Рішення № 11165420, 08.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.10 р.                     Справа № 28/53                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т. М., суддів: Курило Г.Є., Лейба М.О.

при секретарі судового засідання Петрушенко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит” м. Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ„Бетон-Строй”, м.Донецьк

про стягнення 3099180 грн. 54 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Вдовиченко А.А. – довіреність №89 від 22.06.2010р.

Сокольська О.О. – довіреність №14 від 16.08.2010р.

Від відповідача: Говорущенко С.С.- довіреність №б/н від 22.04.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Банк Національний кредит” м. Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ„Бетон-Строй”, м.Донецьк, про стягнення 3099180 грн. 54 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р.

Крім того, до позовної заяви додана заява про вжиття запобіжних заходів, в якій позивач просить суд вжити запобіжні заходи шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ”Бетон-строй” (ідентифікаційний код 33340889), що знаходиться у ТОВ „АЛЬТКОМ”Бетон-строй” або в інших осіб, в тому числі на всі банківські рахунки (поточні та вкладні) Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ”Бетон-строй” у Філії „Кальміусівське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьк”, Пролетарської філії ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк, філії ПАТ Промінвестбанк в м. Харцизьк, ЗАТ «ДОНГОРБАНК» в м. Донецьк, обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль” в м. Донецьк, Донецької філії АКБ «Форум» в м.Донецьк, АТ «ОТП Банк». В судовому засіданні 15.03.2010р. позивач повідомив суд, що заява про вжиття запобіжних заходів є заявою про забезпечення позову.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 24.02.2010р. порушив провадження у справі №28/53.

Відповідно до пояснень №99/03 від 10.03.2010р. позивач конкретизував позовні вимоги, а саме просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 3099180,54грн., в т.ч. суму простроченого кредиту в розмірі 2534201,83грн., суму прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 302151,10грн., плату за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 2500,00грн., пеню по відсоткам в розмірі 15653,60грн., пеню по платі за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 114,30грн., пеню на суму простроченого кредиту в розмірі 143202,00грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 23472,18грн., індекс інфляції в розмірі 77885,53грн. Суд приймає до уваги конкретизовані позовні вимоги та розглядає справу по суті.

Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував розмір позовних вимог

30.08.2010р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 3561671,36 грн., в т.ч. суму простроченого кредиту в розмірі 2534201,83грн., суму прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 340286,38грн., плату за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 5500,00грн., пеню по відсоткам в розмірі 56484,72грн., пеню по платі за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 479,38грн., пеню на суму простроченого кредиту в розмірі 385608,82грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 64735,43грн. та індекс інфляції в розмірі 174374,49грн. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає збільшені позовні вимоги.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 30.08.2010р., оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем надано клопотання № 58/08-1 від 25.08.2010р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 28/53.

Розгляд справи зупинявся та поновлювався відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, склад судової колегії змінювався розпорядженням заступника голови суду.

07.09.2010р. відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечив, вказавши на неправомірне нарахування позивачем суми простроченого кредиту, прострочених відсотків за користування кредитом, плати за обслуговування та управління кредитною лінією, пені за відсотками, пені по платі за обслуговування та управління кредитною лінією, пені на суму простроченого кредиту, 3% річних від простроченої суми, індексу інфляції.

07.09.2010р. відповідачем було надано клопотання №07/09-1 від 07.09.2010р. про призначення судово- бухгалтерської експертизи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 29.06.2005 року між Акціонерним комерційним банком „Національний кредит” м. Київ (правонаступником якого є позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ „Бетон-Строй”, м.Донецьк, був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії №47 (договір), згідно з яким банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 2534201,83 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах передбачених цим договором, (кредит або кредитна лінія).

Ліміт кредитної лінії зменшується за наступним графіком:

з 01 липня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 2534201,83 грн.,

з 01 жовтня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 2310138,00 грн.,

з 01 листопада 2009р. ліміт встановлюється в сумі 1155069,00 грн.,

з 01 грудня 2009р. ліміт встановлюється в сумі 0,00 грн. (п.2.1. в редакції договору №6 від 13.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р.).

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту до 01 грудня 2009 року. (Відповідно до графіку зменшення ліміту кредитної лінії). У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної сплати плати за кредит відповідно до п.п.3.2, 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є десятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту (п.2.2 в редакції договору №6 від 13.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р.).

Кредит надається із наступним цільовим призначенням: на купівлю бетонозмішувальної установки та інші виробничі потреби (п. 2.3. договору).

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 25% річних з 01 липня 2009 р.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку. При розрахунку процентів використовується метод "факт/ факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачуються позичальником в національній валюті України на рахунок №20680301612681 відкритий банком в Калінінській філії АКБ "Національний кредит" в м.Донецьк, код банку 335720 щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з першого по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця (п.3.2 в редакції договору №6 від 13.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р.).

За надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку плату в розмірі 500грн. щомісячно.

Плата за надання та управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії нараховується банком щомісячно та сплачується позичальником щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця з поточного рахунку позичальника № 26004301612681 в Калінінській філії АКБ "Національний кредит", код банку 335720 (або з будь-яких інших поточних рахунків Позичальника) на рахунок № 3570 301612681. відкритий банком в Калінінській філії АКБ "Національний кредит" в м.Донецьк, код банку 335720 (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.2.1., 4.2.2. договору позичальник зобов'язався надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.2.2 цього договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості з поточного рахунку № 26004301612681, та/або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника, відкритих у будь-яких установах банків, та/або у будь-який інший незаборонений чинним законодавством спосіб на позичковий рахунок, вказаний у п.3.1 цього договору; своєчасно сплачувати плату за кредит, відсотки за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.6.5. договору).

Всі зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору (п.6.6. договору). За своєю правовою природою договір №47 від 29.06.2005р. є кредитним договором, згідно якого, за приписами ст. 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст.1054 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є належними підставами для виникнення у останнього грошових зобов’язань з повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування ним, визначених (зобов’язань) умовами таких договорів.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Позивачем на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р. було надано відповідачу кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Відсотки за користування кредитом за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом.

Позивач доводить, що станом на 20.08.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р. становить:

сума простроченого кредиту в розмірі 2534201,83грн.;

сума прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 340286,38грн.;

плата за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 5500,00грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ„Бетон-Строй”, м.Донецьк.

Відповідно до п. 3.4. договору у випадку порушення позичальником встановленого п.2.2 цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує крім встановлених відсотків пеню в розмірі із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Пеня нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником (п. 3.5. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або плати за кредит позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Банк нарахував пеню по відсоткам в розмірі 56484,72грн. з 01.09.2009р. по 20.08.2010р., пеню по платі за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 479,38грн. з 01.10.2009р. по 20.08.2010р., пеню на суму простроченого кредиту в розмірі 385608,82грн. з 01.10.2009р. по 20.08.2010р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5. кредитного договору сторони обумовили нарахування банком та сплату позичальником неустойки у вигляді пені з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2009р. по 20.08.2010р. в сумі 64735,43грн. та індекс інфляції за період з вересня 2009р. по березень 2010р. в сумі 174374,49грн.

Відповідно до п. 5.2. договору позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або плати за кредит, зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем надано клопотання № 58/08-1 від 25.08.2010р. про зупинення провадження по справі до розгляду справи № 28/53.

Суд відмовляє у задоволенні цих клопотань з урахуванням тих підстав, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину –правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнанний судом недійсним.

          На час вирішення даної справи, відповідачем не надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були визнані недійсними оспорювані угоди. Отже, суд не вбачає наявності перешкод для приняття рішення на цей час.

          Разом з цим, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права на звернення до суду з вимогами про визнання правочину недійсним та в разі отримання позитивних рішень по заявлених позовах на перегляд судового рішення по справі № 28/53 за нововиявленими обставиними.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит” м. Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит”, м.Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ„Бетон-Строй”, м.Донецьк, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем разом з позовною заявою надана заява про вжиття запобіжних заходів, в якій позивач просить суд вжити запобіжні заходи шляхом накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ ”Бетон-строй” (ідентифікаційний код 33340889), що знаходиться у ТОВ „АЛЬТКОМ ”Бетон-строй” або в інших осіб, в тому числі на всі банківські рахунки (поточні та вкладні) Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ”Бетон-строй” у Філії „Кальміусівське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Донецьк”, Пролетарської філії ПАТ Промінвестбанк в м. Донецьк, філії ПАТ Промінвестбанк в м. Харцизьк, ЗАТ «ДОНГОРБАНК» в м. Донецьк, обласній дирекції „Райффайзен Банк Аваль” в м. Донецьк, Донецької філії АКБ «Форум» в м.Донецьк, АТ «ОТП Банк». Позивач в судовому засіданні 15.03.2010р. (протокол судового засідання від 15.03.2010р.) повідомив суд, що заява про вжиття запобіжних заходів є заявою про забезпечення позову та наполягає на задоволенні вищезазначеної заяви.

Надав правову оцінку зазначеній заяві, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та правову безпідставність, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Однак, жодного доказу в обґрунтування своїх припущень щодо ускладнення або унеможливлювання виконання судового рішення по даній справі позивачем не надано, судом не встановлено.

Крім того, імперативні приписи частини 1 статті 67 ГПК України визначають вичерпний перелік заходів забезпечення позову, що можуть бути вжиті господарським судом, зокрема, це:

1.накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

2.заборона відповідачеві вчиняти певні дії;

3.заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

4.зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Можливості вжиття заходів забезпечення позову у інших формах, у тому числі „накладення арешту на банківські рахунки” – чинне процесуальне законодавство не передбачає, тому вжиття судом забезпечувальних заходів у запропонованій позивачем формі суперечило би загальнозаборонному принципу діяльності органів державної влади, визначеному частиною 2 статті 19 Конституції України, а також принципу законності, як одній із основних засад судочинства, визначеної статтею 129 Конституції України.

В контексті зазначених роз’яснень суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності.

Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову (накладенням арешту на майно) і предметом позовної вимоги.

07.09.2010р. відповідачем було надано клопотання №07/09-1 від 07.09.2010р. про призначення судово - бухгалтерської експертизи.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Розглянувши та надав правову оцінку зазначеній заяві, суд прийшов до висновку про її необґрунтованість, незаконність та недоведеність, оскільки судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, а такої потреби під час розгляду даної справи суд не вбачає.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги, за необґрунтованістю та недоведеністю, а саме:

- Відповідач посилається на необґрунтований розрахунок пені за прострочені відсотки, 3% річних, інфляційних витрат, пені по оплати за обслуговування та управління кредитною лінією, пені по відсоткам посилаючись, що вказані суми позивач розраховував з 01.09.2009р.однак, договором про внесення змін №6 від 13.07.2009р. до кредитного договору, п.2, дата кінцевого повернення усіх отриманих коштів у межах кредитної лінії сум кредиту була перенесена на 01.12.2009р. У зв’язку з чим, зазначає, що нарахування вказаних сум суперечить п.2 договору про внесення змін №6 від 13.07.2009р. до кредитного договору та є неправомірним.

Суд зазначає, що ліміт кредитної лінії зменшувався за наступним графіком:

з 01 липня 2009р. ліміт встановлювався в сумі 2534201,83 грн.,

з 01 жовтня 2009р. ліміт встановлювався в сумі 2310138,00 грн.,

з 01 листопада 2009р. ліміт встановлювався в сумі 1155069,00 грн.,

з 01 грудня 2009р. ліміт встановлювався в сумі 0,00 грн. (п.2.1. в редакції договору №6 від 13.07.2009р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №47 від 29.06.2005р.).

Відтак, оскільки ліміт кредитної лінії зменшується відповідно до графіку поступово, позивачем правомірно нарахована пеня, 3% річних та інфляційні витрати за несвоєчасне погашення кредиту з 01.10.2009р.

Погашення відсотків, оплати за обслуговування та управління кредитною лінією відповідно до умов кредитного договору повинно здійснюватись щомісячно, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позивач правомірно нараховував пеню, 3% річних та інфляційні витрати з 01.09.2009р. (по відсотках) та з 01.10.2009р. (за обслуговування та управління кредитною лінією).

- Відповідач посилається, що позивачем при нарахуванні пені по відсоткам, пені по оплаті з обслуговування та управління кредитною лінією, пені по простроченому кредиту суперечить ч.6 чт.232.

Вказані заперечення не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Пунктом 3.5. кредитного договору сторони обумовили нарахування банком та сплату позичальником неустойки у вигляді пені з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

- Відповідач, посилається що позивачем неправомірно пред’явлено вимогу щодо стягнення 3% річних оскільки вказані вимоги суперечать п.5.2 кредитного договору. Однак за приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак позивачем правомірно заявлена вимога, щодо стягнення 3% річних, та не суперечить діючому законодавству.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 66, 67, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит” м. Київ в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит”, м.Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ „Бетон-Строй”, м.Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЛЬТКОМ„Бетон-Строй” (83003, м.Донецьк, вул.Майська, 86а, ЄДРПОУ 33340889, п/р2600830111740 в Донецькому відділенні ПАТ „Банк Національний кредит”, МФО 320702) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит” (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ЄДРПОУ 20057663, МФО 320702, відомостей про рахунки не має) в особі Донецького відділення Публічного акціонерного товариства „Банк Національний кредит” (83001, м.Донецьк, пр. Театральний, 21, ЄДРПОУ 20057663, МФО 320702, відомостей про рахунки не має) суму простроченого кредиту в розмірі 2534201,83грн., суму прострочених відсотків за користування кредитом в розмірі 340286,38грн., плату за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 5500,00грн., пеню по відсоткам в розмірі 56484,72грн., пеню по платі за обслуговування та управління кредитною лінією в розмірі 479,38грн., пеню на суму простроченого кредиту в розмірі 385608,82грн. 3% річних від простроченої суми в сумі 64735,43грн., індекс інфляції в сумі 174374,49грн. та судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 08.09.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя                               

Суддя Курило Г.Є.

Суддя Лейба М.О.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.10