Постанова № 11164828, 03.09.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

03 вересня 2010 р. Справа № 2а-2821/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю:

секретаря судового засідання - Мороз Т.М.

представників позивача - Олійника В.І.,

представників відповідача - Сумцова А.С., Шамоніна Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Спільного підприємства "Денвер" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Спільне підприємство «Денвер» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача Державної податкової інспекції в м.Суми за №0000442305/0/50856 від 30 липня 2009 року, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 493797,00 грн. (в тому числі основний платіж - 390624,00 грн., штрафна санкція - 103173,0 грн.). В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наступне:

1) В ході перевірки було встановлено , що на початок перевірки підприємство СП «Денвер» ТОВ має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Торгазм» за отримане обладнання в сумі 590000 грн. 00 коп. Станом на 30.03.2009р. заборгованість не була погашена. Підприємство ТОВ «Торгзам» (м.Київ, і.к. 33829026) згідно Постанови про визнання боржника банкрутом від 05.09.2007р. було визнано банкрутом, а 19.02.2008р. було скасовано державну реєстрацію ТОВ «Торгзам». Зважаючи на те, що дане підприємство було знято з реєстрації, заходи щодо погашення заборгованості проводитися не будуть, а тому підлягає збільшенню валовий дохід позивача у відповідності з вимогами п.п.4.1.6., п.4.1., ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» за 4 квартал 2008 року на суму безоплатно отриманого обладнання від ТОВ «Торгзам» на суму 590 000 грн. Крім цього, позивач на початок перевірки мав кредиторську заборгованість перед ПП «Ватан» (Луганська область, і.к. 32865084) на суму 748039,5 грн. Станом на 30.03.2009р. заборгованість позивачем погашена не була. Підприємство ПП «Ватан» згідно інформаційної бази ДПА України значиться як зняте з державної реєстрації. Отже, підлягає збільшенню валовий дохід підприємства (позивача) за 1 квартал 2009 року на суму безоплатно отриманих товарів від ПП «Ватан» на суму 748039,5грн. З даними твердженнями відповідача позивач не погоджується, оскільки 02.07.2007р. між СП «Денвер» та ТОВ «Торгзам», а такод ДП «Тріумф» був укладений договір уступки права вимоги, згідно якого ДП «Тріумф» став кредитором СП «Денвер» по зобовязанню , що виникло перед ТОВ «Торгзам» . Крім цього, 05.04.2007р. між СП «Денвер» та ПП «Ватан», а також ДП «Тріумф» було укладено Договір уступки права вимоги, згідно якого ДП «Тріумф» став кредитором СП «Денвера» по зобовязанню, що виникло перед ПП «Ватан». Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що на момент перевірки СП «Денвер» мало заборгованість перед ДП «Тріумф» за отриманий товарі від ТОВ «Торгзам» і від ПП «Ватан». При цьому, ДП «Тріумф» на даний час діє і його діяльність не припинена у встановленому законом порядку. Таким чином, позивач не є боржником перед ПП «Ватан» та ТОВ «Торгзам», а товар, отриманий від даних підприємств не є безоплатно отриманий товаром. При цьому, позивач посилається на Акт про результати виїзної планової передвіки СП «Денвер» за період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р., складеного 27.03.2008р. №3286/235/23631861/22, яким не було встановлено порушень нарахування валового доходу, в тому числі стосовно заборгованостей, що виникли на підставі поставок продукції від ТОВ «Торгзам» та ПП «Ватан».

2) Крім вищезазначеного, в ході перевірки було встановлено, що одним з постачальників насосного обладнання (роторів) до СП «Денвер» ТОВ за перевіряє мий період є ТОВ «Тіко» (м.Кременчук, полтавська обл., код ЄДРПОУ 31574417). В ході перевірки (за результатами проведення зустрічний перевірок) було встановлено, що ТОВ «Тіко» не вело господарську діяльність, правочини на поставку фактично виконувались не уповноваженими особами від імені ТОВ «Тіко», що надало можливість позивачу безпідставно відносити відповідні суми до податкового кредиту та до складу валових витрат, що в свою чергу призвело до зменшення податкових зобовязань та ненадходження податків до Державного бюджету. Позивач не погоджується з вищезазначеними твердженнями, викладеними в Акті перевірки №5043/235/23631861/46 від 16.07.2009р., оскільки договір укладений СП «Денвер» з ТОВ «Тіко» в судовому порядку ані нікчемним ані не укладеним не визнаний. При його укладанні було дотримано всі умови, передбачені законом,для його чинності. На перевірку позивачем було надано представникам ДПІ в м.Суми всі необхідні документи, а саме: Договір №27/1-08 від 03.11.2008р. на поставку обладнання, який укладено між СП «Денвер» та ТОВ «Тіко», специфікація на товар до зазначеного договору, рахунок №54 від 05.11.2008р. від ТОВ «Тіко», накладна №54 від 05.11.2008р., податкова накладна №72 від 05.11.2008р. та акт приймання передачі обладнання, які підтверджують реальне виконання договору. При цьому, позивач просить суд врахувати, що від ДПІ в м.Суми, ні при проведенні перевірки, ні після неї, до позивача не надходило пропозицій щодо надання документів, що спростували б факти викладені в акті перевірки. Ані директор, ані бухгалтер підприємства позивача не підписували в акті перевірки твердження щодо повноти всіх обставин, що викладені в Акті перевірки.

3) Також, позивач просить суд врахувати, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Суми за №0000442305/0/50856 від 30 липня 2009 року, яке є предметом розгляду по даній справі було оскаржено позивачем у адміністративному порядку. 11.11.2009р. позивачем було надіслано до ДПА України повторну скаргу, що підтверджується квитанцією про відправку та опис вкладення у цінний лист. У повторній скарзі було зазначено адресу СП «Денвер»: м.Суми, вул..Ільїнська, 12. ДПА України продовжила строк розгляду скарги до 11 січня 2010р., але рішення за результатами розгляду повторної скарги від ДПА України на адресу, зазначену в скарзі позивачем, так і не надійшла. Згідно абз.10, п.10 Наказу ДПА України від 11.12.1996р. №29 «Про затвердження Положення про порядок надання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями», рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою платником податків безпосередньо у скарзі як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) нас каргу (заяву). Позивач просить суд врахувати, що відповідачем - ДПАІ в м.Суми не надано доказів, які б підтвердили факт надсилання ДПА України на адресу позивача рішення про результати розгляду повторної скарги, також відповідачем не надано доказів відмови позивача від отримання рішення або відсутність позивача за адресою, зазначеною у скарзі, отже, на думку позивача, скарга СП «Денвер» від 11.11.2009р. вважається задоволеною. Посилаючись на абз.3 п.5.5.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач зазначає, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного:

На підставі акту перевірки № 5043/235/23631861/46 від 16.07.2009р. (а.с.9-39) «Про результати планової виїзної перевірки Спільного підприємства «Денвер» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, код за ЄДРПОУ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.» ДПІ в м.Суми податковим повідомленням-рішенням №0000442305/0/50856 від 30.07.2009р. (а.с.40) було визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 493797,00 грн. (в тому числі основний платіж - 390624,00 грн., штрафна санкція - 103173,0 грн.).

11 листопада 2009 року СП «Денвер» у формі TOB подало повторну скаргу до ДПА України на податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009 року №0000442305/0/50856 щодо сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 493797 грн. Рішенням від 01.12.2009 року № 26606/7/25-0115 (а.с.58) строк розгляду вищевказаної скарги було продовжено до 11 січня 2010 року.

У відповідності до абз.9 п.10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96р. № 29, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.96р. за №723/1748, із змінами та доповненнями «рішення за розглядом скарги (заяви) платника податків приймає керівник органу державної податкової служби (або його заступник). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (вручається) платнику податків».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначених вимог, ДПА України 11 січня 2010 року надіслала рішення про результати розгляду повторної скарги № 27/6/25-0115 (53/7) на адресу СП «Денвер» у формі TOB (40000, м. Суми, вул. Ільїнська, буд.12а), зазначену в скарзі (вх. № 11619/6 ДПА У від 13 листопада 2009 року) на податкове повідомлення - рішення від 30 липня 2009 року № 0000442305/0/50856 щодо сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 493797 грн. Це підтверджується листом ДПІ в м.Суми від 13.02.2010р. (а.с.62-63) про надання відповіді ДПІ в м.Суми позивачу щодо неотримання останнім рішення від ДПА України, а також наданим в судове засідання оригіналом повернутого конверту, який надсилався ДПА України на адресу позивача разом з рішенням за результатами розгляду повторної скарги. Даний конверт було досліджено в судовому засіданні в присутності представників сторін , а до матеріалів справи долучено його копію разом з відповідним клопотанням відповідача (а.с.112-117). Так, 11.01.2010р. на адресу позивача ДПА України було надіслано рішення про результати розгляду повторної скарги, що підтверджується печаткою поштового відділення №53 м.Київ на конверті.

13 січня 2010 року до ДПА України повернулось поштове відправлення вищевказаного рішення з відміткою «про повернення за місцем обслуговування», що також підтверджується печаткою поштового відділення №9 м.Суми на конверті з рішенням про результати розгляду повторної скарги.

30 січня 2010 року (вх. № 12/8) на адресу ДПІ в м. Суми надійшло законвертоване рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги СП «Денвер» у формі TOB від 11 січня 2010 року № 27/6/25-0115. Зазначеним рішенням податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2009року №0000442305/0/50856 щодо сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 493797 грн. було залишено без змін, а скарга СП «Денвер» у формі TOB - без задоволення.

Відповідно до абз.10 п.10 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96р. № 29, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.96р. за №723/1748, із змінами та доповненнями, «рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі - платнику податків, якщо його вручено керівнику або уповноваженій особі такої юридичної особи - платника податків під розписку або надіслано поштою з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною юридичною особою - платником податків безпосередньо у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву)»

Згідно абз.15 п.10 вищевказаного Положення «у разі, якщо посадова особа юридичної особи - платника податку чи фізична особа - платник податку або уповноважена особа відмовляється від отримання рішення (відповіді), прийнятого за розглядом скарги (заяви), або в разі незнаходження особи за адресою, зазначеною у скарзі (заяві) для надсилання рішення (відповіді), то датою вручення рішення (відповіді) платнику податків вважається дата, зазначена працівником поштового зв'язку на повідомленні про вручення поштового відправлення, про відмову платника податку від отримання рішення (відповіді), або дата вчиненого працівником поштового зв'язку запису на повідомленні про відсутність одержувача рішення (відповіді) за адресою, яка зазначена особою у скарзі (заяві) як адреса, на яку необхідно надіслати рішення (відповідь) на скаргу (заяву)».

Слід зазначити, що 10.06.2010р. судом на адресу Сумської дирекції українського ДП поштового звязку «Укрпошта» було надіслано запит (а.с.122) щодо надання інформації про причини невручення вищезазначеної кореспонденції, яку було надіслано ДПА України до СП «Денвер».

12.07.2010р. до суду надійшла відповідь (а.с.139), що рекомендований лист №0405310324000 від 11.01.2010р. відправлений з м.Київ на адресу: вул..Ільїнська, 12, м.Суми на імя СП «Денвер» ТОВ надійшов до відділення поштового звязку Суми-9 13.01.2010р. та через невручення адресату був повернутий на зворотну адресу.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що датою вручення СП «Денвер» у формі TOB рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги слід вважати 13.01.2010р.

В ході проведення перевірки ДПІ в м.Суми було встановлено порушення п.п. 4.1.6. п 4.1. ст.4 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді". Так, підприємством СП «Денвер» ТОВ було занижено „інші доходи" на 1338040,0 грн. в т.ч. за 4 квартал 2008 року на суму 590000,0 грн., та І квартал 2009 року на суму 748040,0 грн.

Відповідно до п.1.23. ст.1 вищевказаного закону: «Безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;»

В ході перевірки встановлено, що на початок перевірки підприємство СП "Денвер" TOB має кредиторську заборгованість перед TOB "Торгзам" (м. Київ, і.к.33829026) за отримане обладнання в сумі 590000,0 грн. Станом на 30.03.2009 року (останній день перевіряємого періоду) заборгованість не погашена.

Підприємство TOB "Торгзам" (м. Київ, і.к.33829026) згідно Постанови про визнання боржника банкрутом Господарського суду м. Києва від 05.09.2007р. №43/538 було визнано банкрутом, а 19.02.2008 року скасовано державну реєстрацію підприємства. Дана обставина підтверджується Витягом з єдиного державного реєстру (а.с.99-100).

Відповідно до п.2 ст. 104 Цивільного кодексу України - юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи те що TOB "Торгзам" (м. Київ, і.к.33829026) знято з державної реєстрації, ДПІ в м.Суми було правомірно зроблено висновок, що заходи щодо погашення заборгованості проводитися не будуть, отже підлягає збільшенню валовий дохід підприємства у відповідності з вимогами п.п. 4.1.6. п.4.1. ст..4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями за 4 квартал 2008 року на суму безоплатно отриманого обладнання від TOB "Торгзам" на суму 590000,0 грн.

Також, в ході перевірки було встановлено, що підприємство СП "Денвер" TOB на початок перевірки має кредиторську заборгованість перед ПП "Ватан" (Луганська обл.., і.к.32865084) в сумі 748039,5 грн. Станом на 30.03.2009 року (останній день перевіряємого періоду) заборгованість не погашена.

Підприємство ПП "Ватан" (Луганська обл.., і.к.32865084) згідно інформаційних баз ДПА України значиться як зняте з державної реєстрації. Так, відповідно до реєстраційної інформації по платнику податків (а.с.145) відомості про скасування державної реєстрації датовані 10.01.2007р., відомості про зняття з обліку ПП «Ватан» - №20/62Б від 18.12.2006р.

Відповідно до п.1 ст. 609 зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Враховуючи те що ПП "Ватан" (Луганська обл.., і.к.32865084) знято з державної реєстрації, і заходи щодо погашення заборгованості проводитися не будуть, отже підлягає збільшенню валовий дохід підприємства у відповідності з вимогами п.п. 4.1.6. п.4.1. ст..4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997р. із змінами та доповненнями за 1 квартал 2009 року на суму безоплатно отриманих товарів від ПП "Ватан" на суму 748039,5 грн.

Суд вважає, що висновки відповідача ДПІ в м.Суми при проведенні перевірки щодо правовідносин позивача з ПП «Ватан» та ТОВ «Торгзам» було зроблено правомірно та обґрунтовано.

Посилання позивача на те, що СП „Денвер" у формі TOB на момент перевірки мало заборгованість перед ДП „Тріумф" за отриманий товар від TOB „Торгзам" і ПП „Ватан" згідно з договорами уступки права вимоги від 02.07.2007р., від 05.04.2007р. не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки перевіркою на підставі даних обліку СП «Денвер» у формі TOB встановлено, що СП „Денвер" у формі TOB станом на 30.06.2009р. має кредиторську заборгованість саме перед ПП "Ватан" та TOB "Торгзам". Так, слід зазначити, що Актом перевірки СП «Денвер» від 27.03.2008р. №3286/235/23631861/22 (а.с.131-135) на аркуші №20 Акту, зазначено перелік основних дебіторів та кредиторів станом на 31.12.2007р. По рах.№631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» зазначена заборгованість позивача перед ТОВ «Торгзам» на суму 590000 грн. та перед ПП «Ватан» на суму 748039 грн. Отже, договори уступки права вимоги (від 02.07.2007р., від 05.04.2007р.) не надавались позивачем ні при проведенні перевірки за період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р. (Акт перевірки від 27.03.2008р.) ні при проведенні перевірки за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. (Акт перевірки від 16.07.2009р.). Таким чином, позивачем не доведено факт існування і укладання договорів уступки права вимоги у 2007 році, крім цього, з зазначених договорів не вбачається економічної доцільності (вигоди) прийняття права вимоги «Новим кредитором» - ДП «Тріумф» по борговим зобовязанням СП «Денвер». Крім цього, суд бере до уваги те, що як вбачається з Договору про відступлення права вимоги від 05.04.2007р. (а.с.52) та Договору про відступлення права вимоги від 02.07.2007р. (а.с.53), «Новим кредитором» по борговим зобовязанням Спільного підприємства «Денвер» є Дочірнє підприємство «Тріумф» Спільного підприємства «Денвер» у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Під час перевірки посадові особи підприємства ніяких пояснень по встановлених перевіркою порушеннях не надавали. Договори переуступки права вимоги ДП "Тріумф" під час перевірки не надавались. Позивач - СП „Денвер" у формі TOB під час перевірки та при розгляді скарги не надало документи, які засвідчують права, що передаються.

