Постанова № 11151780, 21.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2010 р. № 2а-6827/09/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

при секретарі - Фейдаш Х.М.,

за участю представників позивача Пятковської І.П., Костур Р.В., Васильчик І.Л., представника відповідача Томашівського О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом

ПП "Резон БКС"

до ДПІ у Личаківському р-ні м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ?Резон БКС? (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львові (далі-ДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0002102320/0/23646/10/23-2 та №0002112320/0/23645/10/23-2 від 08.10.2008 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган за наслідком проведеної виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог, зокрема, п. 4.1 ст. 4, п.п.1.8, п.п7.4.1, п.п. 7.4.5 ст.7 Закону України ?Про податок на додану вартість? №168 від 03.04.1997 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 365903,00 грн. та п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 ст.4, п.п.12.3.1 ст.12 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334) в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 26972,00 грн., оскільки Товариство без жодних порушень здійснювало господарську діяльність, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення підлягають до скасування.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та вважав висновки викладені в Акті перевірки від 16.09.2009р. № 383/23-2/33711499 обґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірні. Зазначив, що оскільки ТзОВ ІК ?Укртрансбуд? визнано бакрутом, ліквідовано, то зобовязання позивача припиняються перед кредитором, а тому сума кредиторської заборгованості 107886,00 грн. протиправно не включена до валового доходу. Окрім того, Позивач здійснював продаж воріт та метало пластикових вікон за цінами нижчими ніж звичайні на такі товари. Також, оскільки господарські операції між позивачем та ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд? не підтверджені первинними документами, ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд? з липня 2008р. подає звітність з нульовими показниками, 13.08.2009р. господарським судом винесено Постанову про визнання останнього банкрутом, а тому є всі підстави вважати про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість. Просив відмовити в задоволенні позову.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Приватне підприємство ?Резон БКС? зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 03.08.2005р. за № 26256622. Свідоцтво про державну реєстрацію від 03.08.2005р№ 26256622 та взято на податковий облік 03.08.2005р. в ДПІ у Личаківському районі м. Львові за № 141510200000. У період, що перевірявся, Товариство було, зокрема, платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі направлення працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р., про що 16.09.2009р. складено Акт № 383/23-2/33711499 в якому зазначено, зокрема, порушення вимог п. 4.1 ст. 4, п.п.1.8 п.1, п.п7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 365903,00 грн. в тому числі січень 2008р. 3215,00 грн.; лютий 2008р. 32845,00 грн.; березень 2008р. 18108,00 грн.; квітень 2008р. 7972,00 грн.; червень 2008р. 170450,00 грн.; жовтень 2008р. 6019,00 грн.; листопад 2008р. 4116,00 грн.; грудень 2008р. 98584,00 грн.; січень 2009р. 2748,00 грн.; лютий 2009р. 2318,00 грн.; березень 2009р. 19528,00 грн. та п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.12.3.1 п.12.3 ст.12 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 26972,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2008 року №0002112320/0/23645/10/23-2, яким визначено Товариству суму податкового зобовязання по податку на додану вартість (далі-ПДВ) в розмірі 548 854,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 365 903,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 182 951,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2008 року №0002102320/0/23646/10/23-2 яким визначено Товариству суму податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 37 760,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 26 972,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 788,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.10.2008 року №0002102320/0/23646/10/23-2 суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, станом на 31.12.2008 року у ПП "Резон БКС" на балансовому рахунку ?631" розрахунки з вітчизняними постачальниками обліковувалась кредиторська заборгованість перед ТзОВ ?ІК ?Укртрансбуд? (код за ЄДРПОУ 34267695) в сумі 107886,00 грн. Згідно даних ЦБД ДПА України рішенням господарського суду від 05.08.2008р. № 7/117-6 останнє визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 07.10.08р. №7/117-Б ліквідовано юридичну особу ТОВ ?ІК ?Укртрансбуд?. За таких обставин працівники контролюючого органу прийшли до висновку, що сума кредиторської заборгованості 107886,00 грн. повинна була бути Товариством включена в 4 кварталі 2008 року до валового доходу.

Пунктом 4.1. Закону №334 передбачено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334 до валових доходів включаються доходи від інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Відповідно до пп.1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону №334 безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до пп.1.25 ст.1 вищевказаного Закону, безнадійна заборгованість - заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Порядок списання кредиторської заборгованості встановлено пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону №334 сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), а відповідно і припиняється строк позовної давності за відсутністю позивача або відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи: Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підтверджено факт державної реєстрації припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом 26.01.2009р.

