Ухвала суду № 11152917, 09.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2010 р.Справа № 2-а-9195/09/1570 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року по справі за позовом науково комерційної приватної фірми «Граніка»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач НКПФ «Граніка»звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, посилаючись на те, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси науково-комерційної приватної фірми «ГРАНІКА»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період з 01.07.2007р. по 30.09.2008р., складений акт №450/25-30258069/23-02 від 12.02.2009р., який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Повідомленням-рішенням №0000492301/0 від 27.02.2009 року йому донарахований податок на прибуток у сумі 4715 гри, та штрафні санкції у сумі 1504 грн. за порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.5.9 ст,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; повідомленням-рішенням №0000502301/0 від 27.02.2009 року донарахований податок на додану вартість у сумі 62389 грн. та штрафні санкції у сумі 31195 грн. за допущені порушення вимог п.п.7.2.1 п. 7.2., п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2009 року позов задоволено. Визнано нечинними: податкове повідомлення рішення №0000492301/0 від 27.02.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0000502301/1 від 13.05.2009 р., податкове повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/0 від 27.02.2009 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/1 від 13.05.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0001332301/0/1 від 13.05.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 00013332301/1/1 від 11.06.2009 р., податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000492301/2 від 19.06.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000502301/2 від 19.06.2009 р., податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 00013332301/2/1 від 08.07.2009 р.

В апеляційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову

суду від 02 грудня 2009 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в

задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ у Київському районі проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання НКПФ «Граніка»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за наслідками якої складений акт від 12.02.2009 року № 450/25/30258069/23-02.

На підставі акту перевірки 27.02.2009 року ДПІ у Київському районі винесені податкове повідомлення рішення № 0000492301/0, яким НКПФ «Граніка»за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 6 219 грн., у тому числі: за основним платежем 4715 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1504 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000502301/0, яким підприємству за порушення пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено зобовязання з податку на додану вартість в сумі 93584 грн., у тому числі: за основним платежем 62389 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 31195 грн..

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у Київському районі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000502301/1 від 13.05.2009 року № 0000502301/2 від 19.06.2009 року, якими НКПФ «Граніка» за порушення вимог пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано податок на додану вартість в сумі 62389 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31195 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0001332301/0/1 від 13.05.2009 року, № 0001332301/1/1 від 11.06.2009 року, № 0001332301/2/1 від 08.07.2009 року, якими НКПФ «Граніка»за порушення вимог пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»донараховано податок на додану вартість в сумі 18108 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9054 грн.; податкові повідомлення-рішення, якими підприємству за порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»донараховано податок на прибуток в сумі 4 715 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 504 грн.

Як вбачається з акта перевірки підприємством в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесено суми отриманих послуг від ТОВ «ІМВ»та СПД Кузнєцова Л.Г. на загальну суму 10 143 грн. без відповідного підтвердження первинними документами, що б свідчили про взаємозвязок вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства у перевіряємому періоді.

В порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»НКПФ «Граніка»віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість повязані з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не призначена для використання їх у господарської діяльності підприємства, а саме: по договорам про надання інформаційно-консультаційних послуг від 04.01.2007 року з ТОВ «ІМВ»на суму 3643 грн., у тому числі ПДВ 729 грн., та від 28.12.2007 року з СПД Кузнєцовим Л.Г. на суму 6500 грн., у тому числі ПДВ 1300 грн., у звязку з чим встановлено завищення податкового кредиту на 2029 грн.

Правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 5.2.1 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 названого Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно довідки АА № 086475 позивач здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименті та інші види оптової торгівлі (від діяльності за КВЕД 51.63.2, 51.19.0, 51.90.0).

Такий статус позивача означає, що для нього регулярною, постійною та суттєвою є діяльність, повязана із продажем будівельних товарів та товарів широкого асортименту.

Купівля позивачем інформаційно-консультаційних послуг за договором від 10.05.2006 року, укладеним з ТОВ «ІМВ», спрямована на отримання в майбутньому доходу внаслідок реалізації продукції щодо якої йому була надана спеціалізована інформація (консультація) за цим договором.

Крім того, надані на підставі договору від 28.12.2007 року, укладеного з СПД Кузнєцовим Л.Г., інформаційно-консультаційні послуги з питань нормативного регулювання господарської діяльності підприємства, а також бухгалтерського і податкового обліку безпосередньо впливають на якість обліково-фінансової та комерційної діяльності підприємства.

Доказами наявності звязку між понесеними витратами на придбання інформаційно - консультаційних послуг та господарською діяльністю позивача є: договори від 10.05.2006 року, 28.12.2007 року, наказ № 4-П від 28.09.2007 року, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки з рахунку, які підтверджують оплату зазначених послуг.

Витрати, понесені позивачем на отримання інформаційно - консультаційних послуг, повязані з його основною діяльністю, а Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ставить в залежність право віднесення сум будь-яких витрат до складу валових витрат від моменту отримання доходу з подальших операцій на підставі наданих консультаційних послуг.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі інформаційно-консультаційні послуги, як надання спеціалізованої інформації щодо виробників скла Пілкінгтон-Польща, Гардіан-Польща, консультування з питань нормативного регулювання господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліку, повязані з господарською діяльністю позивача. Отже, вартість таких послуг може бути віднесена до складу валових витрат та податкового кредиту позивача відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, доводи ДПІ у Київському районі щодо відсутності звязку витрат на інформаційно-консультаційні послуги з господарською діяльністю позивача та порушення підприємством положень пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не знайшли свого підтвердження та є необґрунтованими.

Як вбачається з акту перевірки НКПФ «Граніка»в порушення пп.7.2.1 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит на 60360 грн.

Підставою для такого висновку стало невірне зазначення позивачем кількості товару в графі податкової накладної № 204 від 22.09.2008 року, яка містила значення 3000 кв.м. замість придбаних 13000 кв.м.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»перебачено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.4 статті 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ДПІ у Київському районі в ході розгляду справи не було доведено, що податкова накладна, по якій ним зроблено донарахування, видана не платником податку на додану вартість. Не надано також доказів, що контрагент позивача не включив відповідні суми податку на додану вартість до складу його податкових зобовязань.

Факт проведення господарської операції підтверджений належними доказами, а саме: товарною накладною № 234 від 22.09.2008 року, довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 313 від 22.09.2008 року, випискою на оплату товару на суму 980 000 грн. від 22.09.2009 року, карткою рахунку 024, актом здачі-приймання товару від 22.09.2009 року.

Колегія суддів вважає, що описка в податковій накладній щодо кількості товару не можна розглядати як виключну підставу для висновку про відсутність у платника податку права на формування податкового кредиту зі сплачених сум податку на додану вартість. Характер наявних в ній недоліків не є таким, що позбавляє накладну сили звітного податкового і одночасно розрахункового документу, на підставі якого формується податковий кредит.

Посилання ДПІ у Київському районі на те, що НКПФ «Граніка», одержавши від продавця неправильно оформлену податкову накладну, не зверталась до податкового органу із заявою у порядку, передбаченому пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що обумовлює неправомірність включення підприємством до податкового кредиту суми ПДВ за такою накладною є необґрунтованими, оскільки підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження суми податку, включеного до податкового кредиту.

На підставі викладеного, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності формування НКПФ «Граніка»податкового кредиту щодо зазначеної в податковій накладній № 204 від 22.09.2008 року суми податку, та відсутності, у звязку з цим, порушення з боку підприємства положень пп.7.2.1 п.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

При розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст. ст.185, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: