Ухвала суду № 1115783, 09.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-16655/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“09” серпня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Гончар Л.Я., Костенка М.І., Нечитайла О.М., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Каліушко Ф.А.

за участю представників:

позивача: Ігнатенко О.М.

відповідача: Воронової О.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову господарського суду м.Києва від 12 січня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року

у справі №49/248-А

за позовом Закритого акціонерного товариства по виробництву інсулінів «Індар»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У листопаді 2005 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом у якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 10.01.2006р., поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000661603/1 від 28.10.2005р., №0000661603/0 від 05.10.2005р. а також рішення про результати розгляду первинної скарги від 27.10.2005р. №11556/10/16-312.

Постановою господарського суду м.Києва від 12.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006р., позовні вимоги ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників строін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну перевірку з питань дотримання ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» вимог валютного законодавства щодо повернення валютних цінностей, що знаходять за межами України за угодою №186 від 29.11.2004р. між позивачем та ТОВ «Медіна» за період з 13.05.2005р. по 13.09.2005р..

За результатами вказаної перевірки складено акт №556/16-3/21680915 від 03.10.2005р. у висновках якого вказується на порушення позивачем термінів розрахунків згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме встановлено прострочену дебіторську заборгованість на суму 2612774,50грн. за угодою №186 від 29.11.2004р. з ТОВ «Медіна» (резидент РФ).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобовязання №0000661603/1 від 05.10.2005р. за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 70523,28грн..

За процедурою адміністративного оскарження податкове повідомлення рішення №0000661603/0 від 05.10.2005р. було залишено без змін та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000661603/0 від 28.10.2005р. про визначення суми податкового зобовязання на таку ж суму.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами угоди, що є предметом розгляду даної справи, ТОВ «Медина» зобовязувалось на умовах попередньої оплати в розмірі 70% вартості товару, що складає 2612774,50 рос. руб., протягом 90 днів від дня зарахування коштів від ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» здійснити поставку позивачу сепаратор соплового типу без стерилізації пару марки НРА 65-01-477 виробництва фірми Вест Фалія Сепаратор АГ.

На виконання даного контракту позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 2612774,50 рос. руб. на розрахунковий рахунок ТОВ «Медина», про що свідчить платіжне доручення №135 від 02.12.2004р..

В свою чергу, ТОВ «Медина» свої обовязки щодо виконання даного контракту у встановлені строки не виконало. На час перевірки станом на 13.09.2005р. в бухгалтерському обліку ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» значилась дебіторська заборгованість в сумі 2612774,50 рос. руб..

Як встановлено матеріалами справи, вищезазначений контракт №186 від 29.11.2004р. передбачає, що суперечки стосовно виконання даного контракту вирішуються сторонами шляхом переговорів, а в разі відсутності домовленості сторін можуть бути врегульовані у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, і рішення даного органу є обовязковим для кожної із сторін.

Рішенням Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 липня 2005р. по справі АС№53р/2005 за позовом ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» до ТОВ «Медіна» було зобовязано останнього сплатити позивачу 1612774,50 рос. руб. основного боргу та 28617,17 рос. руб. річних за прострочку виконання грошового зобовязання та 149452,47 рос. руб. на відшкодування витрат по арбітражному збору; провадження по справі в частині стягнення з відповідача 1000000 рос. руб. припинено у звязку з погашенням боргу після предявлення позову до міжнародного арбітражного суду.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, що перерахування нерезидентом 1000000 рос. руб. у звязку з добровільним задоволенням позовних ЗАТ по виробництву інсулінів «Індар» по справі щодо стягнення боргу за провадженням Міжнародного Комерційного Арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України є позитивним вирішенням цього спору, тобто є вирішенням спору на користь позивача.

Таким чином, в розумінні приписів ч.4 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в разі задоволення обґрунтованих вимог позивача останній звільняється від сплати пені за порушення термінів передбачених ст.ст.1 та 2 цього Закону.

Крім того, судова колегія погоджується з обґрунтуванням ухвали апеляційної інстанції в тому, що оскільки штрафні санкції, застосовані відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не за порушення правил оподаткуванняі згідно із ст.ст. 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування» не відноситься до категорії податкових зобовязань, то не було законних підстав для визначення їх сумою податкового зобовязання з поширенням на них вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо граничного строку сплати та положень щодо наслідків несплати.

Доводами касаційної скарги наведене не спростовано.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в якихповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м.Києва від 12 січня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно: