Рішення № 11148095, 29.07.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2010 року справа № 5020-9/097 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (45632, Волинська Область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «БЕЛЛ-КРИМ»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 205, кв. 32)

про стягнення 60271,69 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача –не з’явився;

відповідача - не з’явився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Луцьк Фудз»(далі –ВАТ «Луцьк Фудз») звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «БЕЛЛ-КРИМ»(далі –ТОВ «ТД «БЕЛЛ-КРИМ») про стягнення з розрахункового рахунку відповідача 60271,69 грн., з яких: основний борг –51233,26 грн., інфляційне відшкодування –3483,86 грн., пеня –4862,95 грн., 3% річних –711,65 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов’язання щодо виконання умов договору генеральної дистрибуції №73 від 20.06.2008, доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.5-7).

26.07.2010 позивач надав суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість, яка зазначена вище (а.с.81).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зміна позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся за адресою, зазначеною у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.82).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які надіслані за юридичною адресою та повернуті органами поштового зв’язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій (а.с.55-58).

Справа розглядається за відсутністю відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів, за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.06.2008 між ВАТ «Луцьк Фудз»(Прожавець) та ТОВ «ТД «БЕЛЛ-КРИМ»(Дистриб’ютор) був укладений договір генеральної дистрибуції №73 (далі - Договір) (а.с.16-26), на умовах якого Продавець надає Дистриб'ютору права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Автономної Республіки Крим товарів під ТМ «Руна», а також інших товарів.

Відповідно до пункту 3.1.1 Договору відповідач зобов’язаний у повному обсязі виконувати погоджений між сторонами щомісячний план продажів Продукції (пункт 3.2.5 Договору).

Не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до початку фінансового року довести до Дистриб’ютора орієнтовний план продаж на рік (у тому числі по кожній конкретній філії). Не пізніше ніж за 5 (п’ять) робочих днів до початку планованого місяця погодити з Дистриб’ютором місячний план продажів Продукції (у тому числі по кожній конкретній філії) (пункт 3.2.5 Договору).

Згідно пункту 3.1.3 Договору Дистриб’ютор також зобов’язаний реалізацію Продукції здійснювати винятково тільки покупцям, які розташовані на Території.

Відповідно до пункту 5.5 Договору з врахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2009 до Договору (а.с.27), сторони обрали наступні умови та терміни оплати: відстрочка платежу 100 (сто) відсотків на 25 (двадцять п'ять) календарних днів з моменту отримання товару Дистриб'ютором, але не більше ніж 27 (двадцять сім) календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов вищезазначеного Договору 15.10.2009 позивачем була здійснена поставка відповідачу товарів, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 70672,32 грн. згідно наступних накладних: №РН-008335 на суму 29380,32 грн.; №РН-008336 на суму 24882,36 грн.; №РН-008349 на суму 4910,40 грн.; №РН-008350 на суму 965,70 грн.; №РН-008351 на суму 5007,96 грн.; №РН-008352 на суму 420,42 грн.; №РН-008353 на суму 2655,99 грн.; №РН-008354 на суму 2449,17 грн.(а.с.28-35).

В порушення договірних зобов'язань, оплата за товар відповідачем не проведена в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 51233,26 грн.

Шляхом здійснення повернення продукції відповідачем та прийняттям позивачем послуг від відповідачем сума заборгованості за поставлені 15.10.2009 Товари була зменшена: 10.11.2009 згідно накладних на повернення (№ 0000759-0000779) відповідачем повернуто товару на суму - 815,66 грн.

Згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 12.11.2009 на суму 10200,00 грн., 12.11.2009 проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 10200,00 грн., акту прийому - передачі наданих послуг від 26.10.2009 на суму 3500,00 грн., 26.10.2009 проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 3500,00 грн., акту прийому - передачі наданих послуг від 20.08.2009 на суму 4188,00 грн., 20.08.2009 проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 4188,00 грн.(а.с.36-42).

05.08.2009 ВАТ «Луцьк Фудз»прийняло від відповідача послуги на суму 12000,00 грн., саме 635,40 грн. була зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, який є предметом даного спору, 11364,60 грн. в погашення заборгованості за попередні поставки товарів, які не є предметом даного розгляду.

09.02.2010 та 27.04.2010 позивачем на адресу відповідача були надіслані листи-вимоги та два екземпляри актів звірки взаєморозрахунків про сплату заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 51233,26 грн. (а.с.43-46). Відповіді позивачем не отримані.

При порушенні строків оплати Товару, Дистриб'ютор зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню на суму заборгованості в розмірі 0,5 відсотка (0,5%) від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення, але не більше максимального розміру пені, який установлено українським законодавством (пункт 10.3 Договору).

Дані обставини стали підставою для звернення ВАТ «Луцьк Фудз»до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за Договором з урахуванням штрафних санкцій.

          Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором постачання одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивач поставив відповідачеві товар на суму 51233,26 грн., який відповідачем не оплачений.

Докази погашення суми заборгованості за поставлений товар ТОВ «ТД «БЕЛЛ-КРИМ»на день прийняття рішення суду не надані.

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги ВАТ «Луцьк Фудз» про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 51233,26 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4862,95 грн.

Згідно частини першої статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 10.3 Договору При порушенні строків оплати Товару, Дистриб'ютор зобов'язується виплатити на користь Продавця пеню на суму заборгованості в розмірі 0,5 відсотка (0,5%) від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення, але не більше максимального розміру пені, який установлено українським законодавством.

Пеня згідно розрахунку позивача складає 4862,95 грн. Розрахунки перевірені судом, здійснені з урахуванням вищезазначених норм, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційне відшкодування за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Розрахунок позивача на суму простроченої заборгованості 3 % річних у сумі 711,65 грн. перевірений судом та вимоги в цієї частині визнані такими, що підлягають задоволенню.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що інфляційне відшкодування підлягає стягненню частково в розмірі 3330,16 грн., виходячи з наступного розрахунку:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

12.11.2009 - 29.04.201051233.261.0653330.1654563.42 Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 60138,02 грн., з яких: основний борг –51233,26 грн., інфляційне відшкодування –3330,16 грн., пеня –4862,95 грн., 3% річних –711,65 грн.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «БЕЛЛ-КРИМ»(99055, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, буд. 205, кв. 32, ідентифікаційний код 31179376, п/р 26000945038501 в СФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Відкритого акціонерного товариства «Луцьк Фудз» (45632, Волинська Область, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2а, ідентифікаційний код 0377163, п/р 26009326 в відділенні в м. Луціку філії ПУМБ, МФО 385350) 60974,80 грн., з яких: основний борг –51233,26 грн., інфляційне відшкодування –3330,16 грн., пеня –4862,95 грн., 3% річних –711,65 грн., витрати по сплаті державного мита –601,38 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –235,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Суддя           підпис           С.А. Рибіна