Ухвала суду № 1119679, 28.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-32435/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“28” серпня  2007 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Фадєєвої Н.М.

Суддів:  Маринчак Н.Є., Гончар Л.Я., Рибченка А.О., Юрченка В.В.

при секретарі:  Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача:  Вишневського А.А.

відповідача: Моїсєєва Д.В., Бруснік Т.Г., Логойди Т.В.

розглянувши касаційну скаргу  Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі

на  постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року

 у справі  №А38/74

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог, ставив питання про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі №0001112330/0 від 02.08.2005р., №0001112330/1 від 10.10.2005р., №0001112330/2 від 06.12.2005р., №0001112330/3 від 20.02.2006р. з податку на прибуток в сумі 13810165,10грн. основного платежу та 11046740,96грн. фінансових санкцій; податкові повідомлення-рішення №0001122330/0 від 02.08.2005р., №0001122330/1 від 10.10.2005р., №0001122330/2 від 06.12.2005р., №0001122330/3 від 20.02.2006р. з податку на додану вартість в сумі 6379440,77грн. основного платежу та 3189720,39грн. фінансових санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що підприємством було правомірно віднесено до складу валових витрат вартість робіт, що є технологічною операцією, яка полягає у видаленні гірничних порід, що накривають корисні копалини і є експлуатаційною розвідкою і які не повинні підлягати амортизації з поступовим віднесенням до валових витрат. Також позивач вважає правомірним включення до валових витрат виробництва вартість використаних у господарській діяльності товариства товарів, які були отримані від постачальників.

Постановою господарського суду Дніпропетровськоїобласті від 05 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровськогоапеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року, позовні вимогибуло задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що товари використані в господарській діяльності позивача що були отримані від виробників є підставою для включення їх вартості до складу валових витрат підприємства. Крім того, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту  суми ПДВ по придбаним але не введеним в експлуатацію основним фондам що передбачено ч.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою звернувся відповідач, який посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів  дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи податковим органом було проведено комплексну позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.10.2004р. по 31.03.2005р., за результатами якої складено акт №53/3013-00190905 від 29 липня 2005р..

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, сума донарахувань яких (з урахуванням процедури апеляційного узгодження) становить 34480166,87грн..

Позивач визнав правомірність вимог податкового органу щодо визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині 30055,36грн. основного платежу та 24044,29грн. фінансових санкцій, а також правомірність визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 12231,00грн. основного платежу та 6115,50грн. фінансових санкцій.

В ході з’ясування обставин по справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що:

Вартість вскришних робіт, які безпосередньо пов’язані з веденням виробництва у відповідності до п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносяться до складу валових витрат з наступних підстав.

Пунктом 5.3.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що витрати пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 цього Закону до складу валових витрат не відносяться.

Відповідно до підпунктів 9.1, 9.2 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що будь-які витрати на розвідку (до розвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин, включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації. Перелік витрат, які включаються до окремої групи витрат платника податку, встановлюється КМ України.

Постановою КМ України від 04.02.1998р. «Про затвердження переліку витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації, відсутні вскришні роботи.

Окрім цього Постанова КМ України містить пункт, яким передбачено, що до складу зазначеної групи не включаються витрати видобувних підприємств на експлуатаційну розвідку з метою уточнення контурів покладів корисних копалин, їх якості та гірничотехнічних умов розробки.

Отримання від виробників товарів, що використані в господарській діяльності ВАТ «Інгулецький ГЗК» є підставою для включення їх вартості до валових витрат підприємства, оскільки у відповідності до  складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вартість товарно-матеріальних цінностей (електродвигунів), витрачених на технічне обслуговування обладнання гірничодобувних підприємств є витратами виробництва та підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Положенням «Про затвердження Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств» затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 4 липня 2003 року N281 «Про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств» визначено, що технічне обслуговування – комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об’єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні, зберіганні і транспортуванні.

Пунктом 3.2 вищезазначеного Положення встановлено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.

Окрім того, Додатком №2 «Змінне устаткування» до цього ж Положення визначені вироби спеціального призначення, які є тотожні пристроям, які ВАТ «Інгулецький ГЗК» використовував для забезпечення процесу виробництва, а отже –  правомірно включені до складу валових витрат.

До податкового кредиту включаються суми ПДВ, які входять до вартості придбаних  основних фондів, але не введених в експлуатацію.

Податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації – п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

До того ж, частиною 2 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7  вищезгаданого Закону передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів,  а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Окрім того, при вирішенні даного спору судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що по деяким питанням правова позиція сторін є тотожною, однак наявне різне розуміння законодавства, а отже правильно застосовано норми пункту 4.4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що у разі коли норма закону чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню недійсними, а позов – задоволенню.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м.Кривому Розі – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 05 травня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно: