Рішення № 11148187, 09.09.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2010 р.Справа № 18/56-1089 Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу:

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" с. Лебедин Шполянського району Черкаської області

до відповідача Приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" с. Купчинці Козівського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в розмірі 58 138 грн. та пені в розмірі 12 156,06 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Клименко О.М., довіреність № 8 від 01.03.2010 р.

відповідача: Мужевич В.Я., довіреність №6 від 22.07.2010 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Відкрите акціонерне товариство "Лебединський насіннєвий завод" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 68 628 грн. та пені в розмірі 14 228,7 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору купівлі-продажу № 99 від 26.12.2007 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не провів оплату в повному розмірі за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі. В підтвердження викладеного додає даний договір, додаток № 1 до договору, видаткові накладні №№ 999 та 1000 від 31.03.2008 р., довіреність серії ЯОЦ №715212, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

У судовому засіданні 09.09.2010 р. представник позивача скористався наданим йому правом, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та зменшив розмір позовних вимог, про що подав заяву відповідного змісту. Дана заява мотивована тим, що представником відкритого акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" отримано від директора приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" 10 490 грн. в рахунок погашення боргу за насіння кукурудзи і соняшника, яке було поставлене у 2008 році. В зв’язку з цим просить суд стягнути з відповідача 58 138 грн. основного боргу. Крім того, позивач зменшив розмір пені, із зазначення у поданому розрахунку, що нарахування пені здійснено ним на суму 58 138 грн. При цьому, позивачем подано розрахунок пені з якого вбачається, що останнім взято суму до оплати в розмірі 58 628 грн., а період нарахування з 15.06.2009 р. по 08.06.2010 р. і як наслідок отримано суму пені в розмірі 12 156,06 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

У пункті 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" (з подальшими змінами) також зазначено, що зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК України.

З огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно ст. ст. 42 і 43 ГПК України) господарським судом надано можливість представнику відповідача ознайомитися з вищезазначеною заявою та поданим розрахунком пені.

Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК України у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства" (Роз'яснення, Вищий господарський суд, від 31.05.2002 р., № 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України"). Пунктом 2 статті 83 ГПК У країни передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення (Лист, Вищий господарський суд, від 11.04.2005 р., № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

З огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача, як таку, що не суперечить нормам чинного законодавства. Відтак предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 58 138 грн. та пені в розмірі 12 156,06 грн.

Відповідач у відзиві на позов, та його представник у судовому засіданні позовні вимоги визнає частково, зокрема зазначає, що відповідачем проведено оплату в розмірі 214 436 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 04 та 11 від 03.03.2008 р. та 14.03.2008 р. на суму 44 000 грн., видатковою накладною № РН-0000140 від 30.07.2009 р. на суму 159 946 грн. та розпискою від 30.07.2009 р. на суму 10 490 грн., даною Говором В.В. –представником ВАТ "Лебединський насіннєвий завод" згідно довіреності №69 від 21.01.2009 р. Тому, сума заборгованості, яку визнає відповідач становить 58 138 грн. Крім того, ознайомившись із розрахунком пені, представник відповідача вважає вимоги позивача, щодо нарахованої пені необґрунтованими з огляду на відсутність правильного розрахунку та готовий сплатити пеню, нараховану у відповідності до ч.6 ст.232 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

26.12.2007 р. між відкритим акціонерним товариством "Лебединський насіннєвий завод" (надалі продавець) та приватним підприємством "Купчинці Агросервіс" (надалі покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 99, за яким продавець зобов’язується передати покупцю насіння кукурудзи та соняшнику (надалі товар), найменування, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його у терміни та на умовах, встановлених договором (п.п. 1.1., 2.1. договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного договору. Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.п. 3.1., 3.2. договору).

26.12.2007 р. сторонами укладено додаток № 1 до даного договору, згідно якого оплата здійснюється в наступний строк: передплата 20% до 01.03.2008 р., решта коштів до 01.12.2008 р.

Датою поставки товару чи його частини, як і факт передачі і приймання товару вважається дата оформлення та підписання сторонами видаткової накладної (п.п. 5.3., 6.3. договору).

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами до повного виконання сторонами зобов’язань по даному договору (п. 11.1. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов договору приватне підприємство "Купчинці Агросервіс" здійснило передплату платіжним дорученням № 04 від 03.03.2008 р. в розмірі 28 000 грн. та платіжним дорученням № 11 від 14.03.2008 р. в розмірі 16 000 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Лебединський насіннєвий завод" поставило, а приватне підприємство "Купчинці Агросервіс" прийняло через Клюха В.І., який діяв на підставі довіреності серії ЯОЦ № 715212 від 31.03.2008 р., згідно:

-          видаткової накладної № 999 від 31.03.2008 р. товар на суму 104 757,68 грн.;

-          видаткової накладної № 1000 від 31.03.2008 р. товар на суму 167 816,32 грн.,

Відповідно загальна сума поставленого та отриманого товару становить 272 574 грн., і факт отримання товару на дану суму визнаний представником відповідача.

Згідно додатку № 1 до договору покупець зобов’язаний оплатити 80% вартості товару до 01.12.2008р. Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, оплата за отриманий товар у визначені строки проведена не була.

З врахуванням здійсненої попередньої оплати в сумі 44 000 грн. відповідачу належало оплатити 228 574 грн.

З метою погашення заборгованості за договором № 99 відповідач поставив позивачу згідно видаткової накладної № РН-0000140 від 30.07.2009 р. ріпак озимий в кількості 60,357 т на загальну суму 159 946 грн., яка зарахована позивачем в погашення боргу за договором купівлі-продажу № 99 від 26.12.2007 р.

Крім того, відповідач стверджує, що в погашення суми боргу за насіння кукурудзи та соняшника за 2008 р. представнику відкритого акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" Говору В.В., який діяв на підставі довіреності №69 від 21.01.2009 р. (знаходиться в матеріалах справи), передано 10 490 грн. готівкою, підтвердженням чого є розписка від 30.07.2009 р. на суму 10 490 грн., дана Говором В.В. Позивачем дані кошти також зараховані в погашення боргу за договором купівлі-продажу № 99 від 26.12.2007 р.

Відносно поданої розписки суд вважає за необхідне зазначити, що остання з огляду на п. 3.1. –3.4. Постанови|Положення, Національного банку, від 15.12.2004 р., № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", не є документом яким оформляються касові операції зокрема по здійснені розрахунків готівкою підприємствами.

Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України (п. 7.3. Постанова|Положення, Національний банк, від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні").

Разом з тим, враховуючи право позивача зменшити розмір позовних вимог, відсутність в цій дії порушень прав відповідача, станом на час розгляду справи у приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" існує прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 58 138 грн., яка визнана останнім.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 58 138 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та визнані відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.3. договору сторони визначили, що у випадку прострочення платежів згідно договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати вартості товару – 58 628 грн. за період з 15.06.2009 р. по 12.08.2009 р. становить 2 014,23 грн., за період з 13.08.2009 р. по 08.06.2010 р. становить 10 141,84 грн., а разом 12 156,06 грн. При розрахунку пені позивач керувався ст. 258 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем долучено розрахунок пені, проведений згідно вимог ст. 232 Господарського кодексу України, за період з 15.06.2009 р. по 12.08.2009 р. сума якої становить 2 014,23 грн., а за період з 13.08.2009 р. по 11.02.2010 р. сума пені становить 6 025,85 грн., а разом –8 040,08 грн.

Однак з цього приводу суд зазначає, що слід розрізняти поняття обчислення строків позовної давності щодо нарахування пені (ч. 2 ст. 258 ЦК України) і строку, в межах якого нараховуються штрафні санкції (ч. 6 ст. 232 ГК України). Строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції (пеня), –це проміжок часу, протягом якого триває відповідне порушення, за яке ці санкції встановлено законом або договором (триваюче порушення). Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Щодо позовної давності, то за загальним правилом це –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Частина друга ст. 258 ЦК України встановлює позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд перевіривши обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені встановив, що їх обчислення помилкове, в зв’язку з чим суд встановив момент виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість товару по кожній видатковій накладній, врахував 8.3. договору, п. 3 додатку № 1 до даного договору, здійснення оплати відповідачем, застосувавши ч. 6 ст. 232 ГК України здійснив перерахунок пені, згідно якого до стягнення підлягає 5 942,82 грн. Відповідно, у стягненні з приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" решти заявленої суми пені –6 213,24 грн. суд відмовляє.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998 р., № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" (с. Купчинці Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 35452678, р/р 2600701010994 в ТФ ВАТ "Кредобанк", МФО 338244) на користь відкритого акціонерного товариства "Лебединський насіннєвий завод" (с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, ідентифікаційний код 00388932, рах. 260005704 в ВАТ "РФ Банк Аваль", МФО 354411):

-          58 138 (п’ятдесят вісім тисяч сто тридцять вісім) грн. боргу;

-          5 942 (п’ять тисяч дев’ятсот сорок дві) грн. 82 коп. пені;

-          640 (шістсот сорок) грн. 80 коп. державного мита;

-          182 (сто вісімдесят дві) грн. 52 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Відмовити відкритому акціонерному товариству "Лебединський насіннєвий завод" (с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, ідентифікаційний код 00388932) в задоволені частини позовних вимог про стягнення з приватного підприємства "Купчинці Агросервіс" (с. Купчинці Козівського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 35452678) 6 213 (шести тисяч двісті тринадцяти) грн. 24 коп. пені.

4.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –"10" вересня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя