Рішення № 11184509, 09.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/26109.09.10 За позовом          Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС",                     м. Славутич

до                    Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

                    Київській області, м. Київ

Про                    стягнення заборгованості - 1 258,98 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивача          Сусленко В.О. –пред. по довір.

Від відповідача          не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 1 258,98 грн. заборгованості за Договором № 203-Е від 28.07.2008р.про забезпечення виконання комплексу робіт та надання комунальних послуг , посилаючись на порушення відповідачем, як орендарем, умов щодо розрахунків та оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.06.2010р.

Представники відповідача в судове засідання 30.06.2010р. не з’явилися, вимоги ухвали суду від 17.06.2010р. не виконали. Проте, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Відповідач зазначив як причину неприбуття повноважного представника –участь у судовому засіданні Києво-Святошинського районного суду Київської області, проте доказів в підтвердження викладених обставин суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2010р., розгляд справи було відкладено на 09.09.2010р.

08.09.2010р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відпусткою головного спеціаліста відділу правового забезпечення та організаційної роботи.

В судовому засіданні представник позивача проти задоволення клопотання заперечував , позов підтримав в повному обсязі, враховуючи збільшення позовних вимог.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників вдруге у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача, після ознайомлення з клопотанням відповідача від 08.09.2010р., заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи надсилалась за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач у клопотанні про відкладення розгляду спору зазначив як поважну причину неявки –чергову щорічну відпустку головного спеціаліста (наказ від 25.08.2010р., ухвала про відкладення від 30.06.2010р.). Враховуючи вказані обставини, суд визнає причини неявки відповідача до суду неповажними, оскільки відповідач мав достатньо часу для визначення та направлення до суду іншого повноважного представника. Таким чином, клопотання відповідача визнається таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та з метою уникнення затягування розгляду спору, вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 09.09.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір № 203-Е від 15.06.2009р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, за умовами якого позивач, як балансоутримувач, взяв на себе зобов'язання щодо забезпечення обслуговування, експлуатації і ремонту будівлі Інформаційно-представницького центру ДСП ЧАЕС (Будинок культури „Енергія", інв. № 3110), що знаходиться за адресою: м. Славутич, вул. Дружби Народів. 7 загальною площею 2873,4 м2, а відповідач, як орендар, зобов’язався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних у додатку № 1 робіт пропорційно до займаної площі у цій будівлі.

Згідно з п. 4.4 Договору орендар зобов'язаний сплачувати вартість витрат, визначених згідно розрахунку платежів по утриманню орендованих приміщень, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторони погодили перелік послуг, робіт та витрат, які підлягають відшкодуванню орендарем, а також коефіцієнт використання площ загального користування будівлі - Квик. = 1,17, з урахуванням якого орендар відшкодує послуги по фактичним обсягам споживання за відповідний обліковий місяць.

На виконання вимог п. 4.4. Договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату витрат, які поніс балансоутримувач.

В період з 01.11.2009р. по 30.04.2010р. позивач пред'явив відповідачу рахунки-фактури на оплату затрат балансоутрумувача на суму 3386,10 грн., а саме: 30.11.2009р. № 6/249 за листопад - 599,16 грн.; 31.12.2009р. № 7/275 за грудень - 508,86 грн.; 31.01.2010р. №8/10 за січень-611,40 грн.; за лютий –780,74 грн., 31.03.2010р. № 10/57 за березень –537,58 грн., 30.04.2010р. № 11/86 за квітень –348,36 грн.

До матеріалів справи залучені копії рахунків та докази їх направлення відповідачу

Відповідач рахунки-фактури отримував, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції.

Проте, сплату вартості затрат позивача відповідач провів частково, а саме, у розмірі –518,67 грн. Таким чином, заборгованість відповідач перед позивачем обліковується наведеними даними та розрахунком до позову і становить –2876,43 грн.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач, відповідно до п. 5.2. Договору, нараховує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що складає 136,51 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд, визнає вимогу позивача про стягнення пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. На визначену суму боргу позивач правомірно нараховує інфляційні втрати у розмірі 36,75 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача або підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (03680, м. Київ, вул. І. Клименка. 5/2, код ЄДРПОУ 35670785) на користь Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська АЕС»(07100, м. Славутич Київської області, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, буд.7/1, а/с 10,11, код ЄДРПОУ 14310862), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі -2876 (дві тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 43 коп., пеню у розмірі –136 (сто тридцять шість) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі –36 (тридцять шість) грн. 75 коп., 102 (сто дві) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 14 вересня 2010 року.