Рішення № 11201548, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-16/4231-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова,16, ідентифікаційний код 31122120)

До відповідача Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» (95000, м. Сімферополь, вул. Бархатової, 92, ідентифікаційний код 3547838)

Про стягнення 46088,69 грн.

Суддя ГС АР Крим М.О. Білоус

представники:

Від позивача – Кофанова Н.В. – представ., дов. б/н від 17.08.2010р.

Від відповідача - не з’явився

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 46088,69 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» були виконані роботи щодо друку поліграфічної продукції Приватному підприємству «Видавництво «Кримські Вісті» на 40000,00 грн., Проте вартість наданих робіт відповідачем своєчасно сплачена не була, через що заборгованість Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» складає 40000,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4017,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 1560,00 грн. та 3% річних у сумі 511,68грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 03.08.2009 р. по справі №2-30/4231-2009 було порушено провадження по справі суддею Ловягіною Ю.Ю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Приватне підприємство «Видавництво «Кримські Вісті» звернулось з апеляційною скаргою до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2009р. апеляційна скарга була повернута заявникові.

Під час розгляду справи у апеляційній інстанції, позивач заявою від 15.10.2009р. позивач зменшив розмір позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 45380,15 грн., у тому числі 40000,00 грн. основного боргу, 3308,47 грн. пені, 1560,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 511,68 грн. (а.с.61-62)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. (п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

23.10.2009р. надійшла заява про забезпечення позову, розгляд якої був призначений на 07.12.2009р. Проте, судове засідання не відбулось, у зв’язку з подачею касаційної скарги Приватним підприємством «Видавництво «Кримські Вісті»

Ухвалою Вищого господарського суду від 13.01.2010р. було відмовлено у прийнятті касаційної скарги на ухвалу ГС АР Крим від 03.08.2010р. та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2009р., а матеріали касаційної скарги були повернуті скаржникові.

Відповідач неодноразово оскаржував ухвали ГС АР Крим про призначення судового розгляду справи, проте у прийнятті апеляційних скарг відмовлялось, про що постановляли відповідне рішення суду.

Ухвалою ГС АР Крим від 18.08.2010р. справа була прийняття до провадження судді Білоус М.О. із привласненням номеру 2-16/4231-2009.(а.с.125-126).

06.09.2010р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення стосовно необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову.

В судовому засіданні 14.09.2010р. представник позивача з урахуванням наданих пояснень підтримав заяву про вжиття заходів щодо забезпечення позову. Суд розглянувши вказану заяву не знайшов підстав для її задоволення, про що винесена відповідна ухвала.

Також представник позивача надав акт звірки взаємних розрахунків на суму 40000,00 грн. та докази його направлення на адресу відповідача.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

07.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (Друкарня) та Приватним підприємством «Видавництво «Кримські Вісті» (Замовник) був укладений договір № 0804253 про виробництво поліграфічної продукції, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник поручає, а Друкарня приймає на себе зобов’язання щодо виконання печаті поліграфічної продукції офсетним способом. До комплекту послуг входить: приймання файлів оригіналу – макета видавництва на носії Замовника за допомогою Інтернету, електронною поштою, виготовлення друкарських форм, виготовлення тиражу видання, упаковка в пачки стандартизованої маси (приблизно 8 кг).

Відповідно до п.2.1. Договору загальна вартість кожного замовлення визначається множенням ціни одного примірнику видання на замовний тираж (кількість примірників).

Остаточна ціна кожного примірника залежить від тиражу, обсягу видання, необхідної кольоровості та терміновості (графіку) виготовлення. Ціна примірнику формується за узгодженому прейскуранту цін Друкарні.

Сформована вартість виготовлення поліграфічної продукції виставляється Замовнику у вигляді рахунку – фактури після надання гарантійного листа із зазначенням параметрів замовлення. Оплата цього рахунку проводиться Замовником на наступний робочий день у розмірір100 відсотків ціни замовлення, що підтверджує готовність Замовника розмістить замовлення. Друкарня приймає до виконання тільки сплачені замовлення. (п.2.2Договору).

Згідно з п.4.1. Договору Замовник отримує готову продукцію на умовах та в строки, встановлені даним Договором. Готова продукція видається тільки уповноваженому представнику Замовника або уповноваженому експедитору, який має належним чином оформлену довіреність на отримання тиражу.

Пунктом 4.4.Договору передбачено, що Замовник протягом 3 днів з моменту отримання Акту приймання – передачі робі зобов’язаний відправити Друкарні підписаний примірник Акту. У разі відмовити від підписання Акту замовником без обґрунтованої мотивації Друкарня вправі вважати послуги такими, що надані у повному обсязі у односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до актів здачі – прийняття робіт (а.с.20-21) вартість отриманих відповідачем послуги складає 61 458,00 грн., що підтверджується відповідними рахунками - фактурами:

- рахунок – фактура № К00007096 від 15.12.2008р. на суму 16236,00 грн.

- рахунок – фактура № К00007257 від 22.12.2008р. на суму 13950,00 грн.

- рахунок – фактура № К00007373 від 26.12.2008р. на суму 19 608,00 грн.

- рахунок – фактура № К00006967 від 08.12.2008р. на суму 11 664,00 грн.

На час звернення позивача до суду з цім позовом відповідачем була добровільна сплачена сума у розмірі 21 458,00 грн.

Отже, несплаченою залишилась сума 40000,00 грн.(61458,00 грн. - 21 458,00 грн.), яку позивач просить стягнути з Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» у примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 40000,00 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих йому за договором №0804253 від 07.04.2008 р послуг щодо виготовлення поліграфічної продукції., через що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40000, 00 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 4.5 Договору №0804253 від 07.04.2008 р. сторони передбачили, що у разі порушення сторонами строків оплати, виновна сторона зобов’язана сплатити інішй стороні штрафні санкції у розмірі 0.5 % неспалченої суми за кожний день прострочки.

Але, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовьязання» встановлено обмеження щодо стягнення пені не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Вказане норма закона була передбачена позивачем при здійсненні повторного розрахукнку пені, відповідно до якого сума, яка підлягає сплаті становить 3308,47 грн.

Перевіривши другий розрахунок пені позивача, суд приходить до висновку щодо правильного обчислення відповідачем пені у сумі 3308,47 грн., через що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню саме у цій сумі.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, вимоги позивача про стягнення річних є обгрунтованими.

Судом встановлено, що сума річних у розмірі 511,68 грн. обчислена позивачем правомірно, через що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» про її стягнення з Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що інфляційні втрати у сумі 1560,00 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому також підлягають стягненню з Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст».

При цьому, суд також приймає до уваги, що відповідач не прийняв участі у звірці розрахунків з позивачем та не надав відзиву на позову заяву з обґрунтуванням свої заперечень.

Таким чином позов підлягає задоволенню, через що з відповідача на користь позивача слід стягнути 45380,15 грн., в тому числі: 40000,00 грн. основного боргу, 3308,47 грн. пені, 1560,00 грн. інфляційні втрати та 511,68 грн. – 3% річних.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник з його провини.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Видавництво «Кримські Вісті» (95000, м. Сімферополь, вул. Бархатової, 92, ідентифікаційний код 3547838) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий будинок «Кераміст» (69057, м. Запоріжжя, вул. Сєдова,16, ідентифікаційний код 31122120) 45380,15 грн., в тому числі: 40000,00 грн. основного боргу, 3308,47 грн. пені, 1 560,00 грн. інфляційні втрати та 511,68 грн. – 3% річних, а також 460,88 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2010р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Білоус М.О.