Постанова № 11201153, 14.09.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-5308/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Катеренчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства в особі Одеської філії «Укртелеком»до Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів про визнання нечинним припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати нечинним припис Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 24.06.2008 року №45/10, адресованого Одеській філії ВАТ «Укртелеком».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний Припис не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Так підприємство укладає договори із споживачами за формою, визначеною Типовим договором про надання послуг електрозвязку, який затверджений наказом Державного комітету звязку та інформації України від 13.07.1999 року № 10. Умови, які містить типовий договір є обовязковими в силу ст.179 ГК України та ст.628 ЦК України. Після прийняття Закону України «Про телекомунікації»та затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», умови Типового договору застосовуються в частині, що не суперечать даним законодавчим актам. Оскільки скасування Типового договору або приведення його умов у відповідність до діючого законодавства України не належить до компетенції позивача, а основні вимоги до договору про надання телекомунікаційних послуг встановлюються Національною комісією з питань регулювання звязку, позивач вважає, що покладення відповідачам на ВАТ в особі Одеської філії «Укртелеком»обовязку з приведення у відповідність до діючого законодавства положень Типового договору про надання послу електрозвязку є втручанням в повноваження НКРЗ. Таким чином, відповідач необґрунтовано та незаконно поклав обовязок на Одеську філію ВАТ «Укртелеком»з приведення у відповідність до вимог законодавства Типового договору про надання послуг електрозвязку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в останнє судове засідання не зявилася, про час та місце судового розгляду справи була повідомлена належним чином. Згідно з наданим до суду клопотанням (вхід.№29804) просила розгляд справи відкласти, у звязку із неможливістю бути присутньою в судовому засіданні, не надавши при цьому жодних доказів, підтверджуючих поважність причин неявки. У звязку із цим суд вважає зазначені причини неявки неповажними та враховує, що Головне Одеське управління у справах захисту прав споживачів є юридичною особою, представником в суді якого відповідно до ч.7 ст.56 КАС України може бути його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню. Судом встановлено, що ВАТ «Укртелеком»(код ЄДРПОУ 21560766) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 013450 зареєстровано у Шевченківській районній м. Києва державній адміністрації 15.12.1993 року. Видами діяльності за КВЕД згідно довідки № 7870/07 є діяльність звязку; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; професійно-технічна освіта; послуги з організації подорожувань.

На підставі направлення від 23.06.2008 року № 00001040 Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів проведено позапланову перевірку Одеської філії ВАТ «Укртелеком»з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складений акт від 24.06.2008 року серії ОЗ № 00011876.

На початку перевірки був розглянутий Типовий договір «Про надання послуг електрозвязку між підприємством та споживачами»щодо відповідності надання послуг електрозвязку вимогам чинного законодавства. Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 15 Закону України «Про телекомунікації»п.п.2.2.3, 2.2.4, 2.2.5 договору суперечать п.110 «Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2003 року від 09.08.2005 року № 720, Закону України «Про телекомунікації», чим обмежують права споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації.

На підставі зазначеного акту перевірки Головним Одеським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів винесено припис від 24.06.2008 року № 00011876 Одеській філії ВАТ «Укртелеком», яким керівника господарюючого субєкта зобовязано привести надання послуг у відповідність до вимог чинного законодавства, про що письмово інформувати управління; про виконання припису повідомити до 02.07.2008 року. Представники Одеської філії ВАТ «Укртелеком»ознайомились і отримали другий примірник припису 24.06.2008 року.

Крім того начальником Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів винесено припис від 24.06.2008 року вих.№45/10, яким позивача зобовязано привести форму та зміст договору про надання послуг електрозвязку у відповідність до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, Закону України «Про телекомунікації» та інших документів. Про вжиті заходи зобовязано письмово проінформувати управління протягом 30 діб з дня отримання цього припису. При цьому зазначений припис був отриманий позивачем 10.07.2008 року (вхід. № 3944).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає припис від 24.06.2008 року вих.№45/10 необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у звязку з наступним.

Правову основу діяльності у сфері телекомунікацій встановлює Закон України «Про телекомунікації», який визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідно до ч.4 вказаного Закону законодавство України про телекомунікації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Вищевикладене положення Закону узгоджується з положенням п.10 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року № 720,відповідно до якого надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови: 1. укладення договору про надання телекомунікаційних послуг (далі - договір) між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими Комісією; 2. та/або оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Типовий договір про надання послуг електрозвязку, затверджений наказом Державного комітету звязку та інформатизації України від 13.07.1999 року № 10, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.08.1999 року за № 584/3877 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку Українивід 23.04.2009 року № 449).

Зазначеним наказом генеральному директору Українського державного підприємства електрозв'язку «Укртелеком»Нетудихаті Л.І. наказано довести Договір до відома підпорядкованих філіалів і структурних підрозділів з метою практичного його застосування; повідомити письмово всіх абонентів про введення в дію Договору нового зразка та можливість переукладення діючого Договору на надання послуг телефонного зв'язку, а також поінформувати про це споживачів через засоби масової інформації та реклами в місцях надання послуг; запровадити укладання Договорів за новим зразком із споживачами, які укладають його вперше, та забезпечити за зверненнями абонентів переукладення діючих Договорів.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що Кабінет Міністрів України або уповноважені ним органи приймають типові договори шляхом затвердження. Тобто в даному випадку мова йде про нормативно-правові акти з особливим способом викладення їх змісту - у виді договору, який додається до підзаконного акта або ж існує самостійно.

Відповідно до ст.3 Глави XIV Прикінцеві положення Закону України «Про телекомунікації»до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Органи виконавчої влади поділяються на центральні та місцеві. Центральні органи виконавчої влади не потребують самостійного уповноваження з боку Кабінету Міністрів України у випадку, коли вони реалізують владні повноваження у формі нормотворчості в межах своєї компетенції, оскільки таке право надано їм згідно з законодавством, що регламентує їх діяльність.

Типові умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними. Без додаткових узгоджень контрагенти приймають затверджені типовим договором права та обов'язки.

В Типових умовах договору сторони тільки конкретизують його умови без відступу від змісту типового договору.

При цьому слід враховувати, що укладення договору спрямоване на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. Тому викладення умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі (приміром, викладення умов договору іншими словами), не є відступом від змісту типового договору. Під таким відступом слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором.

Як виключення в типових договорах можуть визначатися умови, які мають бути узгоджені самими сторонами (наприклад, розмір пені). Орієнтовні умови мають рекомендаційний характер, побудовані на принципі диспозитивності. Учасники господарського договору можуть брати їх за основу в цілому, в окремих частинах або ж визначати самостійно на власний розсуд.

Типові договори є нормативно-правовими актами, які приймаються Кабінетом Міністрів України та іншими органами державної виконавчої влади, у них в особливій формі, у виді умов договору (імперативних норм) викладено зміст правових норм.

Враховуючи вищевикладене, внесення змін в договір про надання послуг електрозвязку є фактично включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором, у звязку із чим суд дійшов висновку, що спірний припис винесений необґрунтовано та з порушенням вимог чинного законодавства.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача.

В той же час, позивач просить суд визнати спірний припис нечинним. Слід зазначити, що вимога про визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Припис Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів є актом індивідуальної дії. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових полягає в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи, що припис Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів є актом індивідуальної дії, у суду немає підстав для визнання його нечинним, оскільки в даному випадку останній підлягає скасуванню як протиправний.

Таким чином, враховуючи, що на момент виникнення спірних правовідносин укладання договору про надання телекомунікаційних послуг здійснювалося за умови застосування встановленої форми договору з урахуванням вимог Закону України «Про телекомунікації», припис підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства в особі Одеської філії «Укртелеком»задовольнити. Визнати протиправним та скасувати припис Головного Одеського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 24.06.2008 року № 45/10.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено «14»вересня 2010 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

14 вересня 2010 року