Представниками позивача в судовому засіданні зазначено, що коригування валового доходу на суму 107886,00 грн. (кредиторська заборгованість) за 1 кварталі 2009р. Товариством не було проведено.

Суд приходить до переконання, що працівники контролюючого органу правомірно дійшли висновку про необхідність включення кредиторської заборгованості в сумі 107886,00 грн. до валового доходу (сума податкового зобовязання становить 26 972,00 грн.), однак з огляду на дату реєстрації припинення юридичної особи ТОВ ?ІК ?Укртрансбуд? така підлягала до включення у валовий доход в 1 кварталі 2009р., а не в 4 кварталі 2008р., як це зазначено в Акті перевірки.

З врахуванням вище викладено, застосована до Товариства сума штрафної (фінансової) санкції за один період (4 квартал 2008р.) в розмірі 10% що становить 2 697,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає до скасування.

Щодо підстав прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.10.2008 року №0002112320/0/23645/10/23-2 суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки, перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за період з 01.04.2006р. по 31.03.09р. встановлено їх заниження на суму 209986,00 грн. в тому числі: Січень 2008 року на суму 3215,00 грн.; Березень 2008 року на суму 2859,00 грн.; Квітень 2008 року на суму 7972,00 грн.; Червень 2008 року на суму 78140,00 грн.; Жовтень 2008 року на суму 6091,00 грн.; Листопад 2008 року на суму 4116,00 грн. ; Грудень 2008 року на суму 82999,00 грн.; Січень 2009 року на суму 2748,00 грн.; Лютий 2009 року на суму 2 31,00 грн.; Березень 2009 року на суму 19528,00 грн.: ПП ?Резон БКС? за період, що перевіряється, здійснювало продаж воріт та метало пластикових вікон, за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі товари. Відповідно до представлених до перевірки документів за період з 01.04.2006р. по 31.03.2009р. (аналізів рахунків 281 ?товари на складі?, 90 ?собівартість реалізованих товарів?, 70 ?дохід від реалізації товарів?, 79 ?результат операційної діяльності?, накладних на придбання/продаж товарів) встановлено, що собівартість є більшою від одержаного доходу на суму 2 232 967 грн., (оборот по Дт 90 обороти по кредиту 70 ). Згідно бухгалтерського проведення Д-т 361 в К-т 70 дохід від реалізації товарів склав 1 183013,00 грн. В результаті чого собівартість є більшою від одержаного доходу на суму 1 049 931 грн., (оборот по Дт 90 - обороти по кредиту 70 ) (без ПДВ).

В судовому засіданні представники позивача ствердили, що ціни реалізації на даному підприємстві не нижчі ринкових цін, і відповідають цінам на аналогічний товар у фірм, які представлені на ринку продажу воріт та метало пластикових вікон.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, згідно із Законами України з питань оподаткування а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (робіт, послуг). До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією товарів (послуг).

Відповідно до ч.1, 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з пунктом 1.18. статті 1 Закону №168 звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20. статті 1 Закону України ?Про оподаткування прибутку підприємств? від 28.12.1994 року №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334).

Відповідно до пункту 1.6. статті 1 Закону №168 податкове зобовязання є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20, ст.1 Закону №334 - якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно із підп.1.20.8 п. 1.20 ст.1 цього Закону, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство тривалий час здійснює операції щодо купівлі-продажу гаражних воріт та метало пластикових вікон. При перевірці аналізувались банківські виписки, накладні, реєстр виданих податкових накладних.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем для визначення звичайної ціни був даний аналіз рахунків 281 ?товари на складі?, 90 ?собівартість реалізованих товарів?, 70 ?дохід від реалізації товарів?, 79 ?результат операційної діяльності? з яких перевіркою встановлено, що собівартість є більшою від одержаного доходу, про таке визначення судом не може братись до уваги, з врахуванням наступного.

Так, зокрема, п.1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону №334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Суд приймає до уваги пояснення представників позивача щодо наявності розумних економічних причин купівлі-продажу гаражних воріт та метало пластикових вікон та приходить до переконання, що укладення таких Угод було виправданим, оскільки Товариство мало намір одержати економічний ефект у результаті такої діяльності.

