Ухвала суду № 1119683, 30.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

30 серпня 2007 року                                                                          м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді–   Бутенка В.І.,

суддів :   Лиски Т.О.,

Мироненка О.В.,

Панченка О.І.,

Штульмана І.В.,

при секретарі Марушевському А.А.,

за участю представників позивача Павловського П.І., Сенченко Т.В. і Бугрименка В.А. та представника відповідача Трапіциної Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Харківський дріжджовий завод” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2006 року Акціонерне товариство закритого типу “Харківський дріжджовий завод” (далі – АТЗТ “Харківський дріжджовий завод”) звернулось до господарського суду із вказаним позовом, в якому зазначало, що працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) була проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.03.2006 року.

За результатами перевірки складено акт № 1167/42-051/00383343 від 06.07.2006 року, де зафіксовано порушення АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як було зазначено відповідачем, дані порушення полягали у здійсненні позивачем господарських операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіз-Контакт ЛТД" (далі ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД") товарів за угодами товарного кредиту та відображення понесених за такими угодами витрат в податковому обліку підприємства, що спричинило завищення валових витрат на суму 1907649,00 грн. за рахунок відсотків за угодами товарного кредиту.

Також СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові вказувало на необґрунтоване віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість під час здійснення операцій з купівлі електроенергії у Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі енергетичні технології" (далі - ТОВ "Високі енергетичні технології"), які не були належним чином підтверджені податковими накладними.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем направлено податкове повідомлення-рішення № 0000290812/0 від 18.07.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 585026,25 грн., в тому числі за основним платежем 390017,50 грн. та штрафних санкцій 195008,75 грн.,  а також податкове повідомлення-рішення № 0000300812/1 від 18.07.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на прибуток в сумі 713476,50 грн., в тому числі за основним платежем 475651 грн. та штрафних санкцій 237825,50 грн.

З такими висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не погодився позивач, який вважав, що ним не було порушено вищевказаних норм законодавства, оскільки укладені АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” угоди товарного кредиту відповідають вимогам закону, внаслідок чого витрати за такими угодами не могли бути виключені з валових витрат обігу та виробництва.

Крім того, АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” вказувало, що в підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість під час здійснення операцій з купівлі електроенергії позивачем було надано податкові накладні, які містять всі необхідні дані, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення".

Посилаючись на наведене, АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” після уточнення позовних вимог просило визнати нечинними податкове повідомлення-рішення № 0000290812/0 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 474111,09 грн. та штрафних санкцій в сумі 237055,55 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000300812/1 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 387796,55 грн. та штрафних санкцій в сумі 193898,28 грн.

Постановою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2006 року позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000290812/0 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 474111,09 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 237055,55 грн., а також № 0000300812/0 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 387796,55 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 193898,28 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року це судове рішення змінено,  визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000290812/0 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на прибуток в сумі 474111,09 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 237055,55 грн., а також № 0000300812/0 від 18.07.2006 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 387796,55 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 193898,28 грн. В іншій частині постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення  та постановити нове рішення про відмову АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” у задоволенні позову.

При цьому СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами як першої, так і апеляційної інстанцій було повно встановлено фактичні обставини справи, визначені спірні правовідносини та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Так, з матеріалів справи видно, що працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт № 1167/42-051/00383343 від 06.07.2006 року, де зафіксовано порушення АТЗТ “Харківський дріжджовий завод” вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Як вважав відповідач, порушення вказаних положень законодавства мало місце при здійсненні позивачем господарських операцій з придбання товарів за угодами товарного кредиту та відображення понесених за такими угодами витрат в податковому обліку підприємства, що спричинило завищення валових витрат на суму 1907649,00 грн. за рахунок відсотків за угодами товарного кредиту.

Підпунктом 1.11.2. п.1.11 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (далі – Закон N 334/94-ВР) визначено, що товарний кредит - це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1.6. ст.1 Закону N 334/94-ВР, товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно із п.п. 1.10. п.1 ст.1 цього ж Закону процентами є доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються:

платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит;

платіж за використання коштів, залучених у депозит;

платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

У відповідності із п.п. 1.32 ст.1 Закону N 334/94-ВР господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно ж із п. 5.1. ст. 5 Закону N 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до акту перевірки та матеріалів зустрічної перевірки відповідача, між АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" та ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД" були укладені договори купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту.

Згідно цих договорів ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД" реалізовувало на адресу АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" віконні конструкції з ПВХ. Умовами договорів передбачена відстрочка платежу (товарний кредит) та обумовлено відсоток від вартості угоди за кожний день відстрочки платежу.

Період відстрочки платежу і відсотки були вказані в угоді між АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" та ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД". Відсоток за товарним кредитом нараховувався до моменту погашення заборгованості покупцем.

Судами встановлено, що надання послуг по відстрочці платежу підтверджено актами прийому-передачі, позивач повністю виконав розрахунок за товари на умовах товарного кредиту, а контрагент позивача ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД", відповідно, всі операції по угодам купівлі-продажу відобразив в книгах обліку продажу товарів (робіт, послуг) і сплатив в бюджет податки.

При цьому судами зазначено, що АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" отримало товари з відстроченням кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент, отримані товари були передані на подальшу реалізацію і були реалізовані на умовах договору комісії. Отримані за угодами товарного кредиту товари були повністю використані в господарській діяльності АТЗТ "Харківський дріжджовий завод", а відтак СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові необґрунтовано виключено вартість таких товарів з валових витрат АТЗТ "Харківський дріжджовий завод".

З цього судами зроблено вірний висновок про те, що оплата послуг за користування товарним кредитом є складовою частиною договірних умов по проведенню розрахунків між сторонами та має всі ознаки процентів, в зв’язку з чим обґрунтовано визнали укладені між АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" та ТОВ "Гіз-Контакт ЛТД" угоди такими, що відповідають вимогам пп. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також правильно встановлено відсутність порушень АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки позивач при оподаткуванні податком на додану вартість операцій з товарного кредиту до складу податкового кредиту включав лише суми податку, нарахованого (сплаченого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які використовувались у власній господарській діяльності АТЗТ.

Що ж до висновків відповідача про порушення АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при здійсненні операцій з придбання електроенергії у ТОВ "Високі енергетичні технології", то судами обґрунтовано доведено їх помилковість.

Так, відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій в тому разі, якщо суму податкового кредиту не підтверджено зазначеними цим підпунктом документами.

З матеріалів справи видно, що АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" придбало у грудні 2004 року електроенергію у ТОВ "Високі енергетичні технології".

По факту придбання електроенергії ТОВ "Високі енергетичні технології" були виписані податкові накладні № 1193 від 30.12.2004 року на загальну суму 5000 грн., в т.ч. податок на додану вартість 833,33 грн. та № 1204 від 31.12.2004 року на загальну суму 32600,92 грн., в т.ч. податок на додану вартість 5433,49 грн.

В зазначених податкових накладних ТОВ "Високі енергетичні технології" було зазначено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за № 29878762.

Податкова інспекція обґрунтовувала свою позицію тим, що вказане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Високі енергетичні технології" за № 29878762 скасовано 30.12.2004 року в зв'язку зі зміною місця знаходження.

Як правильно вказано судами попередніх інстанцій, нове свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Високі енергетичні технології" податковою інспекцією видано тільки 06.01.2005 року за № 29887806 не з вини товариства, останнє  в податкові зобов'язання грудня 2004 року включило сплачені АТЗТ " Харківський дріжджовий завод " суми податку у розмірі 6266,82 грн.

Таким чином, виходячи з того, що в податкових накладних містяться всі необхідні дані, судами зроблено вірний висновок про обґрунтованість віднесення АТЗТ "Харківський дріжджовий завод" суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки відповідність податкової накладної вимогам діючого законодавства надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами прийняті законні і обґрунтовані рішення, під час розгляду справи порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено не було.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 17 серпня 2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

С у д д і :