Рішення № 11201505, 09.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 323

РІШЕННЯ

Іменем України

09.09.2010Справа №2-21/3179-2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр», м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 14;

про стягнення 228415,23 грн.

Суддя Господарського

Суду Автономної Республіки Крим

С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Варданян К.А., довіреність № 2262 від 14.07.2010 р., представник;          

Від відповідача не з’явився;

Сутність спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» звернуся до Господарського суду АР Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр», у якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 177220,53 грн., пеню в розмірі 18826,65 грн., 3 % річних - 4923,33 грн., збитки понесені у зв’язку із знеціненням грошових коштів – 14000,42 грн., штраф 11395,65 грн., що разом складає 226366,58 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 липня 2010 р. відповідачем до матеріалів справи був наданий відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити позивачу у задоволені позову (а. с. 51).

У судове засідання представник позивача з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у засідання суду не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, не надав.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Крім того, у відповідача було достатньо часу для надання документів, необхідних за його думкою, для розгляду спору. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестр» був укладений договір фінансового лізингу № 080214-74/ФЛ-Ю-А.

Предметом даного договору є надання Лізингодавцем (позивачем) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу (відповідачу) предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до договору) – майно або предмет лізингу, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних платежів.

Пунктом 1.2. договору визначено, що майно є власністю Лізингодавця протягом усього строку дії договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та пунктів 3.4.1 – 3.4.5. договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна; винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1. – 3.4.5. договору

Загальна вартість товару за договором складає: без ПДВ – 230677,30 грн., ПДВ 20 % - 46135,46 грн., разом з ПДВ 20 % - 276812,76 грн., що визначено сторонами у пункті 3.2. договору.

Згідно пункту 3.3. договору – загальна сума винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно за договором складає суму без ПДВ 20 % - 49740,78 грн., при умові дотримання Лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору). Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1. – 3.4.5. договору.

Додатковою угодою від 31 жовтня 2008 р. до договору № 080214-74/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу сторони затвердили графік сплати лізингових платежів.

За період з січня 2009 р. по травень 2009 р. за відповідачем виникла заборгованість, а саме: за договором фінансового лізингу № 080214-74/ФЛ-Ю-А від 14.02.2008 р., загальний розмір заборгованості за лізинговими платежами становить 177220,53 грн., а саме: з 27.01.2009 р. на суму 19883,32 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-9000647 від 27.01.2009 р.); з 27.02.2009 р. на суму 20672,55 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-902071 від 27.02.2009 р.); з 27.03.2009 р. на суму 19475,10 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-904204 від 27.03.2009 р.); з 27.04.2009 р. на суму 18531,56 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-905830 від 27.04.2009 р.); з 27.05.2009 р. на суму 17222,7 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-907474 від 27.05.2009 р.); з 29.05.2009 р. на суму 81435,30 грн., без урахування штрафних санкцій (рахунок-фактура № СФ-926895 від 29.05.2009 р.).

Позивачем на адресу відповідача 03.06.2009 р. була направлена вимога № 2912 про сплату всієї несплаченої вартості майна, яка отримана відповідачем згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення 09.06.2009 р.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 11.2.1. договору сторони встановили, що Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме, сплачує Лізингодавцю такі штрафні санкції: за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1. договору та графіком сплати лізингових платежів (додатком № 1 до договору), та інших платежів, передбачених договором – пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов’язані зі збільшенням відсоткової ставки за використання кредитних коштів, або інші), Лізнгоодержувач у термін 5 банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги від Лізингодавця.

Стаття 343 Господарського кодексу України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. № 546/96-ВР встановлено, що сторони в договорі за прострочення платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статей 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст. 232 п. 6 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Позивачем нарахована пеня за період 30.06.2009 р. – 11.08.2009 р. (43 дні) в розмірі 4593,17 грн.; за період 12.08.2009 р. – 01.01.2010 р. (143 дні) в розмірі 14233,48 грн. Всього 18826,65 грн.

Таким чином, пеню нараховано за 186 днів, замість встановлених діючим законодавством 182 днів.

Вимоги позивача у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 18388,02 грн., оскільки за період 12.08.2009 р. – 01.01.2010 р. пеня нараховані за 143 дні, проте як нарахування необхідно було здійснювати за 139 днів, виходячи з загальної кількості днів для нарахування пені.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4923,33 грн. та 14000,42 грн. індексу інфляції.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено пунктом 8.2.1. договору – Лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення Лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами (додаток № 3 до договору).

Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов’язків, а саме сплачує Лізингодавцю такі штрафні санкції: за використання майна не за призначенням, невиконання обов’язку з утриманням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. договору, порушення умов пункту 14.7. договору – штраф у розмірі 1 % загальної вартості майна на момент укладення договору за кожен випадок такого порушення.

Позивачем зроблений розрахунок штрафу за період з 1 квартали 2009 р. по 4 квартал 2009 р. у розмірі 1 % загальної вартості майна за кожен випадок, за невиконання пункту 8.2.1 згідно пункту 11.2.3. договору: загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору становить 284891, 25 грн.; звіти не надавалися на протязі чотирьох кварталів, штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1 % від вартості майна, за чотири квартали 4 %, загальна сума штрафу становить 284891,25 х 4 % = 11395,65 грн.

Відповідач не надав доказів виконання зобов’язань за договором.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги позивача у частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 177220,53 грн., пені в розмірі 18388,02 грн., 3 % річних – 4923,33 грн., індексу інфляції в розмірі 14000,42 грн., та штрафу в розмірі 11395,65 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 14 вересня 2010 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.. ст.. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 14; ідентифікаційний код 35110077, п/р 26003054904461 в «Приватбанк», МФО 384436, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г; ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 380537, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму основного боргу в розмірі 177220,53 грн., пеню в розмірі 18388,02 грн., 3 % річних – 4923,33 грн., індекс інфляції в розмірі 14000,42 грн., та штраф в розмірі 11395,65 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестр», м. Сімферополь (м. Сімферополь, вул.. Некрасова, 14; ідентифікаційний код 35110077, п/р 26003054904461 в «Приватбанк», МФО 384436, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ (м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-г; ідентифікаційний код 33880354, п/р 26002262400276 в ВАТ «ВіЕйБі Банк» в м. Києві, МФО 380537, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) 2279,77 грн.. державного мита та 235,53 грн. витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У частині вимог щодо стягнення 438,63 грн. пені – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Чонгова С.І.