Рішення № 11201555, 06.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

06.09.2010Справа №2-19/3296-2010 За позовом – Заступника прокурора м.Ялти, м.Ялта в інтересах держави в особі

За позовом – Сімеїзської селищної ради, м.Ялта, смт. Сімеїз, АР Крим

За позовом – Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, м.Ялта, смт.Сімеїз АР Крим

До відповідача - Приватного підприємства «Мер’єм», м.Сімферополь АР Крим ідентифікаційний код 20714806

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, м.Сімферополь АР Крим

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, м.Сімферополь АР Крим

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 757,30 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивачів – Савопуло Б.М. – представник, дов. у справі

Від відповідача – не з’явився

Від третіх осіб – не з’явились

Прокурор – Горна К.В., посвідчення № 09194

Суть спору: Заступник прокурора м.Ялти звернувся до господарського суду АР Крим з позовом в інтересах держави в особі Сімеїзської селищної ради та Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради до відповідача - Приватного підприємства «Мер’єм», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим про зобов’язання відповідача повернути Сімеїзській селищній раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану за адресою м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А, звільнивши її шляхом знесення одноповерхової прибудови з металоконструкцій до Парк-Отелю «Мер’єм», яка розташована з південного та південно-східного боку, за власний рахунок, про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А, у розмірі 757,30 грн. до бюджету смт.Сімеїз, а також просить стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач самовільно, без відповідних правовстановлюючих документів, займає земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану за адресою м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А. Факт самовільного зайняття підтверджується складеними Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель АР Крим актом про перевірку питань дотримання вимог земельного законодавства, приписом про усунення порушення вимог земельного законодавства.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позовну заяву не представив, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та третіх осіб.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням представників позивача, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялося.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями). Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням прокурора відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачів, думку прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2010 р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель Автономної Республіки Крим відповідно до вимог ст.6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (Закон України № 963 від 19.06.2003 р. із змінами та доповненнями) проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства Приватним підприємством «Мер’єм», ідентифікаційний код 20714806, про що складений відповідний акт (а.с.11-12).

З вказаного акту вбачається, що при проведенні перевірки був виявлений факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,01 га, розташованої за адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А.

На підставі зазначеного акту відповідачу було надіслано припис про усунення порушення вимог земельного законодавства (а.с.8).

Доказів оскарження та скасування акту та припису про усунення порушення вимог земельного законодавства відповідачем господарському суду не надавалось.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора з огляду на доведеність факту вчинення відповідачем порушень земельного законодавства.

Відповідно до статті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (Закон України № 2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями), до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно до статті 12 Земельного кодексу України (Закон України № 2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням і охороною земель» (Закон України № 963 від 19.06.2003 р. із змінами та доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У статті 29 Закону України «Про планування і забудову території» (Закон України № 1699 від 20.04.2000 р. із змінами та доповненнями) зазначено, що здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Стаття 125 Земельного кодексу України (Закон України № 2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями) визначає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. А частина 2 статті 152 Земельного кодексу України (Закон України № 2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями) передбачає, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог статті 212 Земельного кодексу України (Закон України №2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями) самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Статтею 211 Земельного кодексу України Земельного кодексу України (Закон України № 2768 від 25.10.2001 р. із змінами та доповненнями) встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07 р. № 963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Пунктом 1 Методики передбачено, що ця Методика спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди). Розмір шкоди визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається: для земель житлової та громадської забудови за такою формулою: Шс = Пс x (Нпз x Кн x Кк) x Кф x Кі (2), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нпз - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель житлової та громадської забудови за цільовим призначенням відповідно до групи населених пунктів за чисельністю населення, визначений у додатку 5; Кн - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів обласного значення, мм. Києва та Севастополя, визначений у додатку 6; Кк - коефіцієнт, що застосовується до населених пунктів, віднесених до курортних, визначений у додатку 7; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. №783.

Так, згідно зазначеної Методики Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в АРК була розрахована заподіяна Приватним підприємством «Мер’єм» шкода за самовільне зайняття земельної ділянки, яка склала 757,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити у повному обсязі.

·          Зобов’язати Приватне підприємство «Мер’єм» (м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 19; ідентифікаційний код 20714806) повернути Сімеїзській селищній раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га, розташовану за адресою м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А, звільнивши її шляхом знесення за власний рахунок одноповерхової прибудови з металоконструкцій до Парк-Отелю «Мер’єм», яка розташована з південного та південно-східного боку.

·          Стягнути з Приватного підприємства «Мер’єм» (м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 19; ідентифікаційний код 20714806) в дохід місцевого бюджету смт.Сімеїз АР Крим (р/р 31514921700045, ЄДРПОУ 34740850,банк отримувача: ГУ ГКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, код платежу 24062100) 757, 30 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: м.Ялта, смт.Сімеїз, вул.Радянська, 27А.

·          Стягнути з Приватного підприємство «Мер’єм» (м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 19; ідентифікаційний код 20714806) в дохід Державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 85,00 грн. державного мита.

·          Стягнути з Приватного підприємство «Мер’єм» (м.Сімферополь, вул.Гагаріна, 19; ідентифікаційний код 20714806) в дохід Державного бюджету України (р/р 31214264700002 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22050003) 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

·          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2010 р.

Рішення направити:

·          Прокуратура м.Ялти, м.Ялта, вул. Кірова, 18;

·          Прокуратура АРК, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 21;

·          Сімеїзська селищна рада, смт. Сімеїз, вул. Зоряна, 2;

·          Виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради, смт. Сімеїз, вул. Зоряна, 2;

·          Приватне підприємство «Мер’єм», м.Сімферополь, вул. Гагаріна, 19;

·          Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, м.Сімферополь, вул.Залеська, 12

·          Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, м.Сімферополь, вул. Кечкеметська, 114;

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.