Рішення № 11165843, 06.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/14806.09.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Капітал» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична Компанія»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                    Мельникова О.С. (довіреність № 10 від 03.06.2010р.)

від відповідача:           Саєнко В.В. (довіреність від 30.03.2010р.);

06.09.2010р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сократ Капітал»(надалі ТОВ «Сократ Капітал», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична компанія»(надалі ТОВ «Всеукраїнська Енергетична компанія», відповідач) заборгованості у сумі 149451,00 грн., з яких 141269,00 грн. основний борг, 4919,26 грн. – пеня, 2542,84 грн. інфляційні, 719,89 грн. –3% річних.

В ході розгляду справи позовні вимоги збільшені, згідно з поданою 19.07.2010р. заявою позивач просив стягнути з відповідача 157728, 05 грн., з яких 133824,00 грн. –основний борг, 15177, 84 грн. –пеня, 2267,84 грн. –3% річних, 6458,37 грн. –інфляційні збитки.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу основних засобів № ОС-3 від 28.08.2009р. зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про незгоду із заявленою позивачем вартістю переданого за договором товару, оскільки останнім невірно трактуються умови додаткової угоди № 1 від 28.08.2009р. при укладенні якої, за твердженням відповідача сторони збільшивши вартість товару на 13000 доларів США, мали на увазі визначення ціни угоди у цій сумі.

Окрім того, посилаючись на положення ст. 192, 524 ЦК України, 198 ГК України при врахуванні визначення зобовязання за додатковою угодою в іноземній валюті, відповідач стверджує про нікчемність укладеної додаткової угоди через що така не створює для сторін юридичних наслідків.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2009р. між ТОВ «Сократ - Капітал»та ТОВ «Всеукраїнська Енергетична компанія укладено договір купівлі-продажу основних засобів № ОС-3 за яким в порядку та на умовах, визначених договором сторона 1 (позивач у справі) зобов’язується передати у власність стороні 2 основні засоби згідно специфікації, що є невід’ємним додатком до договору, а сторона 2 (відповідач у справі) зобов’язується прийняти вказані основні засоби (товари) та оплатити їх в порядку і на умовах визначених договором.

          Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторонами погоджені кількість та вартість основних засобів (товарів), що підлягають купівлі-продажу загальною сумою 95868 грн..

          Актом приймання-передачі основних засобів від 31.08.2009р. підтверджено виконання позивачем своїх зобов’язань за договором. При цьому суд відзначає, що в матеріалах справи наявні три примірники вказаних документів, в тому числі - надані разом з позовною заявою та містять виправлення, а також на вимогу суду сторонами (позивачем та відповідачем) представлені два примірники договору, специфікації та акту приймання-передачі, які відповідають оригіналам, що оглянуті судом, і такі містять вже внесені виправлення.

Умови оплати та проведення розрахунків погоджено у розділі 5 договору, та у відповідності з п. 5.2 договору, сторона 2 (відповідач у справі) зобов’язана до 31 грудня 2009р. включно, оплатити шляхом перерахування на банківський рахунок сторони 1 грошових коштів у сумі, яка дорівнює загальній вартості основних засобів (товарів), що складає 12000 доларів США у тому числі ПДВ 20%; розрахунки за договором здійснюються в українській гривні по курсу української гривні до долара США офіційно встановленому Національним банком України на дату укладення договору, що складає 95868 грн., в тому числі ПДВ 20% 15978 грн..

Згідно з укладеною до договору додатковою угодою № 1 від 28.08.2009р. сторони дійшли згоди збільшити загальну вартість основних засобів (товарів) визначену відповідно до специфікації, що є невід’ємним додатком до договору на 13000 доларів США; оплата вартості основних засобів (товарів) що визначена в п. 1 додаткової угоди здійснюється стороною 2 відповідно до умов п. 5 договору.

Судом взяті до уваги заперечення відповідача з приводу нікчемності положень додаткової угоди з підстав обумовлення в угоді зобовязання в іноземній валюті, однак в даному випадку виконання такого зобовязання сторони погодили відповідно до умов п. 5 договору, за яким розрахунки за договором здійснюються в українській гривні по курсу української гривні до долара США офіційно встановленому Національним банком України на дату укладення договору.

Наведені обставини узгоджуються з вимогами закону, зокрема ст. 533 ЦК України, згідно з ч. 1, 2 якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; і якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

В даному випадку, в договорі сторони погодили порядок оплати вартості переданих товарів, шляхом сплати коштів в українській гривні по курсу української гривні до долара США офіційно встановленому Національним банком України на дату укладення договору, а відтак, враховуючи курс долара станом на 28.08.2009р., який складав 798, 90 грн. за 100 доларів США, сума договору складає 199725 грн. ((12000 доларів США + 13000 доларів США) х 7, 989).

