Рішення № 11201925, 15.07.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 липня 2010 р.           Справа 11/64-10

за позовом прокурора Немирівського району в інтересах держави в особі Немирівської

районної державної адміністрації як органу, уповноваженого

державою виконувати функції держави у спірних відносинах, м. Немирів

до товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»,

с. Ометинці Немирівського району

про відшкодування завданої шкоди на суму 434305,97 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор - І. Жовмір;          

від позивача - П. Овчарук за довіреністю;

від відповідача - О. Головченко керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»на користь Немирівської районної державної адміністрації 434 305, 97 грн. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що проведеною перевіркою виявлено факт самовільного зайняття відповідачем протягом 2008-2009 років земельних ділянок на території Рубанівської сільської ради загальною площею 234,83 га, чим державі заподіяно шкоду в розмірі 434305,97 грн..

Відповідач у клопотанні (а.с. 131) та його представник при розгляді справи просить задовольнити позов частково, в сумі 234305 грн., посилаючись на те, що у 2010 році товариство не використовує земельних ділянок на території Рубанівської сільської ради. За час використання земельних ділянок площею 234,83 га товариство не отримувало прибутку, а тільки навпаки окультурило забур’янені землі, які роками були забур’янені і розповсюджували карантинні бур’яни та отримало збиток в розмірі 18789,3 мільйонів гривень. Порушення положень Закону України «Про оренду землі»відбулось несвідомо.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

26 березня 2009 року Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ» за результатами якої складено акт.

Даною перевіркою встановлено самовільне використання товариством з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ» в особі директора Ольшевського П.І. земельних ділянок загальною площею 234,83 га , в т. ч. земель запасу –40,6 га, історико-культурного значення –64,95 га, резервного фонду – 129,28 га на території Рубанівської сільської ради за межами населеного пункту с. Рубань протягом 2008-2009 років.

Цією ж датою складено акти обстеження земельних ділянок за №№ 04, 05, якими встановлено, що земельні ділянки використовувались для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У зв’язку з виявленими порушеннями земельного законодавства Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Вінницькій області 26.03.2009р. на Ольшевського П.І. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004891 та видано припис за № 009920 яким останнього зобов’язано в тридцятиденний термін усунути порушення земельного законодавства.

26.03.2009р. постановою за № 14 справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив генеральний директор ТОВ «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»Ольшевський П.І. закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Матеріали справи передано до прокуратури Вінницької області.

Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 05.03.2010р. у кримінальній справі № 1-52/2010 Ольшевського П.І. визнано винним та призначено покарання за ст. 364 ч. 2, ст. 197-1 ч. 1, ст. 197-1 ч. 2 Кримінального кодексу України.

В силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Наведене свідчить, що в період 2008-2009 років відповідачем використовувались земельні ділянки на території Рубанівської сільської ради без правовстановлюючих документів.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст.ст. 83, 84 Земельного кодексу України землі, які, належать на праві власності територіальним громад сіл, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності. В державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 125 та ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. б ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Положеннями ст. 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право: самостійно господарювати на землі; на відшкодування збитків у випадках передбачених законом. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»роз'яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода ( збитки) відшкодовуються відповідно до ст. ст. 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачає презумпцію вини правопорушника.

Відповідно до ч. 6 ст. 225 Господарського кодексу України Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватись методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання.

В силу ч. 2 ст. 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу ( далі - Методика), а наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 - Методичні рекомендації щодо застосування зазначеної Методики ( далі - Методичні рекомендації).

Відповідачем будь-яких заперечень чи зауважень до розрахунку розміру шкоди не надано.

Дослідивши вказаний розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, суд дійшов висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Зважаючи, що Ольшевський П.І., відповідно до рішення засновників ТОВ «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»від 14.09.2007р., був генеральним директором товариства, злочини, у яких Ольшевського П.І. було визнано винним, вчинені ним в зв’язку з виконанням своїх посадових обов’язків, обов’язок по відшкодуванню шкоди завданої діями останнього покладається на ТОВ «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 434 305, 97 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а тому позов підлягає задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»(22862, Вінницька область, Немирівський район, с. Ометинці, вул. Леніна, 5, код 35365643) на користь Немирівської районної державної адміністрації (434305 (чотириста тридцять чотири тисячі триста п’ять) грн. 97 коп. –шкоди заподіяної самовільним зайняттям земельних ділянок.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НЕМИРІВЛАТІНВЕНСТ»(22862, Вінницька область, Немирівський район, с. Ометинці, вул. Леніна, 5, код 35365643) до Державного бюджету України 4 343 (чотири тисячі триста сорок три) грн. 06 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість ) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення направити сторонам та прокурору.

Рішення оформлено та підписано 19.07.2010р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - прокуратура Немирівського району (24800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, 23)

3 - позивачу (24800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 84)

4 - відповідачу (с. Ометинці Немирівського району Вінницької області, вул. Леніна, 5)