Рішення № 11201508, 14.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2010Справа №2-2/3259-2010 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чонгарський" (96162, Джанкойський район, с. Чайкіне, вул. Леніна, 1)

про стягнення 7 565,36 грн.

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Позивач: Потапова О.В. – головний ю/к, довіреність у справі.

Відповідач: не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.10.2007 року №01-25/07-10-74 у сумі 7565грн36коп., у тому числі, заборгованості по кредиту у сумі 4509грн18коп., заборгованості по відсоткам у сумі 1180грн18коп., пені за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 1696грн32коп., пені за несвоєчасну сплату відсотків у сумі 179грн68коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір від 08.10.2007 року №01-25/07-10-74, відповідно до якого позивач надає відповідачу кредит, якій відповідач повинен погасити у 2008 році. Позивач виконав свої зобов’язання за договором, проте, відповідач порушив строки оплати, що і стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією із повідомленням.

Відповідно до абз.3,4,6 п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У разі не з’явлення відповідача за викликом господарського суду, суд має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України, майнові відносини у сфері господарювання регулюються цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами кредитного договору іншого не встановлено.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст..629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У силу ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі і на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено параграфом №2 і не випливає із суті кредитного договору

Згідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст..1048 Кодексу.

Згідно зі статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Між Відкритим акціонерним товариством "Європейський банк розвитку та заощаджень" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чонгарський", як позичальником, було укладено кредитний договір №01-25/07-10-74 від 08.10.2007 року, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 100000,00грн на поповнення оборотних коштів (придбання ГСМ, запасних частин, насіння люцерни, пшениці, ячменю) строком до 26.9.2008р включно на умовах, визначених даним договором. Кредит надається частинами, шляхом перерахування на поточний або інший вказаний позичальником рахунок за письмовим розпорядженням позичальника при умові наявності у банка вільних ресурсів за погодженням сторін.

Відповідно до п.1.2 договору позичальник зобов’язаний погасити кредит, одержаний на підставі цього договору, згідно графіка погашення: 25.7.2008р – 20000,00грн; 29.8.2008р – 30000,00грн; 26.9.2008р – 50000,00грн.

Пунктом 2.1 кредитного договору №01-25/07-10-74 від 08.10.2007 року визначено, що позичальник за користування кредитом протягом строку користування кредитом зобов’язаний виплачувати банку проценти з розрахунку 18 процентів річних. Виплата процентів, нарахованих за поточний місяць, повинна здійснюватися щомісяця не пізніше 25 числа кожного місяця та одночасно з повним погашенням кредиту. Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця, на фактичну суму кредиту з розрахунку 365 днів на рік та фактичної кількості днів на місяць до повного погашення кредиту. Банк здійснює нарахування процентів в перший робочий день кожного місяця, у випадку необхідності здійснюється корегування нарахованих процентів з 20 числа по останній робочий день кожного поточного місяця.

Судом встановлено, що на виконання положень кредитного договору банк надав позичальнику кредит у сумі 100000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №192 від 05.10.2007р, №196 від 08.10.2007р, №197 від 09.10.2007р, №200 від 16.10.2007р, №201 від 16.10.2007р, №210 від 26.10.2007р, які знаходяться у матеріалах справи.

Таким чином, банк виконав свої зобов’язання за договором у повному об’ємі.

Строк дії договору встановлений у п.5.1 договору, згідно якого договір набирає чинності з моменту перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника або інший вказаний ним рахунок та діє до повного погашення позичальником суми кредиту, сплати процентів по ньому банку, пені, штрафів.

Відповідно до п.6.3 кредитного договору №01-25/07-10-74 від 08.10.2007 року при порушенні строків погашення кредиту, вказаних у п.1.1, 4.2.а даного договору, і сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по кредиту і процентам по ньому за кожен день прострочення. Пеня нараховується з моменту настання строків виконання зобов’язань по погашенню кредиту і сплати процентів до моменту виконання зобов’язань. Строк позовної давності по пені встановлюється за погодженням сторін 4 роки.

Однак, відповідач у порушення умов вищевказаного договору та додаткових угод до нього а також норм діючого законодавства, належним чином умови договору не виконав, допустив порушення умов кредитного договору, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному об’ємі та у встановлені строки не сплачував.

Внаслідок вищенаведеного у відповідача на момент розгляду спору виникла прострочена заборгованість по тілу кредиту у сумі 4509грн18коп. Заборгованість по відсоткам станом на 10.6.2010р. склала - 1180грн18коп, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст..525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.42 ГПК України).

Таким чином, виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості по тілу кредиту у сумі 4509грн18коп та заборгованості по відсоткам у сумі 1180грн18коп, та позивач не підтверджує надходження вказаних сум на його рахунок.

Оскільки, судом в ході розгляду спору встановлено, що відповідачем були порушені умови кредитного договору №01-25/07-10-74 від 08.10.2007 року щодо прийнятих на себе грошових зобов’язань відносно повернення кредиту, тому нарахування пені за період з 27.9.2008р по 10.6.2010р у сумі 1696грн32коп за несвоєчасну сплату кредиту та пені за період з 26.12.2008р по 10.6.2010ру сумі 179грн68коп за несвоєчасну сплату відсотків, позивачем здійснено правильно, відповідно до умов договору (п.6.3).

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному об’ємі.

Витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відповідно до ст.49 ГПК України віднести на відповідача.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

В засіданні суду за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлене та підписане 15.9.2010р.

Керуючись ст. ст. 49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чонгарський" (96162, Джанкойський район, с. Чайкіне, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 05528527) на користь Відкритого акціонерного товариства "Європейський банк розвитку та заощаджень" (95000, м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 5, рахунок №32070415401 у ГУ НБУ по м.Києву і Київській області м.Київ, МФО 321024, ідентифікаційний код 20685262) 4509грн18коп заборгованості по кредиту, 1180грн18коп заборгованості по відсоткам, 1696грн32коп пені за несвоєчасну сплату кредиту, 179грн68коп пені за несвоєчасну сплату відсотків, 102,00грн державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Толпиго В.І.