Рішення № 11201533, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-28/3811-2010 За позовом – Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» (95001, м. Сімферополь, вул. Училіщна, буд. 40).

До відповідача – Фізичної особи – підприємця Майорова Дмитра Георгійовича (95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, буд. 5, кв. 10).

Про стягнення 88295,11 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Грейдін О.І. - представник, довіреність від 21.07.2010 р.

Від відповідача – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Таврія-Авто» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Фізичної особи – підприємця Майорова Дмитра Георгійовича про стягнення основного боргу у розмірі 53528,00 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 30252,51 грн. та 3% річних у розмірі 4514,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.08.2007р. позивач та відповідач домовились про те, що відповідач надасть посередницькі послуги з купівлі-продажу об’єкту нерухомості, на виконання умов якого позивач перерахував відповідачу гроші, але останній не виконав свої зобов’язання по наданню відповідних послуг.

Представник відповідача у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядається за наявними у неї матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. Відкрите акціонерне товариство «Таврія-Авто» та Фізична особа-підприємець Майоров Дмитро Георгійович домовились про те, що відповідач надасть посередницькі послуги з купівлі-продажу об’єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Караїмська/Училищна, 42/2, квартира 6.

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що 03.08.2007р. за надання відповідачем посередницьких послуг позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 50000,00 гри., що підтверджується - випискою по особовому рахунку № 26009160000301 за 03.08.2007р. (а. с. 16).

Також, 05.12.2007 року сторони дійшли згоди, що відповідач надасть інформаційно-консультативні послуги. На виконання домовленості позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 3528,00 гри., що підтверджується випискою по особовому рахунку № 26009160000301 за 05.12.2007р. (а. с. 21).

Відповідач свої зобов’язання не виконав, обумовлені послуги не надав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів в сумі 53528,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційну суму у розмірі 30252,51 грн. та 3% річних у розмірі 4514,60 грн.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки між сторонами не було укладено договір у формі єдиного документу, до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення статті 530 ЦК України.

Судом встановлено, що позивач направив на адресу відповідача претензію (вих. № 1367 від 17.06.2009р.) про повернення перерахованої як винагорода суми у розмірі 53528,00 року. Проте, відповідач не виконав свого обов’язку, а також не повернув позивачу кошти.

Так, суд погоджується з розрахунком позивача у частині нарахування суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 30252,51 грн. та суми 3% річних у розмірі 4514,60 грн., у зв’язку з чим зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду доказів надання послуг позивачу та доказів повернення сплаченої суми у розмірі 53528,00 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судом покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 09.09.2010р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 14.09.2010р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Фізичної особи – підприємця Майорова Дмитра Георгійовича (95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, буд. 5, кв. 10, ІНН 2478113032) на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» (95001, м. Сімферополь, вул. Училіщна, буд. 40, код ЄДРПОУ 20687803) суму основного боргу у розмірі 53528,00 грн., суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 30252,51 грн., 3% річних у розмірі 4514,60 грн., державне мито у розмірі 882,95 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лукачов С.О.