Рішення № 11166151, 13.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.10                                                                                 Справа № 8/211

13 вересня 2010 року місто Луганськ           Справа № 8/211

За позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Попаснянського житлово-комунального об’єднання, м. Попасна Луганської області, -

про стягнення 1179009 грн. 22 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Татусь О.А. –головний юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №7/10 від 11.01.10 року;

від відповідача – Діденко В.В. –начальник юридичного відділу, - довіреність №661 від 20.05.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ за період з листопада по грудень 2008 та з січня по березень 2009 року у сумі 915.906,00 грн., пені за період з 13.01.10 року по 13.07.10 року у сумі 91569,53 грн., інфляційних нарахувань за період з грудня 2008 року по березень 2010 року у сумі 131858,45 грн. та 3% річних у сумі 39675,24 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору №06/08-1705 ТЕ-20, укладеного між сторонами 29.09.08 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 16.08.10 року до 30.08.10 року та з 30.08.10 року до 13.09.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог, викладених в ухвалах суду.

До початку судового засідання 13.09.10 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

          У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач позов не визнав і просить відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що: борг за поставлений та спожитий газ він не міг сплатити у 2009-2010 роках внаслідок скрутного фінансово-економічного становища; з вини банківських установ лише 15.06.10 року для відповідача відкрито банківські рахунки зі спеціальним режимом використання, з яких грошові кошти, що надійшли за користування газом, автоматично перераховуються на рахунок зі спеціальним режимом використання; відповідач надає теплову енергію населенню, яке є низькоплатоспроможним; він здійснює роботу, спрямовану на стягнення боргів з неплатників (заперечення на позов від 13.09.10 року за вих. № б/н).

          Будь-які документальні докази на підтвердження своїх доводів відповідач до справи не надав.

Позивач заперечив проти доводів відповідача, пославшись на те, що він працює у таких же фінансово-економічних умовах, що і відповідач, а несплата боргу та санкцій призведе до неможливості забезпечення газом населення та народного господарства держави.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          29.09.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір № 06/08-1705 ТЕ-20 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, - згідно якому постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити у обсязі, зазначеному у ст. 2 цього договору (п.1.1).

Постачальник зобов’язався поставити покупцю за період з 01.11.08 по 31.12.08 року природний газ у обсязі 995,0 тис. куб. м (п.2.1).

Право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання-передачі (п.4.2).

Ціна за 1000 куб.м газу встановлена на рівні:

з 01.10.08 року –814,75 грн.;

з 01.11.08 року –843,27 грн.;

з 01.12.08 року –872,78 грн. (п.5.1).

Ціна на газ може змінюватися за умов, визначених пунктом 5.3 договору.

Оплата за газ та послуги за його транспортування здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата –у розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу –не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та послуги з його транспортування здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1).

За невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.7.1). У разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2). Неустойка нараховується постачальником за 6 місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п.7.10).

Строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у 3 роки (п.9.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє в частині поставки газу з 01.10.08 року по 31.12.08 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення (п.11.1) (а.с.12-15).

Сторони уклали низку додаткових угод до основного договору, у т.ч.: від 24.12.08 року №2, - якою визначили об’єм газу, що підлягає постачанню у період з 01.01.09 по 30.04.09 року, у обсязі 1946,0 тис. куб.м (а.с.18).

Позивач надав до справи документальні докази факту поставки ним на користь відповідача природного газу, а саме: підписані сторонами за цим спором акти передачі-приймання природного газу (усі –без порядкових номерів):

від 30.11.08 року –на поставку 182,723 тис. куб. м газу на суму 154085,93 грн.;

від 31.12.08 року –на поставку 400,101 тис. куб. м газу на суму 349201,75 грн.;

від 31.01.09 року –на поставку 557,865 тис. куб. м газу на суму 486895,64 грн.;

від 28.02.09 року –на поставку 300,409 тис. куб. м газу на суму 262192,18 грн.;

від 31.03.09 року –на поставку 311,342 тис. куб. м газу на суму 271734,31 грн., - а всього на загальну суму 1.524.109,81 грн. (а.с.19-23).

Позивач стверджує, що відповідач частково розрахувався за спожитий газ –у сумі 608.203,81 грн., у зв’язку з чим станом на 13.07.10 року основний борг становить 915.906,00 грн., на яку він, керуючись чинним законодавством та умовами договору, нарахував:

пеню за період з 13.01.10 року по 13.07.10 року сумі 91569,53 грн.;

інфляційні нарахування за період з січня 2009 року по березень 2010 року у сумі 131.858,45 грн.;

3% річних за період з 11.01.09 року по 13.07.10 року у сумі 39675,24 грн., - а всього 1179009,2 грн., які просить стягнути з відповідача.

          Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу, сторони взяли на себе низку зобов’язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ –не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, мають комплексний характер та належать до відносин купівлі-продажу та надання послуг.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.          

Стаття 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

          Договір про надання послуг є відплатним (ст.903 ЦКУ).

          З обставин справи вбачається, що позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662,663 та 901 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором протранспортовану кількість товару (природного газу).

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару. Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Відповідач відповідно до ст. 901 ЦКУ також зобов’язаний оплатити вартість послуг з транспортування газу, яка закладена у загальну вартість 1000 куб. м газу за договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.

          Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.

           При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          При вирішенні спору судом взято до уваги те, що відповідач не надав до справи документальних доказів на підтвердження свого скрутного фінансово-економічного становища.

          Згідно ст. 42 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

          Безпідставне надання судом переваг одному суб’єкту господарювання порівняно з іншим буде проявом дискримінації.

          За приписами частини 2 ст. 31 ГКУ дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 «Про державне мито»за розгляд господарським судом позову майнового характеру (яким є даний позов) на користь Державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову (у даному випадку - 11790,09 грн.).

Позивач на підставі платіжного доручення №952 від 13.07.10 року сплатив державне мито у сумі 11791,00 грн., тобто на 0,91 гр. більше.

Надмірно сплачена сума державного мита підлягає поверненню з Державного бюджету на користь платника.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49,ст.75, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Попаснянського житлово-компунального об’єднання, ідентифікаційний код 05445476, яке знаходиться за адресою: м. Попасна, вул. Первомайська,34 Луганської області, - на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - основний борг за поставлений природний газ у сумі –915906 (дев’ятсот п’ятнадцять тисяч дев’ятсот шість) грн. 00 коп., пеню у сумі 91569 (дев’яносто одна тисяча п’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 53 коп.; 3% річних у сумі 39675 (тридцять дев’ять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 24 коп., інфляційні нарахування у сумі 131858 (сто тридцять одна тисяча вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 45 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 11790 (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто) грн. 09 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ідентифікаційний код 31301827, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Шолуденка, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 91 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.09.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 14 вересня 2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа