Рішення № 11166087, 08.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/37808.09.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Центральної філії

До Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Атлант-Н»

Про стягнення 1395,02 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Шпакович А.О. предст. (дов. у справі);

Від відповідача: не зявився ;

В судовому засіданні 08.09.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 1151,00 грн. страхового відшкодування, 3% річних у розмірі 28,78 грн., 87,48 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 127,76 грн. пені та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2010 порушено провадження у справі №47/378, розгляд якої призначено на 27.07.2010.

Ухвалою від 27.07.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 08.09.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 08.09.2010 заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено позивачу в порядку регресу 1151,00 грн., право вимоги яких позивач набув на підставі статті 27 закону України «Про страхування».

Відповідач своїх представників в судове засідання 08.09.2010 не направив, вимог ухвал суду від 09.07.2010 та 27.07.2010 щодо надання документів, письмових пояснень по суті спору та доказів не виконав. Про проведення судових засідань 27.07.2010 та 08.09.2010 відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2007 між ВАТ УСК «Гарант Авто», як страховиком, правонаступником якого є позивач- ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», та громадянином ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3408181, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП (п. А-І).

Відповідно до Довідки ВДАІ РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07.07.2007, 06.07.2007 на вул. Вересневій, 24 в м. Києві сталася ДТП за участю транспортного засобу KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_1 під його керуванням та транспортного засобу Шевролє Авео, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2

Відповідно до Постанови Дарницького районного суду м. Києва від 08.08.2007 по справі № 3-37634/07, гр. ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до Протоколу огляду транспортного засобу від 11.07.2007, складеного оцінювачем ОСОБА_4, Наряду-замовлення № НЗ-1133, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 1450,00 грн.

Відповідно до страхового акту №77116, затвердженого директором ЦВ Оніщенко А.О. 17.07.2007, та розрахунку розміру страхового відшкодування, пошкодження транспортного засобу KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яке сталося 06.07.2007 на вул. Вересневій, 24 в м. Києві за участю застрахованого автомобіля, що належить гр. ОСОБА_1 під його керуванням та транспортного засобу Шевролє Авео, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 1306,00 грн., які виплачені страхувальнику гр. ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 5402 від 23.07.2007.

Згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/0967404 від 17.06.2006 (тип полісу-2), між відповідачем, як страховиком, та гр. ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 17.06.2006 по 16.06.2008, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи становить 255,00 грн.

10.07.2009 позивачем на адресу відповідача було направлено регресну вимогу № 77116, направлення якої підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення №10263478, про виплату в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 1406,00 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що між громадянином ОСОБА_1 як страхувальником, та позивачем - ВАТ УСК «Гарант -Авто»правонаступником якого є ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»як страховиком, було укладено договір страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3408181, згідно умов якого об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема страховим ризиком визначено і ДТП.

Внаслідок ДТП (зіткнення), яке сталося 06.07.2007 на вул. Вересневій, 24 в м. Києві за участю транспортного засобу KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_1 під його керуванням та транспортного засобу Шевролє Авео, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2 відбулось пошкодження автомобілів, а громадянина ОСОБА_2 визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 08.08.2007 по справі № 3-37634/07.

На виконання умов укладеного договору страхування №19-3408181 та на підставі страхового акту №77116, пошкодження транспортного засобу марки KIA CERATO, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яке сталося 06.07.2007 на вул. Вересневій, 24 в м. Києві за участю застрахованого автомобіля під керуванням водія ОСОБА_1, що йому належить та автомобіля Шевролє Авео, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_2 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування в сумі 1306,00 грн., які виплачені страхувальнику гр. ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 5402 від 23.07.2007.

В свою чергу, оскільки автомобіль Шевролє Авео, державний номерний знак НОМЕР_2, є джерелом підвищеної небезпеки, яким під час ДТП керував водій ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в обсязі 25500,00 грн. у відповідача згідно полісу загальнообовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів ВВ/0967404 від 17.06.2006, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 1151,00 грн.

Враховуючи викладене, суд вбачає по-перше: наявність вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, у спричиненні позивачу збитків, по-друге, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок дій особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, завдано збитків в якості втрат, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а по-третє: наявний причинно-наслідковий звязок між діями особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, відносно вини у вчинені ДТП та негативним наслідком зазначених дій для позивача - понесення реальних збитків, право на відшкодування яких позивач має в порядку регресу на підставі ст.ст. 22, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1151,00 грн. в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування - є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 127,76 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів».

Судом встановлено, що згідно п. 37.1. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно пункту 37.2. статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 38.1. статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов зокрема до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду:

Враховуючи викладене, судом встановлено, що пеня на підставі п. 37.1 , 37.2 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»сплачується у випадку, коли страховик здійснює несвоєчасно виплату страхового відшкодування страхувальнику, тобто у даному випадку право на предявлення вимоги про стягнення пені належало б ОСОБА_1 як страхувальнику, у випадку, якщо б позивач страховик несвоєчасно виплатив страхове відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відшкодування шкоди в порядку регресу не є договірним зобовязанням саме між позивачем та відповідачем, адже воно виникло внаслідок вимог закону, зокрема статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», яка встановлює умови звернення з регресним позовом і якою не встановлено такого виду відповідальності як стягнення пені за прострочення виплати страхового відшкодування в порядку регресу, як не передбачено це і умовами статті 1187 Цивільного кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 127,76 грн. пені задоволенню не підлягає.

Крім того, судом розглянуто позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 28,78 грн., 87,48 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.37.2 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дні отримання страховиком визначених у ст.. 35 цього Закону документів.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 1151,00 грн., то суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача, 3% річних та суми втрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків, суми втрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в період прострочення відповідачем виконання зобовязання по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, які судом перевірені та з якими суд погоджується, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 28,78 грн., сума втрат з урахуванням індексу інфляції 87,48 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 1151,00 грн. страхового відшкодування, 3% річних в сумі 28,78 грн. та суму втрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 87,48 грн. Вимога позивача про стягнення пені задоволенню не підлягає .

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути в порядку регресу з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Атлант-Н»(код ЄДРПОУ 32828854, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова,12) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(код ЄДРПОУ 16467237, місцезнаходження: 01042, м. Київ, пров. Новопечерський,19/3) суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 1151 (одна тисяча сто пятдесят одну) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 78 коп., витрат з урахуванням індексу інфляції в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 48 коп., а також 92 (девяносто дві) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інший частині прозову відмовити.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення - 13.09.2010