Постанова № 11151861, 06.09.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2010 р. № 2а-7269/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

при секретарі Новосад В.М.

з участю представників:

від позивача Богданов О.В.,

від відповідача Мусійчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) «Львівський хлібзавод №1»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ВАТ «Львівський хлібзавод №1»звернулося в суд з позовною заявою до ДПІ у Залізничному районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2009 року за №0007581502/0.

Заявою про збільшення позовних вимог позивач просить також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0007581502/3 від 14.07.2010 року.

Позивач вважає, що орган державної податкової служби помилково прийшов до висновку про завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість. Відсутність зазначених в акті перевірки порушень податкового законодавства, продовжує позивач, підтверджується наданими підприємством первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту в червні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 67206 грн. 00 коп., по податкових накладних, які були виписані в попередніх періодах, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є законні.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами документальної невиїзної (камеральна) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість Філія «ФТ ВАТ «Львівський хлібзавод №1»ДПІ у Залізничному районі м.Львова складено акт від 28.07.2009 року за № 1756/15-2 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009 року за №0007581502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 70566 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 67206 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3360 грн. 00 коп.

За результатами процедури адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 року за №0007581502/3.

Згідно висновків акту перевірки, позивачем, в порушення підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03. 04.1997 року за №168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями), безпідставно віднесено до податкового кредиту в червні 2009 року суму податку на додану вартість в розмірі 67206 грн. 00 коп. Внаслідок цього, на думку перевіряючих, позивачем занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 67206 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 згаданого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, згідно з підп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону, дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 вищезазначеної статті, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

З аналізу наведених норм закону вбачається, що право платника податків на формування податкового кредиту виникає в момент отримання податкової накладної та жодним чином не обмежується податковим періодом, в якому виписана ця податкова накладна.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В матеріалах справи навні податкові накладні від 30.06.2007 року за №5561 на загальну суму 145579 грн. 48 коп., в тому числі ПДВ 24263 грн. 25 коп. та від 30.06.2007 року за №3175 на загальну суму 257658 грн. 58 коп., в тому числі ПДВ 42943 грн. 10 коп., виписані ВАТ «Львівський хлібокомбінат».

Таким чином, судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих за періоди в яких були виписані податкові накладні, останній не включав дані податкові накладні до складу податкового кредиту цих періодів червень 2007 року травень 2009 року, а тому платник податків не скористався своїм правом на формування податкового кредиту.

Отже, дані обставини спростовують висновки органу державної податкової служби про те, що позивач завищив суму податкового кредиту на загальну суму 67206 грн. 00 коп. чим порушив підп.7.2.6 п.7.2, підп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки дані норми не містять жодної вимоги щодо включення або не включення податкових накладних до складу податкового кредиту того чи іншого звітного періоду покупцем.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що позивачем, у відповідності до підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону, не було додано до податкових декларацій заяв зі скаргами на постачальника, які є підставою для включення сум податку до податкового кредиту, не беруться судом до уваги з наступних підстав.

Даним підпунктом передбачено, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, подання зазначених заяв із скаргами на постачальника допускається лише у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

Окрім того, подання таких заяв визначається законом як право платника.

А тому, з врахуванням того, що відповідачем, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження обставин правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що позов є підставний та обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення від 07.09.2009 року за № 0007581502/0 та податкове податкове повідомлення-рішення від 14.07.2010 року за №0007581502/3.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Львівський хлібозавод №1», (код ЄДРПОУ 05492054), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька,168, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 вересня 2010 року.

Суддя В.Я.Мартинюк