Рішення № 11147744, 10.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/24310.09.10 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Тетра Пак»

до           Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           Гендель В.А. (довіреність від 12.07.2010р.);

від відповідача:           Гелла С.В. (довіреність від 10.08.2010р.);

10.09.2010р. в судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Тетра Пак»(надалі ТОВ з іноземною інвестицією «Тетра Пак», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»(надалі ВАТ «Завод дитячого харчування «Салюс», відповідач) суми заборгованості у розмірі 1033657,96 грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 759315, 82 грн., пені у розмірі 253506,03 грн. та 3% річних 20836,11 грн..

Згідно з наданим уточненим розрахунком заборгованості, наданим на вимоги суду в частині обґрунтування заявленого розміру нарахованої пені, позивач уточнив суму позову, яка складає 860914, 72 грн., в тому числі 759315, 82 грн. сума боргу, 80762, 79 грн. штрафні санкції у вигляді пені, 20836, 11 грн. 3% річних.

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 51-09-100 ОМ від 01.01.2009р. зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконані не у повному обсязі, що є підставою для стягнення боргу в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, трьох процентів річних.

Відповідачем відзиву на позов не надано, за представленими до справи клопотанням та поясненнями представник відзначав про недоліки та неточності в бухгалтерській документації на підставі яких побудовано обгрунтування позовних вимог ТОВ «Тетра-Пак», оскільки в більшій частині товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей суттєво відрізняються підписи осіб, яким доручено отримати товар та підписи осіб, та які фактично отримали товар згідно вказаних накладних.

Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підписів на довіреностях про отримання товарно-матеріальних цінностей судом розглянуто та у його задоволенні відмовлено через необгрунтованість.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2009р. між ТОВ з іноземною інвестицією «Тетра Пак»та ВАТ «Завод дитячого харчування «Салюс»укладено договір № 51-09-100 ОМ за яким продавець (позивач у справі) продає, а покупець (відповідач у справі) купує пакувальний матеріал типу Тетра Брік Асептік (орієнтовна кількість –шість мільйонів штук упаковок), а також додаткові матеріали відповідно до специфікації (додаток № 1, що є невід’ємною частиною договору).

На підтвердження виконання договору та наявності зобов’язань відповідача по оплаті поставленого товару позивачем надані товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та довіреності про отримання товарів відповідачем, рахунки-фактури що виставлялись на оплату, а перелік документів за якими рахується заборгованість наведено у позовній заяві. Зазначені документи у належним чином засвідчених копіях залучені до матеріалів справи та саме такі підтверджують виконання договірних зобов’язань позивачем.

Відповідно до п. 18.1 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009р. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період здійснених поставок товару з приводу оплати якого виник спір, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим зазначені у позовній заяві накладні (згідно переліку виставлених рахунків-фактур) свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Умови оплати за договором сторони погодили у розділі 5 договору, згідно з п. 5.2 оплата має здійснюватись в гривнях із врахуванням зміни курсу гривні до Євро, що визначається згідно даних агентства Reuters в порядку, встановленому п. 3.4 договору; покупець сплачує 100% загальної вартості продукції, що визначена у відповідних рахунках-фактурах та товарно-транспортних (видаткових) накладних, з урахуванням корегування, здійсненого відповідно п. 3.4, шляхом прямого банківського переказу на банківський рахунок продавця, вказаний в ст. 19 договору на визначених умовах.

Згідно з вказаними положеннями договору (п. 5.2) продавець надає покупцеві право змінити умови оплати продукції і здійснювати оплату на відповідних умовах, які за згодою сторін, погоджені не пізніше 60 календарних днів після дати відвантаження, що визначена в рахунку-фактурі та товарно-транспортній (видаткових) накладній; у цьому випадку покупцю нараховується націнка у розмірі 1% від остаточної ціни вказаної у специфікації, що є додатком № 1 до договору.

Виставлені на оплату рахунки-фактури підтверджують поставку товару саме на вказаних умовах оплати, і такі залучені до справи.

Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на час звернення до суду з позовною заявою складала 759315, 82 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму боргу відповідачем не представлено.

Посилання відповідача викладені у поясненнях та клопотанні наданому суду з приводу того, що в частині товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей суттєво відрізняються підписи осіб, яким доручено отримати товар та підписи осіб, та які фактично отримали товар згідно вказаних накладних, судом не приймаються та визнаються безпідставними, оскільки жодних належних доказів підроблення вказаних документів, неправомірне проставлення на таких печатки підприємства тощо, суду не надано.

При цьому, суд бере до уваги твердження відповідача, однак зазначене лишається на рівні тверджень окремого представника, оскільки жодних належних доказів у спростування факту поставки, тобто неотримання товару за накладними залученими до справи суду не представлено, факт отримання підприємством товару визнавався останнім, зокрема при проведенні звірки взаєморозрахунків, акт складений станом на 28.02.2010р. підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи. Представлені до справи довіреності виписані відповідачем на отримання товару, і жодних підстав вважати їх такими, що не підтверджують отримання товару від позивача в суду відсутні.

Позиція відповідача щодо неточності бухгалтерських документів була вироблена саме у зв’язку з розглядом спору в судовому порядку, і в даному випадку спростовується матеріалами справи.

Згідно із п. 3 ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну, але не менше ніж три роки, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

          Посилання відповідача на можливе неспівпадіння підписів у накладних та довіреностях свідчить лише про неналежне ведення підприємством бухгалтерського обліку та в даному випадку неналежне оформлення первинних документів і в свою чергу не може бути підставою для несплати за фактично поставлений підприємству товар. Наполягання на вказаних обставинах при виникненні спору, свідчить про неповагу до суду, а також до свого контрагента, яким виконані зобовязання перед відповідачем належним чином.

Так, при вирішенні спору, суд визнає представлені до матеріалів справи товарно-транспортні (видаткові) накладні належними доказами поставки відповідачу товарів оскільки, положеннями ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На сторін процесуальним законом покладено саме обов’язок довести обставини на які вони посилаються належними засобами доказування, а не надавати оцінку доказам іншої сторони.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності з п. 5.2 договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати товару переданого згідно видаткових накладних на підставі рахунків-фактур перелік яких наведено у позовній заяві, та по яким рахується заборгованість в сумі 759315, 82 грн., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше 60 календарних днів після дати відвантаження, що визначена в рахунку-фактурі та товарно-транспортній (видаткових) накладній.

Заборгованість у вказаній сумі підтверджена складеним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2010р., який підписаний обома сторонами, скріплений печатками підприємств та залучений до справи.

Довідкою з банку за вих. 44296 від 18.06.2010р. (ПАТ «ІНГ Банк Україна») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 29.02.2010р. по 17.06.2010р., у зв’язку з чим сума заборгованості відповідача за поставлені товари складає 759315, 82 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.3 договору № 51-09-100 ОМ від 01.01.2009р. продавець має право нарахувати покупцю пеню на будь-який прострочений платіж в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За умовами договору (п. 5.4) продавець має повідомити покупця в письмовій формі про своє рішення щодо стягнення штрафних санкцій, і таке повідомлення позивачем було викладене у заяві за вих. № 49 від 27.05.2010р., яка отримана відповідачем того ж дня, що підтверджується повідомленням про доставку (залучене до справи у належним чином засвідченій копії).

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача розрахована позивачем у відношенні суми заборгованості у відповідному періоді з урахуванням кількості днів прострочення за обліковими ставками встановленими Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 в розмірі 12% в періоді нарахування пені з 15.03.2009р. по 15.06.2009р., Постановою НБУ від 12.06.2009р. № 343 (11% в періоді з 15.06.2009р.), Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 (10, 25%) - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців) та складає 80762, 79 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періодів прострочення наведений в додатку до письмового пояснення № 2).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за поставлений товар, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 20836, 11 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 51-09-100 ОМ від 01.01.2009р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 8609, 14 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс»(04201, м. Київ, вул. Майорова, б. 2, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 21571406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Тетра Пак»(04655, м. Київ, вул. Межигірська, б. 82, ідент. код 20016121) 759315, 82 грн. (сімсот п’ятдесят дев’ять тисяч триста п'ятнадцять гривень 82 копійки) основного боргу, 80762, 79 грн. (вісімдесят тисяч сімсот шістдесят дві гривні 79 копійок) пені, 20836, 11 грн. (двадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 11 копійок) 3% річних, 8609, 14 грн. (вісім тисяч шістсот дев’ять гривень 14 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 13.09.2010