Рішення № 11201924, 15.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 липня 2010 р.           Справа 8/218-09

за позовом дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління

«Вінницяліфт», м. Вінниця

До міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної контори

№ 7», м. Вінниця

про стягнення 27 147,68 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача - Л. Іскра за довіреністю;

від відповідача - А Марчук за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної контори № 7» 27 147,68 грн. боргу за підрядним договором на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем № 507 від 01.01.2006 р..

В процесі розгляду справи позивач заявою від 21.01.2010 р. уточнив позовні вимоги чим фактично змінив предмет позову, а саме: заявив до стягнення з відповідача 27147,68 грн. штрафу за розірвання договору в односторонньому порядку у відповідності з п. 7.3 договору.

При розгляді справи 15.07.2010р. представник позивача подав заяву від 15.07.2010р., в якій посилаючись на домовленість між сторонами та скрутне фінансове становище відповідача, зменшив розмір позовних вимог до 14000 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 01.01.2008р. договору на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем за № 507 позивач надавав відповідачу послуги по організації і виконанню робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем.

Розділом 8 договору сторони визначили строки дії договору та умови його припинення.

28 жовтня 2008 року від відповідача надійшов лист про те, що з 01 січня 2009 року він розриває договірні відносини з позивачем. Пунктом 7.3 договору встановлено, що при розірванні договору без пред’явлення обґрунтованих претензій другій стороні перша сторона платить другій стороні штраф в розмірі одного місячного обсягу згідно договору.

Зважаючи, що відповідачем не наведено обґрунтованих претензій щодо невиконання позивачем умов договору та наявність заборгованості за надані послуги на момент розірвання договору, позивачем заявлено до стягнення штраф у відповідності до положень п. 7.3 договору в розмірі 14000 грн..

Відповідач у відзивах та поясненнях заперечує проти позову посилаючись зокрема на те, що п. 8.2 договору передбачено розірвання договору з ініціативи Замовника у зв’язку з переходом його на обслуговування до іншого Підрядника. Вказані положення договору відповідають приписам ст. 188 Господарського кодексу України.

У відповідності до наведеного пункту договору позивача листом № 555 від 28.10.2008р. повідомлено про перехід на обслуговування до іншого підрядника і необхідність розірвати договір.

Твердження позивача про розірвання договору в односторонньому порядку не відповідають дійсності, оскільки останнім було підписано акт про передачу паспортів на ліфти МКП «ЖЕК №7». Вказана дія розцінюється відповідачем як згода на припинення договірних зобов’язань між сторонами. До того ж, починаючи з 01.01.2009р. позивачем не направлено жодних актів виконаних робіт, які б свідчили про виконання ним умов договору.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

01 січня 2006 року між Міським комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора № 7»(відповідач, за договором Замовник) та дочірнім підприємством «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»(позивач, за договором Підрядчик) укладено договір на технічне обслуговування, ремонт ліфтів і диспетчерських систем № 507.

За умовами даного договору Замовник останній доручає, а Підрядчик приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на об'єктах міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційної контори № 7»(надалі МКП ЖЕК -7).

Розділом 2 даного договору сторони визначили вартість предмету договору, у т.ч. п. 2.1. договору обумовили, що щомісячна оплата згідно Відомості обсягів робіт та з договором складає 7235.64грн. з ПДВ. Відповідно до п. 2.2. договору сума оплати робіт може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у випадках, передбачених п.п. 2.2.1. договору.

Згідно Відомості обсягів робіт за договором № 507 від 01.01.2006р. на період 2008 року вартість предмету договору змінена в сторону її збільшення та склала 27147,68 грн..

Розділом 2 договору сторони визначили строки дії договору та умови його припинення.

Так, пунктом 8.1 цього договору, встановлено строк його дії до моменту перезаключення даного договору, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 8.2. договору, розірвання договору з ініціативи Замовника в зв'язку з переходом його на обслуговування до іншого Підрядчика допускається лише при умові погашення ним заборгованості за отримані послуги, яка на той час існуватиме, та попопередивши про не Підрядчика за 2 місяці.

28 жовтня 2008 року МКП ЖЕК -7 звернувся до ДП СРБУ «Вінницяліфт»з листом за № 555 в якому повідомило про те, що в зв’язку з закінчення терміну дії договору вважати його розірваним з 01.01.2009р. у відповідності до п. 8.2. договору.

Як стверджується матеріалами справи та поясненнями учасників процесу, підставою розірвання договору зі сторони МКП ЖЕК -7 слугував його перехід на обслуговування до іншого підрядника МКП «Вінницяміськліфт»та укладення з останнім підрядного договору з 01.01.2009р..

Водночас, на момент розірвання договору з ДП СРБУ «Вінницяліфт» у МКП ЖЕК -7 існувала заборгованість за надані послуги по виконанню робіт по технічному обслуговуванню, ремонту ліфтів і диспетчерських систем, що стверджується МКП ЖЕК -7 у листі № 555 від 28.10.2008р., в якому останній повідомив, що заборгованість, яка виникла на протязі усього періоду буде погашена по мірі надходження коштів від боргів населення по квартирній платі та експлуатаційним витратам.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 6.5. підрядного договору встановлено, що при систематичному невиконанню однією із сторін своїх обов'язків може служити для другої сторони основою для дострокового припинення дії договору, після письмового попередження за один місяць.

Матеріали справи не містять доказів систематичного невиконання ДП СРБУ «Вінницяліфт» умов підрядного договору № 507 від 01.01.2006р.. При цьому містять докази невиконання умов договору зі сторони МКП ЖЕК -7, а саме порушення останнім порядку та строків проведення розрахунків за договором.

Пунктом 7.3. підрядного договору встановлено, що при розірванні договору по ініціативі однієї із сторін без пред’явлення обґрунтованих претензій другій стороні перша сторона платить другій стороні штраф в розмірі одного місячного обсягу згідно договору.

Як зазначалось вище, вартість місячного обсягу робіт згідно Відомості обсягів робіт за договором № 507 від 01.01.2006р. на період 2008 року складала 27147,68 грн.. Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу у розмірі 27147,68 грн. зменшена останнім до 14000 грн., що у відповідності до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України є його правом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність заявленої до стягнення суми штрафу.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, оскільки є непереконливими та не підтверджуються матеріалами справи.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора № 7»(21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 80, код 13343960) на користь дочірнього підприємства «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Вінницяліфт»(21010, м. Вінниця, вул. С. Лазо, 17, код 04589700) 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. –штрафу; 140 (сто сорок) грн. - витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення оформлено та підписано 19.07.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. С. Лазо, 17, м. Вінниця, 21010)

3 - відповідачу (вул. 600 - річчя , 80, м. Вінниця)