Постанова № 11166866, 17.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

15 лютого 2010 року Справа № 2-18/5744-2009 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГонтаря В.І.,

суддівПлута В.М.,

Волкова К.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 1125 від 01.09.09, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;

відповідач, не з'явився, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Осоченко І.К.) від 22 грудня 2009 року у справі №2-18/5744-2009

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

про стягнення 168325,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якій просить суд стягнути 168325,00грн. сплачених за неукладеним договором суборенди приміщення від 01 листопада 2007 року (а.с. 2-11).

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір суборенди укладений між сторонами від 01 листопада 2007 року слід вважати неукладеним відповідно до закону, а грошові кошти, сплачені позивачем відповідачу за договором в сумі 168325,00грн. - позивач вважає безпідставно одержаними коштами. Позов обґрунтований посиланням на статті 202, 203, 207, 208, 626, 628, 638, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року у справі №2-18/5744-2009 (суддя Осоченко І.К.) в позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи в позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 місцевий господарський суд виходив с того, що відповідач свої зобов'язання за договором суборенди виконував належним чином, а отже відсутні правові підстави для повернення ним отриманої суми орендної плати. Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати частково в частині покладення судових витрат за оплату послуг адвоката на позивача в сумі 4000,00грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги, зазначає, що він не згоден з висновком господарського суду в частині покладення послуг адвоката на нього. Оскільки, відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при відмові в позові на позивача.

За розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2010 року суддю Борисову Ю.В. у зв'язку з хворобою було замінено на суддю Волкова К.В.

У судовому засіданні призначеному на 15 лютого 2010 року представник позивача проти вимог скарги заперечував та на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав пояснення по справі, в яких просив рішення суду першої інстанції скасувати, а позовну заяву задовольнити, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2004 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Детва" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1 (а.с.65-67).

В подальшому, 01 листопада 2007 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (суборендар) був укладений договір суборенди (а.с. 68-71).

Відповідно до пункту 1.1 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове користування приміщення (частину приміщення) загальною площею 80,6 кв. м., розташоване у цокольному поверсі правого крила будівлі за адресою: місто Ялта вул. Московська, 23 відповідно до переліку, який надається до дійсного договору.

Згідно пункту 1.2. даного договору орендоване майно знаходиться у володінні та користуванні орендаря відповідно до договору оренди №1 від 01 лютого 2004 року, укладеного між орендарем та товариством з обмеженою відповідальністю "Детва" (орендодавець).

Відповідно до пункту 4.1. договору суборенди від 01 листопада 2007 року строк договору складає 2 роки з 01 листопада 2007 року по 30 жовтня 2009 року.

Відповідно до акту прийому-передачі нежитлового приміщення 01 листопада 2007 року орендар передав суборендарю приміщення, розташоване за адресою: місто Ялта, вул. Московська, 23, загальною площею 80,6 кв.м., в цокольному поверсі правого крила будівлі (а.с. 73).

30 квітня 2009 року додатковою угодою № 5 до договору суборенди нежитлових приміщень від 01 листопада 2007 року, сторони досягли згоди про припинення дії договору суборенди б/н від 01 листопада 2007 року, згідно пункту 4.2 даного договору (а.с.77).

30 квітня 2009 року актом прийому-передачі нежитлового приміщення, суборендар передав, а орендар прийняв приміщення розташоване за адресою: місто Ялта, вул. Московська, 23 загальною площею 80,6 кв.м., розташоване в цокольному поверсі правого крила будівлі (а.с.78).

Пунктами 5.1, 5.2 договору суборенди та додаткової угоди №4 від 01 лютого 2009 року до договору встановлено, що суборендар сплачує орендну плату за тимчасове користування приміщенням згідно додатку №2, що є невід'ємною частиною дійсного договору. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі та сплачується орендарю не пізніше 10 числа кожного поточного місяця в гривнях, згідно діючого законодавства України.

Так, відповідно до видаткових касових ордерів позивач, виконуючи умови вказаного договору суборенди, сплачував відповідачеві орендну плату (а. с.22-38).

Таким чином, позивач сплатив за період з листопада 2007 року по березень 2009 року відповідачеві орендну плату у сумі 168325,00грн.

Так, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зазначає, що ця сума орендної плати, а саме 168325,00грн., були сплачені безпідставно, оскільки договір суборенди від 01 листопада 2007 року слід вважати неукладеним, а грошові кошті безпідставно одержаними відповідачем, оскільки додаток №1 до даного договору не підписано сторонами, що і стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору суборенди, у звязку з чим підлягають регулюванню положеннями Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобовязань.

Відповідно до статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

До договору піднайму застосовуються положення договору піднайму.

Згідно статті 774 Цивільного Кодексу України передача наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що майно передано у суборенду відповідачу за згодою орендодавця товариства з обмеженою відповідальністю "Детва".

Однак, позивач вважає договір суборенди нежитлового приміщення від 01 листопада 2007 року неукладеним, отже судова колегія зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 вересня 2009 року у справі № 2-31/4183-2009 позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по орендній платі за договором суборенди від 01 листопада 2007 року на суму 26741,00грн. задоволено (а.с. 80-83).

Поставою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2009 року дане рішення було залишено без змін, а доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що договір суборенди нежитлових приміщень від 01 листопада 2007 року слід вважати неукладеним, визнані безпідставними (а.с.90-98).

Крім цього, судова колегія також, погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі документи підписані і з боку відповідача як орендаря, так і з боку позивача як суборендаря без будь-яких зауважень, крім того, всі ці оригінали документів прошиті та скріплені підписом ОСОБА_4.

Крім цього, судовою колегією встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 свої обов'язки по договору виконував належним чином, а в свою чергу позивач користувався майном.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що орендна плата за період з листопада 2007 року по березень 2009 року у сумі 168325,00грн. була правомірно сплачена позивачем на підставі договору суборенди №1 від 01 листопада 2007 року та поверненню не підлягає.

Крім цього, заявник апеляційної скарги просить стягнути з позивача витрати пов'язані з послугами адвоката в сумі 4000,00грн.

Однак, судова колегія на може погодитися з даним висновком фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у зв'язку з наступним.

Витрати по сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, відповідач надав суду договір про надання юридичних послуг від 16 листопада 2009 року, укладений між відповідачем та адвокатом ОСОБА_5, копію посвідчення адвоката ОСОБА_5, квитанцію на оплату наданих послуг у розмірі 4000,00 грн. (а.с. 86, 87, 84)

Так, на підтвердження надання адвокатом та прийняття відповідачем у справі правових послуг, суду надано Акт від 14 грудня 2009 року про виконані роботи (надані послуги) до договору від 16 листопада 2009 року, адвокатом надані відповідачу послуги, у тому числі і по ознайомленню з матеріалами справи № 2-31/4183-2009.

Враховуючи наведене слід зазначити, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались у рамках конкретної справи, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Однак, з даного акту вбачається, що послуги адвоката також надавались і по справі № 2-31/4183-2009, а отже судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що суд не в змозі визначити вартість послуг адвоката, які були надані відповідачу у кожній справі.

Таким чином, послуги стосовно оплати послуг адвоката покладаються на відповідача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у звязку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не в повному розмірі сплачено державне мито у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя, отже судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту "г" частини 2 статті 3 Декрету КМУ "Про державне мито" № 7-93 від 21.01.1993 із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, ставки державного мита встановлені у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Так, заявником апеляційної скарги за подачу апеляційної скарги до УГК Печерського району міста Києва було сплачено державне мито у сумі 40,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2672034 від 16 січня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, державне мито склало 1683,25грн. за подачу позову, у звязку з цим, відповідач повинен сплатити 841,62грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Таким чином, державне мито за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у Державний бюджет Ленінського району міста Севастополя у сумі 841,62грн.Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2009 року у справі №2-18/5744-2009 залишити без змін.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (98650, АДРЕСА_3, ідент.код НОМЕР_1) у дохід Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31116095600007 у ГУ ДК України у м. Севастополі УДК Ленінського району, МФО 824509, ОКПО 24035598) суму державного мита за подачу апеляційної скарги у сумі 841,62грн.

4. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяВ.І. Гонтар

СуддіВ.М. Плут

К.В. Волков