Ухвала суду № 1117683, 23.08.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                              У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

23 серпня 2007року                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Мироненка О.В.,Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Рибченка А.О.

при секретарі Бойченко Ю.П.

за участю

від відповідача  Білоусова С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року по справі № А-42/27-05 за позовом ПП «АгроБаза» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24 травня 2005 року, позовні вимоги ПП «АгроБаза» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 000334310/2 від 17.01.2004 року та № 00033523/2 від 17.01.2004 року в частині донарахування 15276,00 грн., в тому числі ПДВ – 10184,00 грн. та фінансових санкцій – 5092,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 09 червня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, який своєю ухвалою від 03 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати судові рішення в частині задоволених вимог та постановити нове - про відмову в позові, оскільки судами допущені порушення норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом першої інстанції, з висновками якого погодилася апеляційна інстанція, встановлено наступне.

 5 жовтня 2004 року працівниками Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова була здійснена комплексна планова документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 квітня 2003 року по 30 червня 2004 року, щодо  податку на додану вартість - з 1 травня 2003 року по 30 червня 2004 року, за результатами якої було складено акт № 881/23-30511796.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Орджонікідзевському районі  м.  Харкова по відношенню до позивача були   прийнятті  податкові  повідомлення-рішення   №0003342310/0 та № 0003352310/0, якими була визначена сума податкового зобов'язання в розмірі: 29530,00 грн. (з яких 20300,00 грн. - податок на прибуток, 9230,00 грн. - фінансові санкції)  та  26574,40 грн. (з яких 17517,00 грн. – податок НП додпнк вартість, 9057,00 грн. - фінансові санкції), на загальну суму 56104,40 грн., які були оскаржені в адміністративному порядку.

Враховуючи, що позивач не допускав порушень п.5.1 ,п.п. 5.2.1. п.5.2. , п.5.9 ст. 5   Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств»  та п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Заклну України «Про податок на додану вартість»,  суди обґрунтовано  визнали недійсними податкові повідомлення-рішення № 000334310/2 від 17.01.2004 року та № 00033523/2 від 17.01.2004 року в частині донарахування 15276,00 грн., в тому числі ПДВ – 10184,00 грн. та фінансових санкцій – 5092,00 грн.

Висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи на нормах матеріального права.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1. п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підприємством позивача були проведені маркетингові дослідження на території Бєлгородської та Курської областей РФ відповідно до укладених договорів з ПП «Іртекс-1» (договір № 01/07-03 від 1 липня 2003 р.) та ТОВ «Монблан» (договір № 01/07/03-1 від 1 квітня 2003 р.) для визначення можливостей співпраці з підприємствами вказаних областей на ринку запасних частин до сільськогосподарської техніки та отримання економічної вигоди від такої співпраці. За результатами досліджень виявилася недоцільність постачання ТМЦ в дані регіони в зв'язку з нестабільністю там цін на с/г запчастини та негарантованими платежами з боку можливих російських контрагентів, що могло привести до одержання збитків та штрафних санкцій за порушення строків сплати по зовнішньоекономічним контрактам.

Враховуючи, що витрати, понесені позивачем при проведенні таких маркетингових досліджень, пов'язані з підготовкою до продажу продукції, а саме,  сприяють недопущенню можливих негативних наслідків від господарської діяльності, суди цілком обґрунтовано прийшли до висновку про можливість віднесення їх до валових витрат останнього.

З огляду на вищевикладене відповідачем неправомірно було виключено суму ПДВ за отримані маркетингові послуги, зі складу податкового кредиту.

Крім того, не заслуговують на увагу і твердження відповідача щодо порушень судами ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки встановлено, що реалізація товарів за цінами нижчими від придбання, які здійснювалася під час проведення рекламних акцій та розиграшів відповідно до наказів №1/1 від 1 січня 2003 р. та №20/1 від 20 січня 2003 р. для приваблення потенційних покупців.

За змістом ст. 23, а саме пунктом 1 Закону України «Про підприємства в Україні» встановлено, що підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно чи на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавствами України - по державним цінам і тарифам. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо заборонено. Тобто за перевіряємий період позивач не реалізовував продукцію, ціни на які регулюються законодавством.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначені об'єкти оподаткування для платників вказаного податку, тобто це прибуток, визначений шляхом зменшення суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

В п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначені випадки, коли витрати не відносяться до складу валових витрат. У вказаному пункті відсутні випадки про не віднесення до складу валових витрат тієї частини вартості товару, на яку було зменшено вартість при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання при рекламних акціях для залучення покупця.

Не встановлено по даній справі  судами і обставин, коли відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» додаткових обмежень, щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому законі не дозволяється.

З огляду на те, колегія погоджується з висновками судів, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку,  тому дії позивача цілком відповідають вимогам п.п.5.4.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того,  судами встановлено відповідно до доказів, наданих позивачем факт списання брошур, а саме: договір №4 від 10 лютого 2004 р., акт виконаних робіт та акт прийому-передачі від 27 лютого 2004 р. про те, що спірна рекламна продукція, тобто брошури у кількості 6875 шт. були передані ПП Консалтинговому Центру «Райдер» та відправлені ним за підібраними адресами.

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, останній  дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «АгроБаза»  та правильно визнали недійсними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 000334310/2 від 17 січня 2004 року та податкове повідомлення-рішення № 00033523/2 від 17 січня 2004 року в частині донарахування 15276,00 грн. , в тому числі податку на додану вартість - 10184,00 грн. та фінансових санкцій - 5092,00 грн..

З огляду на зазначене, колегія  вважає, що судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч.1ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221 ,224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року - без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:________Шипуліна Т.М.Судді:________Мироненко О.В.________Маринчак Н.Є.________Сергейчук О.А.________Рибченко А.О.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                                                              У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

/ вступна та резолютивна частини /

23 серпня 2007року                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Мироненка О.В.,Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Рибченка А.О.

при секретарі Бойченко Ю.П.

за участю

від відповідача  Білоусова С.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року по справі № А-42/27-05 за позовом ПП «АгроБаза» до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст. 210, 220, 221 ,224, 231 та ч.5 ст.254   КАС України -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.04.2005 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року - без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Головуючий:________Шипуліна Т.М.Судді:________Мироненко О.В.________Маринчак Н.Є.________Сергейчук О.А.________Рибчинко А.О.