Постанова № 11166810, 15.02.2010, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Постанова

Іменем України

11 лютого 2010 року Справа № 5020-12/136-9/438

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Фенько Т.П.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Прокопанич Г.К.,

представники сторін у судове засідання не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 07 грудня 2009 року у справі №5020-12/136-9/438

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" (Южнобережне шосе, 25, місто Ялта,98600) (вул. Лоцманська, 3-51, місто Севастополь, 99040)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (вул. Карантинна, 16, місто Севастополь, 99008)

закритого акціонерного товариства "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, місто Чернівці, 58000)

про визнання недійсним договору підряду,

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та закритого акціонерного товариства "Трансмост" про визнання недійсним договору підряду №05/06 від 05 червня 2007 року.

Позовні вимоги з посиланням на правові положення частини 2 статті 203, частини 1 статті 216, частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207, частини 2 статті 208 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" у порушення пункту 5 договору підряду на капітальне будівництво № 182-я від 20 лютого 2007 року уклав з закритим акціонерним товариством "Трансмост" договір підряду № 05/06 від 05 червня 2007 без погодження з замовником.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 грудня 2009 року у справі №5020-12/136-9/438 у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору підряду від 05 червня 2007 року №05/06 відповідачі мали необхідний обсяг дієздатності, досягли згоди з усіх істотних умов з урахуванням вимог Цивільного кодексу України. Крім того, зазначив, що не може бути прийнятий довід позивача про недійсність договору у зв'язку із обмеженнями, які встановлені додатковою угодою №1 від 21 лютого 2007 року до Договору № 182-я від 20 лютого 2007 року, з тих підстав, що порушення товариством з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст" умов договору № 182-я від 20 лютого 2007 року у вигляді укладення договорів підряду без попередньої письмової згоди позивача та без відповідного погодження договору є підставою для визнання дій генпідрядника такими, що порушують умови договору № 182-я, а не підставою для визнання договору №05/06 від 05 червня 2007 року недійсним.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

Розгляд справи відкладався.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 01 лютого 2010 року, не з'явились, про місце судового засідання були повідомлені належним чином рекомендованою кореспонденцією.

До судового засідання, призначеного на 11 лютого 2010 року, від Ібрагімова І.Б., який зазначив себе як представника закритого акціонерного товариства "Трансмост", надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що у зв'язку зі складними дорожньо –транспортними умовами йому своєчасно не були додані документи, які мають значення для розгляду справи.

Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія встановила, що повноваження Ібрагімова І.Б. на представництво інтересів закритого акціонерного товариства "Трансмост" у суді апеляційної інстанції не підтверджуються належними доказами, у зв’язку з чим у судової колегії відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

20 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" (замовник) був укладений договір підряду на капітальне будівництво №182-я (а.с.14-17).

Згідно з пунктом 1.1 Договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує у відповідності з проектною документацією та за умовами договору виконання всього комплексу робіт з будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку з розміщенням синагоги в частині вбудовано-прибудованих приміщень в місті Ялта по провулку Київський, 5 (далі об’єкт).

Строк дії даного договору визначений моментом виконання своїх обов'язків сторонами (пункт 10.2 Договору підряду).

Відповідно до пункту 5 Договору Генпідрядник має право за згодою замовника залучати до будівництва об'єкту третіх осіб (субпідрядників), які мають ліцензію та на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати та проведення цих робіт.

У пункті 2 додаткової угоди №1 від 21 лютого 2007 року до договору підряду на капітальне будівництво №182-я від 20 лютого 2007 року сторони домовились викласти пункт 5 «Субпідряд»у наступній редакції: «5.1. Генпідрядник має право залучати до будівництва об'єкту третіх осіб (Субпідрядників), які мають ліцензію, лише з письмової згоди Замовника та на умовах, погоджених з Замовником, що укладаються з ними субпідрядних договорів. 5.2. В такому разі, Замовник в обов'язковому порядку повинен посвідчити (узгодити) своїм підписом та печаткою укладений між Генпідрядником та Субпідрядником договір. 5.3. Відносини між субпідрядниками, Замовником та Генпідрядником будуть регулюватись з урахуванням положень даного договору та загальних умов»(а. с. 18).

05 червня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Сапфір-Траст" (генпідрядник) та закритим акціонерним товариством „Трансмост" (субпідрядник), був укладений договір підряду № 05/06 (а.с.9-13).

Відповідно до статті 2 Договору підряду №/05/06 від 05 червня 2007 року субпідрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами та засобами із власних матеріалів виконати відповідно до діючих будівельних норм та правил, здати в установлений діючим Договором термін завершені роботи, а генпідрядник зобов'язується надати закритому акціонерному товариству „Трансмост" будівельну площадку, передати дозвільну документацію, а також у встановленому порядку проектну документацію, забезпечити субпідрядника фронтом робіт, своєчасно прийняти у Субпідрядника виконані роботи та сплатити їх відповідно до умов договору.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв’язку з тим, що позивач вважає договір підряду № 05/06 від 05 червня 2007 року недійсним, оскільки він укладений з порушенням вимог підряду на капітальне будівництво №182-я від 20 лютого 2007 року, що стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Кримінвестбуд" з даним позовом до господарського суду.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договір підряду № 05/06 від 05 червня 2007 року.

Оскаржуваний договір за своєю правовою природою є господарським договором субпідряду на капітальне будівництво. Субпідрядний договір, як і основний договір, є договором підрядного типу. Його правова регламентація здійснюється загальними нормами Цивільного кодексу України про правочин, цивільно-правовий договір, про підряд, а в капітальному будівництві між господарюючими суб'єктами - і главою 33 Господарського кодексу України та Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2005 року N 668.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року N 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини статті 179 господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 6 листопада 2009 року N 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з роз'яснененнями Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року N02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, зі змісту позовної заяви про визнання оскаржуваного договору недійсним, судом встановлено, що підставою даної вимоги є недотримання відповідачами умов пункту 5 договору підряду на капітальне будівництво №182-я від 20 лютого 2007 року в редакції, викладеній у додатковій угоді №1 від 21 лютого 2007 року, в частині погодження умов договору з субпідрядником.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, встановив, що на момент укладення договору особи, які діяли від імені сторін договору, відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України та статутних документів мали необхідний обсяг дієздатності, що відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України.

Проте, судова колегія не може погодитись з таким застосуванням до спірних правовідносин положень статті 203 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.

Зміст дієздатності юридичної особи складається з трьох основних елементів: 1) правочиноздатність юридичної особи, яка може бути визначена як її здатність бути стороною правочину, у тому числі, здатність самою здійснювати правочини. Правочиноздатність юридичної особи здійснюється від її імені на підставі відповідного повноваження або органом юридичної особи, або учасником юридичної особи, або за допомогою інституту представництва; 2) здатність самостійно здійснювати цивільні права і виконувати обов'язки; 3) деліктоздатність, тобто здатність нести відповідальність за цивільні правопорушення. Той факт, що від імені юридичної особи виступають конкретні фізичні особи, не змінює самостійного характеру волі, поведінки і відповідальності юридичної особи за свої дії в цивільних правовідносинах. Вина юридичної особи є її власна вина, а не вина її органів, засновників (учасників), працівників або інших осіб.

Отже, в розумінні частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України необхідний об’єм цивільної дієздатності, в першу чергу, повинна мати юридична особа, яка вчинює правочин (тобто набуває права і обов’язки), і, відповідно, як наслідок, особа, яка укладає цю угоду від імені юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 319 Господарського кодексу України, що підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи.

Отже, на залучення субпідрядників генеральний підрядник повинен отримати згоду замовника.

Таким чином, у господарських договорах на капітальне будівництво право генерального підрядника стосовно самостійного залучення субпідрядників обмежене, без погодження умов договору субпідряду з замовником генпідрядник не має необхідного об’єму цивільної дієздатності при укладенні такого договору.

Умови субпідрядного договору повинні бути узгоджені з положеннями договору генерального підряду.

Отже, відсутність погодження замовника умов договору субпідряду свідчить про те, що право у генпідрядника на укладення такого правочину ще не виникло.

З урахуванням викладених висновків, судова колегія вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" у порушення умов генерального договору підряду, а також частини 2 статті 319 Господарського кодексу України без погодження з позивачем не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення з закритим акціонерним товариством "Трансмост" договору підряду № 05/06 від 05 червня 2007 року. Крім того, оскаржуваний договір укладений з порушенням зазначених вище положень Господарського кодексу України, що є черговим підтвердженням його недійсності.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального чи матеріального права.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" задовольнити.

           2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 07 грудня 2009 року у справі №5020-12/136-9/438 скасувати.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати недійсним договір підряду №05/06 від 05 червня 2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" та закритого акціонерного товариства "Трансмост".

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сапфір-Траст" (вул. Карантинна, 16, місто Севастополь, 99008, ЄДРПОУ 31600519) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" (Южнобережне шосе, 25, місто Ялта,98600) (вул. Лоцманська, 3-51, місто Севастополь, 99040, ЄДРПОУ 32935198) 63,75 грн державного мита та 156,25 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Трансмост" (вул. Гагаріна, 4, місто Чернівці, 58000, ЄДРПОУ 14162749) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримінвестбуд" (Южнобережне шосе, 25, місто Ялта,98600) (вул. Лоцманська, 3-51, місто Севастополь, 99040, ЄДРПОУ 32935198) 63,75 грн державного мита та 156,25 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Доручити господарському суду міста Севастополя видати виконавчий документ.

Головуючий суддя                                                  Т.П. Фенько

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                Г.К. Прокопанич