Ухвала суду № 1115774, 09.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                               К-15085/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“09” серпня  2007 року                                                                                         м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Гончар Л.Я., Костенка М.І., Нечитайла О.М., Шипуліної Т.М.

при секретарі:  Каліушко Ф.А

за участю представників:

позивача:  Скольського В.В., Лагоди С.О.

відповідача: Іващенко В.О., Кожемяки Д.В.

розглянувши касаційні скарги:

на  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2006 року

у справі  № А37/175

за позовом  Відкритого акціонерного товариства  «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У серпні 2005 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000321314/0/1832 від 06.07.2005р..

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2005р. позовні вимоги ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» було задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000321314/0/1832 від 06.07.2005р. на суму виявлення завищення суми бюджетного відшкодування суми ПДВ за квітень 2005р. в розмірі 73600,00грн.. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2006р. рішення суду першої інстанції було скасовано, позовні вимоги ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» було задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000321314/0/1832 від 06.07.2005р. в розмірі 18575,00грн.. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду другої інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позов у цій частині.

Відповідачем також подано касаційну скаргу на рішення суду другої інстанції, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, поставлено питання про зміну рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було проведено документальну перевірку позивача щодо правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за квітень 2005р..

За результатами вказаної перевірки складено акт №192-313-05393056 від 06.07.2005р., яким зазначено, що в порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» неправомірно завищено суму податкового кредиту у квітні 2005р. на 92175,00грн..

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким визначено завищення відшкодування з ПДВ в розмірі 92175,00грн..

Як встановлено актом перевірки, на виконання угоди №4-84/001 від 25.11.2003р. між ВАТ «Дніпроважмаш» та позивачем, останнім було здійснено попередню оплату за товар у березні 2005р. на загальну суму 441600,00грн., в т.ч. ПДВ – 73600,00грн., яку віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2005р.. На час здійснення перевірки – 30.06.2005р., товар позивачем отриманий не був, що і стало підставою для висновків контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем суми 73600,00грн. до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Приймаючи до уваги, що Закон України «Про податок на додану вартість» підставою для виникнення податкових зобов’язань продавця пов’язує з датою зарахування  коштів від покупця якщо це сталося раніше ніж відвантаження продукції покупцю, отже, отримання  позивачем податкової накладної від 22.03.2005р. засвідчує його право на віднесення суми ПДВ за цією податковою накладною до складу податкового кредиту за відповідний звітний період.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2005р. суми 73600,00грн. є безпідставним.

Висновки суду апеляційної інстанції стосовно того, що продавець виписує податкову накладну тільки по факту поставки товару спростовується п.п.7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: «Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках».

Другою обставиною на яку посилається акт перевірки контролюючого органу є віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 18575,00грн. при імпорті послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Аналитические решения» (резидент РФ) було укладено контракт №0904-027/ISвід 31.12.2004р. про виконання робіт по технічному обслуговуванню емісійних спектрометрів. На виконання вказаного контракту позивачем здійснено попередню оплату в сумі 2040,00 дол. США, що підтверджено платіжним дорученням №25 від 15.03.2005р..

Відповідно до контракту №0904-027/ISвід 31.12.2004р. з підприємством «Антарес Аналітікал» (резидент США) позивачем здійснено попередню оплату в сумі 15504,00 дол. США, що підтверджено платіжним дорученням №27 від 17.03.2005р..

За наслідками цих двох господарських операцій позивачем віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2005р. суму 18575,00грн..

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції в частині визнання неправомірним віднесення до податкового кредиту 18575,00грн. за операціями з імпорту послуг з огляду на таке.

Листом ДПА України від 17.10.2005р. №20667/7/16-1517-26 «Щодо визначення дати виникнення права на податковий кредит при отриманні послуг від нерезидента» зазначено, що до набрання чинності Законом України від 07.07.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України» (28.07.2005) в умовах дії Закону України від 25.03.2005 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» (період з 31.03.2005 до 27.07.2005) право на податковий кредит при отриманні послуг від нерезидента виникало з 28.07.2005р..

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо необґрунтованого включення до складу податкового кредиту у квітні 2005р. ПДВ в розмірі 18575,00грн. є правомірними.

За таких обставин, згідно ст. 226 КАС України, оскільки судом першої інстанції з достатньою повнотою з’ясовано фактичні обставини справи і до них правильно застосовано норми матеріального права, а апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосував норми матеріального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Дніпропетровську – задовольнити частково.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського» - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 січня 2006 року  скасувати та залишити в силі постанову господарського суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2005р..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

   За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно: