Рішення № 111872920, 24.04.2023, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/876/23, cправа № 361/11127/21

24.04.2023

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24»квітня 2023року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі: судді Василишина В.О., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Трофименко Михайло Михайлович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа № 361/11127/21.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2023 року визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни від 28 вересня 2018 року за реєстраційним номером 5308 таким, що не підлягає виконанню, а також вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Разом з тим, при ухваленні вказаного рішення не вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.

У даному випадку ухвалення додаткового рішення здійснюється за ініціативою суду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 270Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 259ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Як передбачено частиною восьмою статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При винесенні рішення судом не вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та витрат на правничу допомогу у розмірі 10648 грн.

00 коп.

Відповідно до статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховного Суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61 21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі

№ 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі

№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

З матеріалів справи вбачається, що 14 вересня 2021 року між адвокатом Гнатюк Т.В. та ОСОБА_2 укладено договір № 02/22/21 про надання правової допомоги.

10 квітня 2023 року між сторонами підписано акт виконаних робіт, відповідно до якого загальна вартість робіт становить 16648 грн. 00 коп.

Відповідно до довідки-розрахунку № 1 розмір гонорару складає 16648 грн. 00 коп.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 02-22/21 від 14 вересня

2021 року адвокат Гнатюк Т.В. прийняла від ОСОБА_2 оплату за договором про надання правової допомоги № 02-22/21 від 14 вересня 2021 року на суму 16 648 грн.

00 коп.

При вирішенні питання про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з того, що відповідно до частини восьмої статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Виходячи з положень статей 133, 137, 141 ЦПК України, статті 30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» суд вирішує питання про відшкодування позивачу витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості та верховенства права, а також співмірності витрат зі складністю справи та обсягом фактично виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 3.2 рішення КонституційногоСуду від30вересня 2009року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, враховуючи характер та обсяг виконаних адвокатом робіт (перелічений у відповідному акті та довідці-розрахунку № 1), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 16648 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 133, 137, 141, 270 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС Банк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 16 648 (шістнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Додаткове рішенняможе бутиоскаржене доКиївського апеляційногосуду шляхомподання апеляційноїскарги протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин