Постанова № 11164824, 31.08.2010, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >

31 серпня 2010 р. Справа № 2а-3992/10/1870

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання-Мороз Т.М.,

представника позивача - Макаренка М.А.

представників відповідача - Шаповал Л.О., Луніка О.В.,

прокурора - Сініцина В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2а-3992/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оклавіка"

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оклавіка" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просить суд:

- визнати нечинними податкові повідомлення рішення №0001122306/0/88332 та №0001132306/0/88333 від 21.12.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ДПІ в м. Суми 21 грудня 2009 р. податковим повідомленням-рішенням №0001122306/0/88332 на підставі акту перевірки від 16.12.2009 р. про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 р., що декларувалось в серпні 2009 р. зменшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 р. на 286083 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0001132306/0/88333 на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів зменшено суму бюджетного відшкодування на 48333 грн. 00 коп.

ТОВ „Оклавіка" не погоджується із зазначеним висновками акту, так як зазначене порушення в актах не відповідає ні нормам чинного законодавства, яким обґрунтовується визначення порушень, ні фактично здійсненим операціям. Вважає, що ніяких порушень податкового законодавства ні при здійсненні господарських операцій, ні при їх відображенні в податковому обліку і податковій звітності не допущено.

Зроблений висновок в акті перевірки, що „накладні, податкові накладні та інші первинні документи, які виписувались ВАТ „Сумихімпром" на адресу ТОВ «Оклавіка» являються недійсними, а договори поставки є нікчемними", на основі якого прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми є безпідставним.

Так, як договором постачальника ВАТ „Сумихімпром" з покупцем ТОВ „Оклавіка" № 10/06-2009 від 10.07.2009 р. визначено, що постачальник постачає товар на умовах ЕХ WORKS м. Суми, що відповідно до правил Інкотермс-2000 р. означає, що продавець ВАТ „Сумихімпром" вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства, без здійснення його завантаження на будь-який транспорт.

І відповідно до умов договору ТОВ „Оклавіка" з ВАТ „Сумихімпром» товариство отримувало двоокис титану безпосередньо на складі постачальника ВАТ „Сумихімпром". З метою виключення нераціональних витрат по навантаженню-розвантаженню та транспортуванню двоокису титану до складу ТОВ „Оклавіка», з послідуючим відвантаженням його на експорт ТОВ „Оклавіка" по моменту отримання двоокису титану на складі ВАТ „Сумихімпром" здійснювало безпосередньо зі складу постачальника - виробника відвантаження двоокису титану нерезидента з відповідним оформленням вантажно-митних декларацій.

Тобто ТОВ „Оклавіка" виконуючи укладені контракти з нерезидентами № 21/05/09 від 21 травня 2009 р. та № 18/08-2009 від 18 серпня 2009 р. здійснювало відвантаження двоокису титану на експорт зі складу постачальника-виробника продукції.

При цьому позивач вважає, що товариством дотримано всіх норм податкового законодавства з питань нарахування і сплати податків.

Визначення податковим органом, що договір між ВАТ „Сумихімпром» ТОВ „Оклавіка" не передбачає настання реальних наслідків є безпідставним. Крім того, ТОВ „Оклавіка" сплатило ВАТ „Сумихімпром" вартість двоокису титану, отримало його, відвантажило його зі складу виробника на експорт і отримало оплату за двоокис титану від нерезидента.

Таким чином, вважає, що податкові повідомлення рішення №0001122306/0/88332 та №0001132306/0/88333 від 21.12.2009 р. прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін по справі та прокурора, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.12.2009 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Оклавіка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за вересень 2009р., що декларувалось в серпні 2009 року та перевірку ТОВ «Оклавіка» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за серпень 2009 року, що декларувалися в грудні 2008 року, квітні-липні 2009 року.

16.12.2009 року за підсумками перевірки складено акт перевірки №8832/23-6/31651653 та 21 грудня 2009р. акт перевірки №0001132306/0/88333 (а.с. 7-18, 20-30).

21 грудня 2009р. на підставі актів перевірки ДПІ у м. Суми прийнято податкові повідомлення рішення №0001122306/0/88332 та 0001132306/0/88333, якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування в розмірі 286083 грн. за вересень 2009 року та 48333 грн. за серпень 2009 року (а. с. 6,19).

Підставою прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень стало порушення позивачем п.п7.4.1. п. 7.4, п.п 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, судом встановлено, що 10.06.2009р. між позивачем та ВАТ «Сумихімпром» укладено договір поставки №10/06-2009 діоксиду титану на суму ПДВ 48574, 68 грн. у серпні 2009 року та на суму ПДВ 286324, 48 грн. у вересні 2009 року (а. с. 31-33).

На виконання зазначеного договору у серпні 2009 року складено видаткова накладна №50393 від 22.07.2009р. на суму 289 999,92 грн. в т.ч. ПДВ - 48333,32 грн. та податкова накладна № 295592 від 22.07.2009р. на суму 289999, 92 грн. в т.ч. ПДВ-48333.32 грн.

Діоксид титану отримано за довіреностями: №57 від 22.07.2009 року особисто ОСОБА_5

Згідно первинних документів діоксид титану переміщувався наступним чином:

22.07.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ВАТ "'Сумихімпром'" на ТОВ "'Оклавіка».

22.07.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії зі складу ВАТ "Сумихімпром, на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород.

Також, судом встановлено, що ВАТ "Сумихімпром" реалізувало в серпні 2009 року ТОВ "Оклавіка"" діоксид титану згідно наступних видаткових накладних. №21926 від 12.08.2009р. на суму 289999,92 грн., в т.ч. ПДВ - 48333,32 грн. (20,0т), №22083 від 31.08.2009 року на суму 265999,92 грн., в т.ч. ПДВ - 44333,32 грн. (20,0т).

Діоксид титану отримано за довіреностями: №68 від 31.08.2009р., №61 від 11.08.2009 року особисто ОСОБА_6

ВАТ "Сумихімпром"' виписані податкові накладні, а саме: № 2962282 від 21.08.2009р. на суму 1446500,00 грн. в т.ч. ПДВ - 241083,33 грн.; № 296284 від 17.08.2009 року на суму 150000,00 грн.: в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.; № 296283 від 10.08.2009р. на суму 20000,00 грн.. в т.ч., ПДВ 3333,33 грн.; № 296281 від 03.08.2009р. на суму 100000,00 грн., в т.ч. 16666,67 грн.

В вересні 2009р. ВАТ «Сумихімпром» видано видаткові накладні №22090 від 02.09.2009р. на суму 265999,92 грн. в т.ч. ПДВ - 44333,32 грн. (20,0т). №22132 від 08.09.2009р. на суму 265999,92 грн. в т.ч. ПДВ - 44333,32 грн. (20.0т). №22214 від 16.09.2009 року на суму 265999,92 грн. в т.ч. ПДВ - 44333.32 грн. (20,0т).

Згідно первинних документів, в хронологічному порядку діоксид титану переміщувався, наступним чином:

12.08.2009року - відпуск діоксиду титана, вагою 20.0т з ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ «Оклавіка»; 12.08.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії зі складу ВАТ «Сумихімпром» на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород. 31.08.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ «Оклавіка» 01.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії зі складу ВАТ «Сумихімпром», на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород. 02.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ "Оклавіка".

02.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20.0т з ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії зі складу ВАТ «Сумихімпром», на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород. 08.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ВАТ «Сумихімпром» на ТОВ "Оклавіка", 08.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20.0т з ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії зі складу ВАТ «Сумихімпром», на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород.

16.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ "Оклавіка".

16.09.2009р. - відпуск діоксиду титана, вагою 20,0т з ТОВ "Оклавіка'" на експорт до Росії зі складу ВАТ «Сумихімпром» на умовах поставки СРТ RU м. Бєлгород.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.

Як вбачається з вищезазначеної хронології дат переміщення діоксиду титана від ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ "Оклавіка" та від ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії відповідно до первинних бухгалтерських документів фактичне відвантаження товару відбувається протягом одного дня, що фактично не є можливим враховуючи реальний час здійснення операцій, віддаленість контрагентів один від одного, фактичного руху вантажу.

Товар (діоксид титану) фактично не надходив до складу ТОВ «Оклавіка». Зазначену обставину не заперечував у судовому засіданні і представник позивача.

Доказом безтоварності операції по договору купівлі-продажу позивачем діоксиду титана також є і та обставина, що придбана продукція від ВАТ «Сумихімпром» без фактичного надходження на адресу ТОВ "Оклавіка" була відправлена перевізниками на митницю .

У відповідності з ч. 1 ст. 908 ЦК України підставою для здійснення перевезення вантажів є укладання договору перевезення, що повинен бути засвідчений відповідним письмовим документом (договором).

Згідно ст. 909 ЦК України передбачена обов'язковість письмової форми договору перевезення вантажу, а також те, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносаменту або іншого документу, встановленого транспортним кодексом (статутами).

Суд зазначає, що представником позивача не надавався належним чином оформлений договір на перевезення вантажу.

Таким чином, судом зазначає про відсутність фактичного руху діоксиду титана від ВАТ "Сумихімпром" на ТОВ "Оклавіка", від ТОВ "Оклавіка" на експорт до Росії.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на підставах бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1. п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, перинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та первинного обліку. Зазначеною нормою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської діяльності, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Укладання договору між підприємствами (ВАТ «Сумихімпром» та ТОВ «Оклавіка» та ТОВ «Оклавіка» та з підприємствами Російської Федерації) здійснено не в рамках фінансово - господарської діяльності, а з метою формування ТОВ «Оклавіка» права кредиту по податку на додану вартість, який в майбутньому відшкодовується з бюджету України.

В ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів між ВАТ «Сумихімпром» та ТОВ "Оклавіка"" та в подальшому продаж цього товару на експорт до Російської Федерації, що свідчить про укладення договору без мети настання реальних наслідків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За змістом ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар: надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, договір між підприємствами ВАТ "Сумихімпром" та ТОВ "Оклавіка» укладений без мети реального настання правових наслідків, з ціллю штучного збільшення ціни діоксиду титана по ланцюгу постачання від виробника до відвантаження на експорт і як наслідок - заниження об'єкта оподаткування ТОВ "Оклавіка" та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту з правом отримання бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Систематичність операцій з купівлі - продажу товарів, малий часовий проміжок між операціями купівлі і продажу, а також факт, що товарно - матеріальні цінності не надходили позивачу від його постачальника - є підтвердженням того, що ТОВ "Оклавіка" не мало наміру використовувати і не використовувало придбаний саме у ВАТ «Сумихімпром» товар у власній господарській діяльності.

Згідно ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Юридична особа набуває цивільних прав та обовязків здійснює і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст.67 Конституції України та ч.3 ст.9 Законом України «Про систему оподаткування» кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують сам факт перевезення товару підтверджує те, що реального виконання договорів (тобто поставки діоксиду титана) не було та сторони не ставили за мету виконання цього договору та брати на себе обов'язки щодо виконання цього договору. Були лише складені документи, які створили уяву про укладення цього договору та його виконання. Належним чином не підтверджено поставку діоксину титана (відсутні товарно - транспортні накладні, договір зберігання та інші документи, які б підтверджували-переміщення цього товару), однак було належним чином підтверджено факт перерахування грошових коштів ВАТ "'Сумихімпром"' за нібито поставлений товар. Даний факт підтверджує те, що метою оформлення даного договору було незаконне отримання документів, які дали б правові підстави для збільшення валових витрат по податку на прибуток та отримання незаконного податкового кредиту по податку на додану вартість.

Також, згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажно- митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (зареєстрованого в Мін'юсті 24.09.1997 року за N 443/2247), в графі 2 "Відправник/Експортер" зазначаються відомості про відправника відповідно до товаросупровідних документів.

При декларуванні товарів за зовнішньоекономічними договорами, укладеними на підставі посередницьких договорів між резидентами, у графі зазначаються відомості про власника товарів. Якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про відправника товарів відповідно до товаросупровідних документів.

Таким чином, надані суду ВМД свідчить про те, що відправником/експортером товару є ВАТ "Сумихімпром" згідно з товаросупровідними документами (а.с. 87, 90, 94,96).

Позивач не надав суду товаросупровідні документи, по яких він є відправником/експортером діоксиду титану, не надав платіжні документи по сплаті послуг за відвантаження та транспортування товару, перевізні документи тощо.

Також, суд зазначає, що відповідно до графи 9 ВМД "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" зазначено, що особою відповідальною за фінансове врегулювання є ТОВ «Оклавіка».

Згідно з Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларацій затвердженої наказом Державної митної служби України наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 р. N 307 (зареєстрованого в Мін'юсті 24.09.1997 року за № 443/2247) у графі №9 зазначаються відомості про резидента, що укладено зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера - при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного - при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладена на підставі договору доручення між резидентами.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги здійснення ТОВ "'Оклавіка" діяльності, без фактичної поставки товару, підприємство не має права на податковий кредит відповідно до положень п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 5.1 статті 5 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платника податку.

За змістом п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено вимогу виникнення права платника податку на податковий кредит, а саме:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником датку товарів (робіт, послуг).

Отримані ТОВ "Оклавіка" податкові накладні від ВАТ "Сумихімпром"' по зазначеному договору поставки, не дають ТОВ "Оклавіка" права на податковий кредит, оскільки дані податкові накладні не підтверджують фактичне виконання договірних зобовязань. Даний висновок також підтверджується нормами п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", які передбачають, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)».

В зв'язку з тим, що поставка товару по даним договорам жодного разу не відбувалась, податкові накладні виписані на підставі даних договорів, а тому не можуть бути підставою для збільшення податкового кредиту та бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість.

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту так сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду".

Отже, враховуючи вищевикладене та дані які містять первинні документи, що знаходяться в матеріалах справи позивачем не було підтверджено здійснення поставки на експорт діоксиду титану.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення №0001122306/0/88332 та №0001132306/0/88333 від 21.12.2009 р. прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оклавіка" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Оклавіка" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено за відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

<Список ><Дата >

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 06.09.2010 року