено провадження у справі № 17/328 та призначено її до розгляду на 06.09.2010 р..

У зв’язку з необхідністю витребування доказів, розгляд справи 26.07.2010 р. було відкладено до 06.09.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2010 р. розгляд справи відкладався на 15.09.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача та необхідністю належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У судове засідання 15.09.2010 р. відповідач свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду, витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27 травня 2008 року на підставі видаткової накладної № СВ-0009540, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 497,64 грн.

          Відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

У видатковій накладній, за якою передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов’язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача лист-вимогу від 25.02.2010 р. № 2502/02-10 про сплату заборгованості на суму 497,64 грн., докази направлення якої містяться в матеріалах справи. Однак, вказана вимога позивача залишилися без відповіді та виконання відповідача.

Як встановлено судом, 10.09.2010 р. (після подачі позову до суду) відповідач сплатив заборгованість в сумі 497,64 грн.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 497,64 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судом встановлено, що у видатковій накладній №СВ-0009540 від 27.05.2008 р. зазначено строк оплати вказаного товару, а саме: 14 днів - до 10.06.2008 р..

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, він на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити позивачу інфляційні збитки за весь строк прострочення (червень 2008 року - березень 2010 року), що становить 121,32 грн., а також 3% річних, розмір яких за період з 11.06.2008 р. по 17.03.2010 р. складає 26,34 грн., за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80 ч. 1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Господар»(03065, м. Київ, бул. І. Лепсе, 43, код 32301587), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санлайт Україна С.Р.Л.»(04655, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 25, офіс 401, код 31868241, рахунок 260040103693 у ЗАТ «ПроКредитБанк», м. Київ, МФО 320984) 121,32 грн. інфляційних збитків, 26,34 грн. трьох процентів річних, 102,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 497,64 грн.

Суддя О.Г. Удалова