Враховуючи вимоги пп.1.20.2, пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334 та вимог ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що звичайна ціна воріт та метало пластикових вікон, що є на ринку перевищує ціну реалізованих воріт та метало пластикових вікон контрагентам Товариства більше ніж на 20 %, що є умовою застосування звичайних цін згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону №168.

На вимогу суду щодо обгрунтованості визначення звичайних цін при продажу гаражних воріт та метало пластикових вікон за період, що був предметом податкової перевірки щодо використання інформації про укладені договори з іншими підприємствами з ідентичними послугами у співставних умовах за цей же період з дотриманням вимог щодо ідентичності (однорідності) послуг та щодо співставності умов, вивчення інформації про стан ринкових цін на цей вид послуг, що відповідає вимогам Закону №334, ДПІ надано не було.

А тому суд приходить до переконання, що висновки податкового органу за наслідком проведеної перевірки в цій частині є необґрунтованими та такими, що базуються на припущеннях, що є неприпустимим. Враховуючи вищенаведене судом не встановлено порушень пункту 4.1 ст.4 Закону №168, щодо заниження податкових зобов'язань Товариством на суму 209986,00 грн.

Оскільки податковим органом не доведено факт продажу гаражних воріт та метало пластикових вікон за цінами, нижчими за звичайні, а тому суд приходить до висновку, що у даному випадку звичайною вважається ціна вказана в договорі, яка і відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Щодо завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 155 898,00 грн. суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що між ПП "Резон БКС" та ТзОВ ІК ?Укрнеобуд" укладено договір від 08.01.2008р №080108-01, згідно з яким ПП "Резон" (Замовник) зобов'язується прийняти і оплатити, а ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" (Виконавець) передати у власність товар зазначених у видаткових накладних.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, на виконання умов договору ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" поставлено товари: ворота, шлагбаум, металоконструкції, секція столова та промислова, електропривід, віконні конструкції, панелі воріт, окрім того, надано Акт здачі-приймання робіт щодо розповсюдження листівок, про що виписано податкові накладні.

Як зазначено в Акті перевірки, суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за 2008 року.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що факт одержання послуг від ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" здійснений не з метою, яка випливає з його змісту, а з метою несплати відповідних сум податків, і як наслідок правочин є нікчемним, зокрема, обгрунтовуючи тим, що Згідно АІС РПП встановлено, що ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" з липня 2008р. подає звітність з нульовими показниками, з вересня 2008 року не подається, що свідчить про відсутність господарської діяльності; з 20.01.2009 року перейшов з ДПІ у м.Житомирі до ДШ у Личаківському р-ні м.Львова.

Як встановлено судом, господарські операції між позивачем та ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" згідно наданих до перевірки та представлених в судове засідання первинних документів вчинялись в період з лютого по червень 2008р., а тому факт неподання звітності ТзОВ “ІК ?Укрнеобуд" з липня 2008р. не може слугувати підставою для визнання угоди нікчемною.

Окрім того, факт переходу контрагента позивача з ДПІ у м.Житомирі до ДШ у Личаківському р-ні м.Львова свідчить про відсутність будь-яких зобовязань беред Державним бюджетом України.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази: Договори поставки, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки дають можливість дійти суду до переконання, що працюючи в даному сегменті ринку з 2006 року (кіпівля-продаж гаражних воріт, комплектуючих та метало пластикових вікон) ПП "Резон БКС" господарські операції з контрагентом ТзОВ ?ІК ?Укрнеобуд" у 2008р. з купівлі - продажу повязані з господарською діяльністю, економічною доцільністю їх проведення і як наслідок отримання прибутку для Товариства.

Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган помилково дійшов висновку про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ 155 989,00 грн.

Згідно п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Усі сумніви щодо доведеності неправомірності господарської діяльності трактуються на користь позивача.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п.1 ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Суд вважає, що посадові особи ДПІ у акті перевірки та представник ДПІ в судовому засіданні не навели будь-яких доказів та обґрунтувань правомірності прийнятого ДПІ рішення від 08.10.2008 року №0002112320/0/23645/10/23-2, а тому і відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.3 Закону №2181.

У відповідності до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002112320/0/23645/10/23-2 від 08.10.2008 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002102320/0/23646/10/23-2 від 08.10.2008 року в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 2697,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст.254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02.07.2010 року.

Суддя Шинкар Т.І.