Перевіркою також було встановлено порушення Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, а саме:

п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР відповідно до якого "валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності ",

п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 відповідно до якого "не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку...".

В порушення вищезазначених норм чинного законодавства, підприємством СП «Денвер» до складу валових витрат було неправомірно віднесено суму в розмірі 621416,66 грн., а саме за 4 квартал 2008 року - 621416,66 грн.

Так, при проведення планової перевірки було встановлено, що одним із постачальників насосного обладнання (роторів) за перевіряємий період є TOB "Тікко" (м.Кременчук, Полтавська область, код за ЄДРПОУ 31574417, і.п.н. 3157441166033).

Відповідно до інформації отриманої від Кременчуцької Об'єднаної ДПІ у Полтавській області від 17.06.2009 року № 8167/10/23-316 (а.с.77) встановлено, що Кременчуцька О ДПІ на виконання вимог Наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008р. «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» проводила документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій з ПДВ, щодо правомірності формування податкового кредиту та достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період вересень - грудень 2008 року та січень - березень 2009 року TOB "Тікко" (код за ЄДРПОУ 31574417)

З податку на додану вартість підприємство звітує з вересня 2008 року. Кількість працюючих працівників за основним місцем роботи відсутня. Підприємство форму 1 - ДФ не подає, в декларації з податку на прибуток витрат на оплату праці не відображає, основні фонди на підприємстві відсутні.

Згідно довідки адресного столу від 28.01.09р. директор ОСОБА_5 у м. Кременчуці не значиться. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться, що підтверджено актом обстеження від 10.02.2009р. № 4.

До ПМ КОДПІ надано запит на встановлення місцезнаходження підприємства.

ОВС СУ ГУ МВС України у Полтавській області 17.02.09р. проведено вилучення первинних фінансових та податкових документів за фактичною адресою підприємства та у Кременчуцькій О ДПІ.

ГВПМ Кременчуцької ОДПІУ повідомило, що в ході відпрацювання підрозділами податкової міліції було встановлено, що директор TOB "ТІККО" гр. ОСОБА_5 мав останнє місце прописки: АДРЕСА_1. На даний час за цією адресою - він не проживає. Фактична адреса TOB "ТІККО": АДРЕСА_2. За даною адресою підприємство - не знаходиться.

Згідно з поясненнями директора TOB "Тікко" ОСОБА_5, (а.с.78) отриманими співробітниками ГВПМ ДПІ в м. Суми, ОСОБА_5 повідомив, що він став у 2008 році формальним директором TOB "Тікко" за винагороду і не укладав жодних договорів з іншими підприємствами, в число яких входить СП "Денвер" у формі TOB, та не підписував жодних документів.

Отже, в результаті перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, власне виробництво на підприємстві відсутнє, походження товару невідоме, ким виконувались роботи та надавались послуги також невідомо, витрати на їх придбання підприємство не несло а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність.

Крім цього, позивачем не надано до суду документи, які б свідчили та підтверджували факт постачання, перевезення, отримання та зберігання товару (роторів) за Договором №27/1-08 від 03.11.2008р. (а.с.41-42). Отже, суд вважає, що СП «Денвер» ТОВ перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Тікко» грошові кошти за фактично не поставлений товар, а ТОВ «Тікко» виписав та видав СП «Денвер» податкову накладну (а.с.45), на підставі якої СП «Денвер» завищувало реально не існуючі валові витрати, занижувало податок на прибуток та формувало податковий кредит з податку на додану вартість, зменшуючи податкові зобовязання по сплаті вказаного податку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним той факт, що в діяльності як підприємства, так і його контрагентів мали місце правочини вчинені без мети настання реальних наслідків, які відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст.203 ст. 228 Цивільного кодексу України не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними, оскільки, зокрема, відсутність відповідних документів, які б підтверджували факт перевезення, зберігання товару, оплату послуг за його перевезення вказує на відсутність реального виконання договору поставки від 03.11.2008р.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Таким чином, при перевірці підприємством не доведена реальність операції не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 228 ЦК України від 16.01.2003 року № 435 - IV правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Правочин, який знайшов відображення лише у податковій звітності однієї із сторін угоди, не відповідає ознакам правочину, встановленим у ст. 203 ЦК України і згідно ст.215-216 ЦК України не може створювати жодних юридичних наслідків, в тому числі не може бути підставою для включення вартості отриманих товарів до складу валових витрат та сум ПДВ до податкового кредиту.

За перевіряємий період СП "Денвер" у формі TOB отримало в листопаді 2008 року від TOB "Тікко" ротори на загальну суму 745700,0 грн. (в т.ч. ПДВ 124283,3грн.). Вартість отриманого товару включено до складу валових витрат за 4 квартал 2008 року, а сума податку на додану вартість до складу податкового кредиту за листопад 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, оформлення СП "Денвер" у формі TOB правочинів на поставку товарно-матеріальних цінностей, які фактично виконувались не уповноваженими особами від імені TOB "Тікко" надало можливість СП "Денвер" у формі TOB безпідставно відносити суми до податкового кредиту, та до складу валових витрат що в свою чергу призвело до зменшення податкових зобов'язань та ненадходження податків до Державного бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України „правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним."

Згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України „Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним."

З вищевикладеного вбачається, що вказаний правочин між СП "Денвер" у формі TOB та TOB «Тікко» учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладений з метою ухилитися від сплати податків.

Згідно наданих для перевірки первинних документів встановлено, що СП "Денвер" у формі TOB отримало від TOB "Тікко" ротори згідно накладної від 05.11.2008 року на загальну суму 745700,0 грн. в т.ч. ПДВ. До справи також долучено копії платіжних доручень №201 від 24.11.2008р. та №207 від 08.12.2008р. (а.с.10) про перерахування коштів за ротори позивачем до ТОВ «Тікко» на загальну суму 745700 грн.

Зважаючи на те, що в порушення вимог п. 5.1 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР підприємством СП «Денвер» до складу валових витрат було неправомірно віднесено суму в розмірі 621416,66 грн., а саме за 4 квартал 2008 року - 621416,66 грн., тому валові витрати підприємства за 4 кв.2008 р. підлягають зменшенню на 621417,0 грн.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги СП «Денвер» у формі ТОВ є неправомірними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 30.07.2009р. №0000442305/0/50856 на загальну суму 493 797 грн. (в тому числі основний платіж - 390624,00 грн., штрафна санкція - 103173,0 грн.) є таким, що прийняте у відповідності до норм чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, <додаткові норми >суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Спільного підприємства "Денвер" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442305/0/50856 від 30.07.2010р. відмовити в повному обсязі.< Текст ><Сумма стягнення (цифрами) ><Текст >.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 08.09.2010 року.

Суддя (підпис) О.М. Кунець

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя О.М. Кунець