Постанова № 11148196, 03.09.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

_________________ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2010 р. Справа № 12/3-Б-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліна Т.Г., при секретарі Литовченко Т.Ю. розглянувши справу

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Інтернешнл Херсон" м.Херсон, вул. Будьоного, 5, код ЄДРПОУ 32267190

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Інтернешнл Херсон" м.Херсон, вул. Будьоного, 5, код ЄДРПОУ 32267190

про визнання банкрутом

за участю представників:

-          Казанцева Г.М.-ПАТ “Укрсоцбанк”,

-          Колібабчук О.А.-ХОД ВАТ “Райффайзенбанк Аваль”, дов. № 3421 від 05.11.2009р.

Від боржника – Вудуд Г.І. –дов. від 19.01.2010р. (т.1, а.с.103)

Розпорядник майна – арбітражний керуючий Гомель О.С. - не прибула

в с т а н о в и в:

Ухвалою по справі від 23.07.2010р. суд призначив до розгляду скаргу кредитора ООФ АКБ “Укрсоцбанк” на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Гомель О.С., подано для призначення іншу кандидатуру розпорядника майна.

В судове засідання розпорядник майна не прибула. Всі учасники провадження належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

До суду надійшло клопотання від комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Скарга ПАТ “Укрсоцбанк” на дії розпорядника майна Гомель О.С. полягає у наступному.

03 лютого 2010 року в офіційному друкованому органі - газеті „Голос України» № 18 опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство Боржника, з метою виявлення усіх його кредиторів та можливих санаторів. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гомель О.С. (ліцензія серії АВ № 499041), що мешкає за адресою: м. Бахчисарай, вул. Вісінова, 7, АРК, 96500.

Заяви з грошовими вимогами кредиторів приймаються протягом ЗО днів з дня публікації оголошення.

Ухвалою господарського суду від 20 квітня 2010 року затверджено реєстр вимог кредиторів із зазначенням відомостей про кожного кредитора та черговості задоволення вимог. Вимоги АКБ «Укрсоцбанк»було визнано в повному обсязі.

На думку Скаржника, дії арбітражного керуючого Гомель О.С. стосовно визнання кредиторських вимог ПВКФ «Шиндер»в розмірі 10 984 351,26 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів не відповідають дійсності та суперечить ст. 210 ГК України, ст. ст. 1, 5, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до вимог ст. 210 ГК України Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб'єкти, зазначені в частині першій статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи та самої заяви ПВКФ «Шиндер»про грошову вимогу у розмірі 10 984 351,26 гривень підтвердженням вимоги грошового зобов'язання до боржника послугувало наявність фінансової поруки ПВКФ «Шиндер»за Боржника згідно Договору поруки № 02-23-12.2-52-1632 від 07.10.2008 року перед АКБ «Укрсоцбанк»за Договором відновлювальної кредитної лінії № 12.2.-52 від 27.03.2007 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та Боржником.

На думку Скаржника, наявність фінансової поруки не може слугувати підставою для звернення до суду з грошовими вимогами у процедурі банкрутства, без наявності та доведеності доказами безспірності цих грошових вимог. Так в частині 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Скаржник вважає, що вимоги ПВКФ «Шиндер»до Боржника були б дійсними тоді, коли ПВКФ «Шиндер»виконало взяте на себе зобов'язання Боржника згідно умов Договору поруки № 02-23-12.2-52-1632 від 07.10.2008 року перед АКБ «Укрсоцбанк»й тим самим набуло право вимоги грошового зобов'язання, але АКБ «Укрсоцбанк»не отримував будь-яких грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за Договором відновлювальної кредитної лінії № 12.2.-52 від 27.03.2007 року, та будь-якого доказу про будь-яке виконання зобов'язання до матеріалів справи не надано. За таких підстав в даній процедурі банкрутства створено штучний борг Боржника перед ПВКФ «Шиндер».

Відповідно до вимог ч. 6 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. Таким чином, за наявності неналежного виконання обов'язків арбітражним керуючим (які виразились у не належному проведені аналізу поданих ПВКФ «Шиндер»доказів на підтвердження своїх грошових вимог до Боржника), що в свою чергу призвело до створення штучного боргу Боржника перед ПВКФ «Шиндер»в розмірі 10 984 351,26 гривень.

Статтею 1 Закону передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Відповідно вимог ст. 14 Закону - конкурсні кредитори одночасно з заявою щодо грошових вимог до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Ч. 9 ст. 13 Закону передбачено, що розпорядник майна зобов'язаний виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, ч. 10 цієї ж статті передбачено, що при здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів. Натомість маючи факти та докази які знаходяться в матеріалах справи № 12/3-Б-10. Скаржник вважає, що розпорядник майна, Боржник та ПВКФ «Шиндер»перебувають у змові щодо доведення товариства до банкрутства.

Враховуючи наведене та керуючись, ст.ст. 1, ч.9,10 ст. 13, 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.. 210 ГК України, Скаржник просить встановити факт неналежного виконання покладених на розпорядника майна Гомель О.С. обов'язків передбачених ст. 3-1, 13,14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», заборонити розпоряднику майна Гомель О.С. до прийняття рішення по даній скарзі проводити засідання комітету кредиторів, відсторонити арбітражного керуючого розпорядника майна Гомель О.С. від виконання обов'язків у справі.

Дійсно, ухвалою від 20.04.2010р. (том 2, а.с. 88 - 89) суд затвердив реєстр вимог кредиторів, до якого були включені і вимоги ПВКФ «Шиндер» у розмірі 10 984 351,26 гривень. Однак, дана ухвала була оскаржена АКБ “Укрсоцбанк” в частині визнання вимог ПВКФ “Шиндер” шляхом подання апеляційної скарги (том 2, а.с. 93 - 99).

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. (том 2, а.с. 108 - 109) апеляційна скарга задоволена, ухвала господарського суду Херсонської області частково, в частині вимог ПВКФ «Шиндер» скасована, в іншій частині –ухвала залишена без змін.

Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право апеляційного оскарження судових рішень є безумовним правом сторони . Однак скасування судового рішення повністю або частково не може слугувати доказом неналежного виконання обов”язків арбітражного керуючого (розпорядника майна), фіктивного банкрутства боржника або умисного доведення боржника до банкрутства діями арбітражного керуючого.

Статтями Кримінального кодексу України 218, 219 передбачена відповідальність за злочини “фіктивне банкрутство” та “доведення до банкрутства”. Однак скаржник не надав суду доказів встановлення слідчими органами складу злочинів, передбачених даними статтями, в діях арбітражного керуючого. За таких обставин скарга УКБ “Укрсоцбанк” на дії розпорядника майна Гомель О.С. залишається судом без задоволення.

В судовому засіданні розглянуто клопотання комітету кредиторів (т.2, а.с. 126 - 133) про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Суд враховує, що підприємництво - це систематична діяльність, яка ставить за мету отримання прибутку, за рахунок якого боржник сплачує боргові зобов'язання та отримує можливість провадити господарську «майнову»діяльність. Припинення діяльності і відсутність прибутку - це мінімально достатні ознаки нездатності підприємства здійснювати підприємницьку діяльність, ознаки банкрутства даного суб'єкта господарювання.

Матеріали справи та відомості про майновий стан боржника свідчать про те, що підприємницька діяльність боржника відсутня протягом тривалого часу, боржник неспроможний провести розрахунок з кредиторами без визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, відсутні активи у достатній кількості для відновлення підприємницької діяльності боржника.

Згідно статті 209 Господарського кодексу України, у разі нездатності суб”єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов”язання перед іншими особами або державою інакше як через відновлення його платоспроможності, цей суб”єкт відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Відповідно ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури :

- підприємницька діяльність банкрута завершується за кінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загаль нообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхуван ня, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

- припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах за боргованості банкрута;

- відомості про фінансове становище банкрута переста ють бути конфіденційними чи становити комерційну таєм ницю;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна бан крута чи передачею його майна третім особам, допускаєть ся в порядку, передбаченому Законом,

- скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпоря дження майном такого боржника. Накладення нових аре штів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

- вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкру том, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної про цедури;

- виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

3 дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управлін ня банкрута щодо управління банкрутом та розпоряджен ня його майном, ке рівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрут ством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута .

Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійсню ється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. Відомості про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

- найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

- найменування господарського суду, в провадженні яко го знаходиться справа про банкрутство;

- дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

- відомості про ліквідатора.

Відповідно до ст. 25 Закону, посадові особи банкрута зобов”зані передати всі документи, печатки, штампи, бланки банкрута і його активи ліквідатору. Невиконання цієї вимоги Закону є складом злочину, згідно ст. 221 Кримінального кодексу України –Незаконні дії у разі банкрутства.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених Законом . До таких випадків, зокрема, належить виявлена неможливість досягнення мети процедури санації після її введення судом відповідно до частини шостої статті 18, частини дванадцятої статті 19, частини п'ятої, шостої і одинадцятої статті 21.

Згідно з рекомендаціями пункту 86 Постанови від 18.12.2009р. № 15 Пленуму Верховного Суду України, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Ліквідатор зобов'язаний вчинити ліквідаційні заходи і передати на затвердження господарському суду звіт та ліквідаційний баланс у встановлений строк.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 Господарського кодексу України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

Відповідно до частини другої статті 213 ГК до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов'язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника. Правила про додаткову та солідарну відповідальність засновників і учасників юридичних осіб та господарських товариств за зобов'язаннями останніх передбачено у статтях 65, 74, 75 та 82 Закону "Про господарські товариства".

Згідно з частиною п'ятою статті 25 Закону при здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22 –34, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 209 –215 Господарського кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Інтернешнл Херсон" банкрутом та відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру.

2. Призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гомель О.С. та зобов”язати її здійснити повноваження ліквідатора згідно ст.ст. 25 –34 Закону, щомісяця надавати повні звіти суду та кредиторам, подати суду звіт та ліквідаційний баланс боржника згідно ст. 32 Закону.

3. Зобов”язати ліквідатора у 5-денний термін опублікувати у офіційних друкованих органах відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Примірник газети надати до суду.

4. Припинити повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, припинити повноваження власників майна банкрута.

5. Зобов”язати посадові особи банкрута не пізніше 10-денного строку передати всі документи, печатки, штампи банкрута і його активи ліквідатору. Один примірник акту надати до суду.

6. Зобов”язати ліквідатора Гомель О.С. у разі невиконання посадовими особами боржника-банкрута вимоги Закону і суду про передачу всіх документів та активів, звернутись до правоохоронних органів із заявою про притягнення зазначених осіб до встановленої кримінальної відповідальності за незаконні дії у разі банкрутства. Копію заяви надати до суду.

7. Постанову надіслати державному реєстратору (Херсонський міськвиконком), ліквідатору Гомель О.С., ТОВ “Авто Інтернешнл Херсон”, ПАТ “Укрсоцбанк”, ПАТ “Райффайзен Банк Аваль”, ПП “Багатопрофільна фірма ”Інтеркрайт”, Херсонському обласному сектору з питань банкрутства, ДПІ у м.Херсоні.

Суддя Т.Г. Пінтеліна

10екз.