При цьому суд відхиляє твердження відповідача щодо погодження вартості товару за договором в сумі 13000 доларів США, згідно з укладенням додаткової угоди № 1, оскільки в п. 1 додаткової угоди сторони дійшли згоди збільшити вартість не до 13000 доларів США, а на 13000 доларів США. В свою чергу, внесення змін до специфікації у зв’язку з цим не є необхідним, оскільки згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 від 28.08.2009р. збільшення вартості здійснювалось саме у відношенні загальної вартості основних засобів визначеної відповідно до специфікації, що є невід’ємним додатком до договору.

В рахунок оплати за отримані по договору товари, на користь відповідача здійснено перерахування загальної суми в розмірі 65901 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях платіжними дорученнями № 279 від 09.10.2009р. на суму 23967 грн., № 305 від 15.12.2009р. на суму 3000 грн., № 307 від 16.12.2009р. на суму 2000 грн., № 309 від 17.12.2009р. на суму 2934 грн., № 318 від 18.12.2009р. на суму 3000 грн., № 319 від 21.12.2009р. на суму 3000 грн., № 321 від 22.12.2009р. на суму 3000 грн., № 323 від 23.12.2009р. на суму 3000 грн., № 324 від 28.12.2009р. на суму 10000 грн., № 326 від 05.01.2010р. на суму 6000 грн., № 12 від 10.03.2010р. на суму 3000 грн., банківською випискою за 25.06.2010 на суму 3000 грн., про проведення вказаних оплат свідчить також надана довідка з банку (за вих. № 06.1-10/67-2302 від 03.06.2010р.).

При цьому, обома сторонами підтверджено проведення вказаних оплат в рахунок виконання договору № ОС-3 від 28.08.2009р., пояснення щодо призначення платежу надані сторонами на виконання вимог суду (ухвала від 19.07.2010р.), рахунок на оплату з реквізитами № 43 від 23.11.2009р. долучений до матеріалів справи.

Враховуючи наведене заборгованість перед позивачем складає 133824 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 5.2 договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого за договором № ОС-3 від 28.08.2009р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем по строку 31 грудня 2009р..

Доказів здійснення сплати вартості товару у повному обсязі та у строк встановлений договором відповідачем не надано, у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені товари складає 133824 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 6.5 договору № ОС-3 від 28.08.2009р. в разі, якщо сторона 2 не виконує обов’язки щодо оплати вартості основних засобів (товарів), остання зобов’язана сплатити на користь сторони-1 суму неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору (п. 6.5) договору визначено розмір пені, який становить подвійну облікову ставку НБУ за кожний день прострочення, та жодним чином не встановлює строк її нарахування.

З урахуванням наведеного, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором від 28.08.2009р. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені, що розраховується за період з 01.01.2010р. (день коли зобовязання мало бути виконано) по 30.06.2010р. (протягом шести місяців) в розмірі подвійної облікової ставки встановлених згідно Постанови НБУ від 10.08.2010р. № 468 (10, 25%), Постанови НБУ від 07.07.2010р. № 259 (9,5%). Згідно розрахунку суду сума пені становить 13940, 26 грн., та підлягає стягненню з відповідача.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність прострочення оплати за сплату переданого товару, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 6458, 37 грн. здійсненим позивачем у відношенні суми боргу та виходячи з терміну прострочення при врахуванні часткових оплат, і вважає такий обгрунтованим. Сума 3% річних заявлена до стягнення в розмірі 2267, 84 грн. та підтверджується представленим до справи розрахунком.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № ОС-3 від 28.08.2009р. відповідачем не спростовано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строк встановлений договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 1577, 28 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 1795, 14 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Енергетична Компанія»(юрид. адреса: 01023, м. Київ, вул. Л. Первомайського 5-А; адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літ. А, п/р 260030137715471 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»у м. Києві, МФО 322012, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34414280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сократ Капітал»(01601, м. Київ, вул. Мечникова 2, літера А, приміщення 9, к. 6, п/р 26000000229101 в АКБ «Укрсоцбанк»у м. Києві, МФО 300023, ідент. код 31353016) 133824 грн. (сто тридцять три тисячі вісімсот двадцять чотири гривні) основного боргу, 13940, 26 грн. (тринадцять тисяч дев’ятсот сорок гривень 26 копійок) пені, 6458, 37 грн. (шість тисяч чотириста п’ятдесят вісім гривень 37 копійок) інфляційних збитків, 2267, 84 грн. (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень 84 копійки) 3% річних, 1795, 14 грн. (одну тисячу сімсот дев’яносто п’ять гривень 14 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 14.09.2010