Рішення № 11166150, 13.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.10                                                                                 Справа № 6/219

За позовом

Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ в особі філії «Донецьквуглезбут», м. Донецьк

до Державного підприємства “Луганськвугілля”, м. Луганськ

про стягнення 169 614 грн. 84 коп.

          Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –Загнітко Я.А., дов. № 22-12/48-Д від 22.12.09;

від відповідача –не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 169 614 грн. 84 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату їх проведення, про що в тому числі свідчить і підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення від 01.09.10. Також, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідача була можливість як з’явитися до судового засідання так і надати свої заперечення, що останнім зроблено не було.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

.

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 01.03.07 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 11-07/2-ЕН, за яким відповідач зобов’язався поставити вугільну продукцію належної якості, а позивач –прийняти та оплатити її на умовах договору.

Відповідач, з метою виконання умов договору, у серпні 2007 року відвантажив на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»вугільну продукцію марки ГСШ за накладною № 49617974 у вагонах №№ 63876106, 65759326, 66378886, 64438211, 60728334, 67150730, 67876029, 67885830 та за накладною № 49617976 у вагонах №№ 6632803,60277381, 67885327, 67162982, 60398047, 63259725, 67186742, 65950230.

При прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було встановлено, що поставлене вугілля за якісними показниками не відповідає умовам договору.

В свою чергу, ВАТ «Західенерго»як вантажоотримувач спірного вугілля звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з позивача збитків понесених у зв’язку із поставкою вугілля неналежної якості у розмірі 84 527 грн. 96 коп.

Рішенням від 03.10.08 рамках справі № 52/73 господарський суд м. Києва стягнув з позивача на користь ВАТ «Західенерго»збитки в сумі 84 527 грн. 96 коп. та судові витрати: держмито у сумі 845 грн. 28 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Під час розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що вантажовідправником неякісного вугілля було ДП «Луганськвугілля» - відповідач у даній справі.

Позивач, сплатив кошти, стягнуті за рішення суду в рамках справі № 52/73 шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог згідно акту від 01.06.09 і він вважає, що це для нього є збитками, які повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Окрім цього, позивач оплатив вартість перевезення неякісного вугілля від вантажовідправника до вантажоотритмувача у сумі 84 123 грн. 60 коп. і відповідно до п. 6.4 договору збитки пов’язані із перевезенням неякісного вугілля повинні бути відшкодовані за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду, із даним позовом за яким просить стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 169 614 грн.84 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем Вугілля неналежної якості та порушення ж вимог договору щодо якості товару.

01.03.07 між ДП «Вугілля України»та ДП «Первомайськвугілля»був укладений договір постачання вугільної продукції № 11-07/2-ЕН. За умовами вказаного договору «Постачальник»- відповідач у справі зобов’язується поставити «Покупцю»- позивачу у справі вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, наведеними у договорі. «Покупець»в свою чергу зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно п. 2.1 договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих вагонах за реквізитами «Покупця»(позивача), вказаних у додатках до договору.

Відповідно до п. 4.1 зазначеного договору приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137 - 64 „Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийоми по качеству", ДСТУ4083 - 2002 „Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови", «ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування", ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи" та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором Покупцем не приймається, не оплачується і повертається назад на адресу вантажовідправника.

Згідно п.5.5 договору вартість перевезення вугілля залізницею оплачує Покупець.

Згідно пункту 6.1 договору Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов договору.

Разом з цим, згідно п.6.4 договору за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов’язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванн, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Згідно накладної № 49617974 і № 49617976 від відправником ДП «Луганськвугілля»на адресу Бурштинської ТЕС ВАТ «Західенерго»була відправлена вугільна продукція –власність ДП «Первомайськвугілля»у власність ДП «Вугілля України»згідно договору № 11-07/2-ЕН від 01.06.07 для ВАТ «Західенерго»згідно договору № 9-02/1-П від 01.02.07.

Як вбачається із матеріалів справи договір № 09-02/1-П від 01.02.07 був укладений між ДП «Вугілля України»та ВАТ «Західенернрго», за умовами якого Постачальник –ДП «Вугілля України»зобов’язався постачати «Покупцю» вугільну продукцію в асортименті, по реквізитам і з якісними характеристика згідно умов договору.

Тобто, як вбачається, із матеріалів справи та наведених вище обставин, відповідач на виконання умов договору № 12-01/2-ЕН за накладною № 49617974 у вагонах №№ 63876106, 65759326, 66378886, 64438211, 60728334, 67150730, 67876029, 67885830 та за накладною 49617976 у вагонах №№ 6632803, 60277381, 67885327, 67162982, 60398047, 63259725, 67186742, 65950230.

15.08.2007 на території Бурштинській ТЕС для визначення фактичної якості вугілля відправленого за вказаними вище вигонами відбулося колегіальне відібрання точкових проб вугілля зі всіх 16 вагонів, за результатами якого було складено Акти про відбір проб вугілля № № 5741, 5748 від 15.08.2007 року. В наслідок відбору проб було вивантажено один вагон № 67885327.

За результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Бурштинської ТЕС, було встановлено, що поставлене вугілля не відповідає якісним характеристикам, приведеним в договорі. Так, фактична вологість вугілля склала 17,6% проти 14%.

Результати лабораторних випробувань знайшли відображення в Актах приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №№ 5741, 5748 від 16.08.2007 року.

Як свідчать матеріали справи, у відібранні проб та складанні Актів про відбір проб вугілля, а також у прийманні вугілля та складанні актів приймання вугілля на Бурштинській ТЕС брала участь Старикова В.В. як представник вантажовідправника –відповідача по справі, яка діяла від його імені на підставі довіреності № 03/20358.

Вказане вище було підтверджено і рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.08 в рамках справи № 52/73.

Виходячи з матеріалів справи № 52/73 судом був зроблений висновок, що заподіяння збитків ВАТ «Західенерго»в результаті поставки ДП «Вугілля-України»вугілля неналежної якості позивач поніс витрати по поверненню вугілля неналежної якості, на загальну суму 84527,96 грн., в тому числі: витрати на сплату провізної ти з перевезень повернутого вугілля в сумі 83988,00 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу; витрати на оплату за користування вагонами за час простою вагонів в сумі 372,83 грн., що підтверджується відомостями за користування вагонами № 1726/1601 від 16.08.08,платою за оформлення документів на відправлення вантажу в сумі 167,12 грн, що підтверджується накопичувальною карткою № 0471 від 16.08.07.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Незважаючи на те, що ДП «Луганськвугілля» у справі 52/73 участі не приймало, рішенням господарського суду в рамках справи № 52/73 був встановлений факт поставки неякісного вугілля за накладною № 49617974 у вагонах №№ 63876106, 65759326, 66378886, 64438211, 60728334, 67150730, 67876029, 67885830 та за накладною № 49617976 у вагонах №№ 6632803,60277381, 67885327, 67162982, 60398047, 63259725, 67186742, 65950230, , а вказані вагони відправлялися саме на виконання умов договору № 1107/2-ЕН від 01.03.07.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено.

У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічні приписи містяться у статті 225 Господарського кодексу України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Оскільки збитки в сумі 84 527 грн. 96 коп. були підтверджені рішенням суду та матеріалами справи позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Окрім цього, слід зазначити, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати сплачені по справі № 52/73 є необґрунтованими, оскільки повернення цих витрат не передбачено умовами договору від 01.03.07 № 11-07/2-ЕН.

В той же час, як було вказано вище, пунктом 6.4 договору № 11-07/2-ЕН сторони у даній справі домовились, що відповідач відшкодовує всі збитки пов’язані із поставкою неякісного вугілля.

Як свідчать матеріали справи, позивач, оплатив перевезення вугілля ( провізну плату) за накладною № 49617974 у вагонах №№ 63876106, 65759326, 66378886, 64438211, 60728334, 67150730, 67876029, 67885830 та накладною № 49617976 у вагонах №№ 66632803, 60277381, 67162982, 60398047, 63259725, 67186742, 65950230 від вантажовідправника до вантажоотримувача, у сумі 84 123 грн. 60 коп. (з ПДВ).

Тобто, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, позивачем доведено суду, що йому з вини відповідача були нанесені збитки в сумі 168 651 грн. 56 коп., у зв’язку з чим позовні вимоги слід задовольнити в в цій частині, в решті вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підстав викладеного, ст.19 Конституції України, ст.224, 225 ГК України та керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля, м. Луганськ, вул. Лермонтова 1в, код 32473323, на користь:

          - Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код 32709929, в особі філії Донецьвуглезбут, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, код 35210979, збитки у сумі 168 651 грн. 56 коп. витрати по сплаті державного мита в сумі 1686 грн. 51 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 грн. 65 коп.

          3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Дата підписання рішення –15.09.2010.

          Суддя                                                                      Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Цибулько